29 січня 2025 року Справа №320/28017/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-2), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 01.04.2022 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 20.12.2021 року ОСОБА_1 державну пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням страхового стажу 29 років 3 місяці 28 днів, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В обґрунтування позову позивач вказує на що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1989-1990 роках, має посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.01.1993 категорії 3. 18.03.2022 подав заяву із документами щодо призначення пенсії за віком. Та, ГУ ПФУ у Хмельницькій області прийнято рішення № 221550002463 від 01.04.2022 р. Позивач повторно подав заяву 21.04.2022 із документами та тримав рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022р. Відмови ґрунтуються на недостатності страхового стажу для призначення пенсії.
Відмітив, що у період з 15.11.1989 р. по 10.03.1990 р. під час проходження військової служби у військовій частині № НОМЕР_2 був відряджений для проходження спецзборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометрову зону, в військову частину № НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , що підтверджується архівною довідкою Галузевого Державного Архіву МО України № 179/1/11380 від 01.12.2021 р.
Вказуючи на норми п.1 ст. 9, п. 3 ч. 1 ст. 14, ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказав, що для призначення спірної пенсії необхідна наявність пенсійного віку та страхового стажу не менше ніж 20 років. Позивач вказав, що набув 60 віку та має 29 років 03 місяці 28 днів страхового стажу, що підтверджено документами.
ОСОБА_1 зауважив, що не має змоги надати довідку про застосування спрощеної системи оподаткування при здійсненні підприємницької діяльності з 28.07.1998 по 31.12.2003, оскільки діяльність здійснювалась в АР Крим, що окупована з 2014 року та зазначені обставини не мають позбавляти права на призначення пенсії.
Спірні рішення позивач вважає протиправними та просить суд їх скасувати.
Ухвалою суду від 24.08.2023 задоволено клопотання позивача, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 31.07.2023 року № 1013-23-05142; відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано до суду відзив, в якому відповідач-1 вказуючи на положення ст.ст 24, 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 9, 55, 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначає, що право на призначення пенсії за віком мають особи, які досягли 60 віку у період з 01.01.2021 по 31.12.2021, за наявності страхового стажу не менше ніж 28 років.
Відповідно до п.п. 7 п. 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії подаються відповідні документи та за ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» єдиним документом що підтверджує страж є трудова книжка. Та, враховуючи положення Порядку №637, за відсутності трудової книжки та записів у ній, необхідно подати інші документи, які видаються за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
18.03.2022 ОСОБА_1 подав заяву та документи до неї та рішенням № 221550002463 від 01.04.2022 р. відмовлено у призначенні пенсії оскільки страховий стаж позивача на дату звернення до пенсійного органу становить 23 роки 10 місяців 27 днів.
Звертає увагу, що враховуючи п.п. 2 п. 2.1 Порядку №22-1 та інформації з листа ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 04.04.2019 №1517/ФОП/21-22-54-18, ОСОБА_1 як ФОП в ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі з 26.04.2017 не перебуває, та враховуючи те, що з 2014 року АРК є окупованою територією, з рф припинено співробітництво та обмін поштою, вважає що відповідальність за порушення Конституції а законів України несе рф.
Щодо вимоги про призначення додаткової пенсії відмітив, що така додаткова пенсія призначається якщо особа набула права на призначення державної пенсії, на яку позивач ще не набув права. Зауважив, що обчислення страхового стажу входить до виключної компетенції пенсійного органу.
Щодо вимоги про призначення пенсії з 20.12.2021, відповідач -1 вказує на положення ст. 45 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 1.8 Порядку №22-1, позивач подав першу заяву 18.03.2022, вдруге подав 21.04.2022, та враховуючи положення абз. 4 п. 1.8 Порядку №22-1, відмічає, що позивач не скористався право на подання додаткових документів щодо підтвердження стажу роботи в строк, визначений Законом.
Відповідач -1 наполягає на правомірності прийнятого рішення, в задоволенні позову просить суд відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано до суду відзив, в якому відповідач-2 вказує, що позивач 21.04.2022 подав заяву про призначення пенсії за віком за ст. 55 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за результатом розгляду якої, разом із доданими документами, було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022 р. Вказуючи на положення ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж позивача з урахуванням кратності становить 23 роки 10 місяців 29 днів при необхідному страховому стажі 28 років. Відповідно, позивачу було відмовлено за недостатності страхового стажу для призначення спірної пенсії, наполягає на правомірності прийнятого рішення.
