про передачу справи за підсудністю
29 січня 2025 року м. Київ №320/37888/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національна комісія з реабілітації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національна комісія з реабілітації з вимогами:
- визнати незаконними та протиправними дії Національної комісії з реабілітації, які полягають у відмові в реабілітації ОСОБА_2 , 1886 р.н., (посмертно), яка у період 1932-1947 року, знаходилася під наглядом НКВС РРФСР;
- зобов'язати Національну комісію з реабілітації винести нове рішення яким ОСОБА_3 1886 р.н., (посмертно) визнати реабілітованою, як людину яка у період 1932-1947 року, знаходилася під наглядом НКВС РРФСР (п.20 ст.2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання (у порядку письмового провадження).
Протокольною ухвалою від 26.11.2024 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.
У підготовчому засіданні призначеному на 29.01.2025 позивач заявив клопотання про передачу даної адміністративної справи на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва, оскільки судом відкрито провадження у даній справі з порушенням предметної юрисдикції адміністративних судів, а тому справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідач про час, дату та місце проведення підготовчого засідання належним чином повідомлений, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Проте, до суду 05.12.2024 надійшло клопотання від представника відповідача, у якому останній просив суд здійснювати розгляд даної справи без його участі.
Розглянувши матеріали справи та враховуючи заявлене клопотання позивача щодо передачі справи за підсудністю, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями пункту 5 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
За правилами пункту 3 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до частини 5 та 6 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини 1 цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Як з'ясовано судом, позивач не погоджується із діями відповідача у формі рішення Національної комісії з реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років від 04.06.2024 про відмову у визнанні ОСОБА_4 , 1926 року народження, реабілітованою та просить зобов'язати Національну комісію з реабілітації винести нове рішення, яким визнати ОСОБА_5 реабілітованою.
Отже зазначена справа відноситься до предметної юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду та не може бути розглянута Київським окружним адміністративним судом.
При цьому суд враховує, що приписами статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу (частина 1 статті 318 КАС України); справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (частина 2 статті 318 КАС України), відтак, недотримання правил юрисдикції (саме предметної підсудності) є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Частиною 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, яка визначає право на справедливий суд, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Слід зазначити, що судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04), у якому зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З наведеного вбачається, розгляд справи саме судом, встановленим законом, є одним з елементів забезпечення права особи на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення дотримання правил предметної підсудності (юрисдикції) при розгляді цієї справи та здійснення її розгляду саме належним судом, задля уникнення наслідків, передбачених ч.1 ст.318 КАС України, суд доходить висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд іншого адміністративного суду, а саме відповідного місцевого загального суду як адміністративного суду.
До того ж, правила, передбачені частиною третьою статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, що справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду, по-перше, стосуються виключно випадків прийняття справи до свого провадження з додержанням правил підсудності, що у цьому випадку не підтвердилось під час перевірки матеріалів справи, по-друге, ця норма стосується саме випадків, коли підсудність після прийняття до провадження змінювалась, чого у цій справі не встановлено.
Приписами частини першої статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; місцезнаходження відповідача зазначено: 01021, м. Київ, вул. Липська, 16.
Відтак, враховуючи, що місцем проживання позивача є Солом'янський район міста Києва, а місцезнаходженням відповідача - Печерський район міста Києва, вирішення спору має здійснюватись або Солом'янським районним судом міста Києва, або Печерським районним судом міста Києва.
Враховуючи місце проживання позивача, його клопотання та підсудність даної справи Солом'янському районному суду міста Києва, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва (03037, м. Київ, вулиця Максима Кривоноса, 25).
На підставі викладеного, керуючись статтями 20, 29, 30, 171, 243, 248, 286 КАС України, суд
1. Адміністративну справу №320/37888/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з реабілітації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - передати на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва (03037, м. Київ, вулиця Максима Кривоноса, 25)
2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Копію ухвали надіслати (вручити) сторонам, зокрема шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.