Також, відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із даним позовом, застосовуючи положення ст. 122 КАС України, вказує на необхідності дотримання особою шестимісячного строку звернення яких обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Відмова у призначенні пенсії прийнята 27.04.2022, листом від 28.04.2022 за №2200-0204-8/27722, а з позовом позивач звернувся до суду лише 10.08.2023.
Ухвалою суду від 22.11.2024 позовну заяву залишено без руху застосовуючи ст. 123 та ч. ч.13-15 ст. 171 КАС України.
Ухвалою суду від 16.01.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом про оскарження спірних рішень, поновлено позивачу строк звернення щодо оскарження рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 01.04.2022 р. та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022 р.
Відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано до суду клопотання про залучення співвідповідачів ГУ ПФУ в Київській області та ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Ухвалою суду від 16.01.2025 задоволено частково клопотання відповідача ГУ ПФУ в Хмельницькій області; залучено до справи в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403); розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
Відповідачем - 1 та-2 заявлено також про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Подані заяви суд вважає необґрунтованими, враховуючи предмет спору, подані сторонами докази, положення ст. 12, ч. 9 ст. 171 КАС України, ч.ч. 1-3, ч.4 ст. 257, ч. 6 ст. 262 КАС України, у зв'язку з чим підстав для задоволення заяв судом не встановлено.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-3) подано до суду відзив, в якому наполягає на правомірності прийнятого рішення № 221550002463 від 01.04.2022 р. з підстав не підтвердження ОСОБА_1 необхідного страхового стажу.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
18.03.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою про призначення пенсії за віком з 20.12.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оскільки станом на день звернення фактично перебував за адресою АДРЕСА_2 .
До заяви про призначення пенсії позивачем було надано, зокрема,
- трудову книжку НОМЕР_4 від 01.09.1978,
- військовий квиток серія НОМЕР_5 виданий 13.05.1998 Ленінським РВК м. Севастополя,
- архівні довідки №179/1/11380 від 01.12.2021, № 179/1/1402 від 14.02.2022 №179/1/1696 від 21.02.2022 видані галузевим державним архівом Міністерства оборони України,
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989-1990 роках категорії 3 серії НОМЕР_1 від 25.01.1993.
За принципом екстериторіальності, заяву позивача від 18.03.2022 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та прийнято рішення № 221550002463 від 01.04.2022 р., яким позивачеві відмовлено призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 вказуючи на те, що позивачу необхідно мати страховий стаж 28 років, та встановлено страховий стаж 23 роки 10 місяців 27 днів.
Зазначене рішення надіслано на адресу позивача супровідним листом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.04.2022 №2200-0204-8/26264.
21.04.2022 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, додав до неї документи.
За принципом екстериторіальності, заяву позивача від 21.04.2022 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022 р. у зв'язку із не підтвердження необхідного страхового стажу.
ГУ ПФУ в Чернівецькій області у вказаному рішенні зазначено про встановлений страховий стаж з урахуванням кратності 23 роки 10 місяців 29 днів, при необхідному стажі 28 років. Вказуючи також на положення ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796, зазначає про те, що страховий стаж не менше 15 років, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується до осіб які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження у 1987 році від 10 до 14 календарних днів; у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві не менше 14 календарних днів у 1986 році. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Відповідно до наявних в електронній пенсійній справі документах заявник працював у зоні відчуження у 1989-1990 роках.
Зазначене рішення надіслано ГУ ПФУ в Чернівецькій області на адресу позивача супровідним листом від 28.04.2022 №2200-0204-8/27722.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за умови наявності страхового стажу у відповідній кількості, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796).
Згідно з п. 1 абз. 1 ст. 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Статтею 10 зазначеного Закону передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
У період з 15.11.1989 р. по 10.03.1990 р., під час проходження військової служби у військовій частині № НОМЕР_2 , позивач був відряджений для проходження спецзборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометрову зону, в військову частину № НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , що підтверджено архівною довідкою Галузевого Державного Архіву МО України № 179/1/11380 від 01.12.2021 р.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 14 Закону № 796-ХІІ учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження в 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів віднесені до категорії 3.
Позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989-1990 роках категорії 3 серії НОМЕР_1 виданого 25.01.1993.
Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років.
Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до статті 55 №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - зменшується пенсійний вік на 10 років;
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - зменшується пенсійний вік на 8 років;
- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - зменшується пенсійний вік на 5 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно з пунктом 13 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Таким чином, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії за статтею 55 Закону №796-XII із зменшенням пенсійного віку - є страховий стаж та те, чи працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, у зоні відчуження у визначені вказаною норми періоди такої праці та за вказаними календарними днями. Та, призначення і виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Між сторонами не є спірним те, що на час звернення до пенсійного органу із заявами досягнення позивачем 60 років та те, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989-1990 роках, має посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_1 від 25.01.1993.
Спір у цій справі фактично виник з питання щодо наявності чи відсутності у позивача необхідного страхового стажу який має становити не менше 28 років станом на заявлену дату призначення спірної пенсії, та відповідно його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII.
Позивач наполягає на наявності страхового стажу 29 років 03 місяці 28 днів, підтвердженого належними документами, відповідачі в свою чергу врахували підтверджений страховий стаж та не врахували у зв'язку із не підтвердженням страховий стаж щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Відповідно, суд зазначає наступне.
Згідно п.п.2 п.2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системок оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
3 16.07.1998 р. по 26.04.2017 р. позивач був зареєстрований як фізична особа- підприємець і здійснював діяльність у сфері роздрібної торгівлі одягом у спеціалізованих магазинах із застосуванням спрощеної системи оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія В01 № 422550, а також інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (у відповідній редакції яка діяла на момент набуття права на пенсію (на 20.12.2021 р.) періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно час ведення позивачем підприємницької діяльності з 28.07.1998 р. по 31.12.2003 має підтверджуватись довідкою про реєстрацію ФОП, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 проживав у м. Севастополь, та був зареєстрований ФОП 16.07.1998, дата запису 10.03.2006, номер запису 20770170000003631, вид діяльності за КВЕД 47.71 та 47.72 (роздрібна торгівля одягом, взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, взятий на облік як платник податків 17.12.2007, припинено діяльність 26.04.2017 та знятий з обліку 27.04.2017. Зазначені відомості відображені відповідно в Генічеській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (ВЕЗ Крим, Ленінський район, м. Севастополя).
Суд враховує та зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року, та у зв'язку з військовою агресією рф та введенням в країні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, Укрпоштою повністю припинено поштове співробітництво та обмін поштою з країною агресором, поштові відправлення у цю країну не приймаються і не відправляються.
З листа Головного управління ДФС у Херсонські області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 04.04.2019 № 1517/ФОП/21-22-54-18 вбачається, що позивач як фізична особа-підприємець на податковому обліку в головному управлінні ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 26.04.2017 не перебуває. Інформація про систему оподаткування та сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів з моменту 01.01.1998 року до 31.12.2003 року (у запитувані терміни) відсутня. В електронних базах платників податків ГУ ДФС у Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі наявна інформація з 2012 року. На паперових носіях документи не передавались.
Таким чином, період ФОП з 28.07.1998 р. по 31.12.2003 р. (5 років 5 місяців 04 дні) зараховується за п. 4 Порядку №637 свідоцтвом ФОП та відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, з 01.12.2004 р. по 31.12.2004 р. (1 місяць) та з 01.04.2010 р. по 31.12.2013 р. (3 роки 9 місяців) період підтверджується даними в електронному кабінеті Веб-порталу ПФУ щодо сплати страхових внесків.
Суд зазначає, що позивач не має нести відповідальність та для нього не мають становити негативні наслідки не можливість надання до пенсійного органу довідки щодо застосування спрощеної системи оподаткування при здійсненні підприємницької діяльності за період з 28.07.1998 по 31.12.2003, враховуючи що позивач здійснював свою діяльність в м. Севастополі в АРК та після окупації даної території АРК у 2014 році був змушений виїхати до території України (довідка ВПО від 18.11.2015 №6816000156 щодо переміщення 1 вересня 2014 року в с. Стуфчинці, Хмельницького району).
Відтак, вимагати від особи додаткових документів за встановлених обставин, про які відомо було відповідачам, суд вважає протиправним, такі дії порушують конституційні права та гарантії особи на доведення явних фактів, які можуть бути підтверджені іншими достатніми документами.
Таким чином, суд вважає підтверджений позивачем страховий стаж, зокрема, щодо здійснення підприємницької діяльності за період з 28.07.1998 р. по 31.12.2003, який становить 5 років 05 місяців 04 дні.
Відповідно, щодо страхового стажу позивача вбачається наступне:
1) з 01.09.1978 р. по 05.08.1979 р. (11 місяців 04 днів) - Теофіпольський хлібокомбінат, слюсар, підтверджено трудовою книжкою НОМЕР_4 записи № 1-4. стор 2-3 та довідкою Теофіпольської райспоживспілки № 43 від 24.10.2016 р.);
2) з 06.08.1979 р. по 05.07.1996 р. (16 років 10 місяців 30 днів) - військова служба, що підтверджено військовим квитком серія НОМЕР_5 - стор.5-6 та трудовою книжкою запис № 5, стор. 4-5);
3) з 15 11.1989 р. по 10.03.1990 р. (04 місяці 03 дні) - період участі в ліквідації аварії на ЧАЕС.
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону №796 час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно, страховий стаж за вказаний період обчислений згідно ч.1 ст. 56 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у полуторному розмірі враховуючи саме дні виїзду в зоні відчуження виходячи з наступного розрахунку: 82 дні (з 15.11.1989 р. по 10.03.1990 р.) x 1,5 =123 дні, що становить 04 місяці 3 дні, що підтверджуються архівною довідкою Галузевого Державного Архіву МО України № 179/1/11380 від 01.12.2021 р.
4) з 06.07.1996 р. по 27.07.1998 р. (02 роки 21 день) - Мале виробничо-торгове підприємство "Марія", комерційний директор, що підтверджується трудовою книжкою записи № 6-7, стор.4-5);
5) з 28.07.1998 р. по 31.12.2003 р. (05 років 05 місяців 04 дні) підтверджено свідоцтвом ФОП та відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, листом ГУ ДФС у Херсонські області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 04.04.2019 № 1517/ФОП/21-22-54-18;
6) з 01.12.2004 р. по 31.12.2004 р. (1 місяць) підтверджується даними в електронному кабінеті Веб-порталу ПФУ щодо сплати страхових внесків;
7) з 01.04.2010 р. по 31.12.2013 р. (3 роки 9 місяців 1 день) період підтверджується даними в електронному кабінеті Веб-порталу ПФУ щодо сплати страхових внесків.
Загальний страховий стаж у підрахунку становить - 29 років 7 місяців 3 дні.
Таким чином, позивачем підтверджено наявність страхового стажу не менше 28 років, а відповідачами не спростовано та не надано інших достатніх та належних доказів на спростування наявності у позивача необхідного страхового стажу для призначення спірної пенсії.
Суд відмічає, що обрахований страховий стаж судом за наявними у справі письмовими доказами не відповідає страховому стажу, заявленому позивачем - 29 років 3 місяці 28 днів, на що вплинув обрахунок періоду, днів перебування позивача у зоні відчуження згідно архівної довідки Галузевого Державного Архіву МО України № 179/1/11380 від 01.12.2021 р. та положень ст. 56 Закону №796. Та, проведений розрахунок не спростовує тверджень позивача щодо наявності у нього страхового стажу більше 29 років.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірні рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 221550002463 від 01.04.2022 р. та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 221550002463 від 27.04.2022 р. про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд вважає необхідним у даній справі відмітити, що згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з підстав не підтвердження страхового стажу, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, достатність страхового стажу підтверджена позивачем та судом перевірена, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання призначити спірну пенсію з 20.12.2021 з урахуванням страхового стажу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та із першою заявою позивач звернувся 18.03.2022, у віці 60 років на 19.12.2021, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Страховий стаж встановлено 29 років 7 місяців 3 дні.
Таким чином, пенсія позивачу за віком за ст. 55 Закону №796 підлягає призначенню з 20.12.2021, враховуючи страховий стаж 29 років 7 місяців 3 дні.
Враховуючи, що судом у даній справі визнано протиправними та такими, що підлягають скасуванню спірні рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком за ст. 55 Закону №796, суд вважає необхідним врахувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та застосувати вірний та належний спосіб захисту встановленого порушеного права позивача на призначення спірної пенсії шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 20.12.2021 пенсію за віком за ст. 55 Закону №796 з урахуванням страхового стажу 29 років 7 місяців 3 дні, оскільки при першому звернення протиправним рішенням № 221550002463 від 01.04.2022 р. зазначеного пенсійного органу було порушено право позивача на спірну пенсію.
Щодо позовної вимоги призначити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд зазначає, що за ст. 51 Закону №796 особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, та така додаткова пенсія призначається після виникнення права на державну пенсію, відповідно суд вказує позивачу, що така вимога заявлена передчасно, спірна пенсія ще не призначена пенсійним органом, у зв'язку з чим вказана вимога вирішенню судом та задоволенню не підлягає.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі по справі не надали суду належних та достатніх доказів в силу положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятих спірних рішень згідно ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Інші доводи не впливають на висновки суду та не підлягають наданню оцінці судом.
Виходячи з вищевикладеного, викладених судом висновків, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений судом від сплати судового збору. Інших витрат до розподілу у справі не заявлено.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 01.04.2022 р.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії № 221550002463 від 27.04.2022 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 20.12.2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком за ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням страхового стажу 29 років 7 місяців 3 дні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.