29 січня 2025 року Справа № 640/16750/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1), в якому просить:
1. Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві вул: Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПО 42098368) у призначенні ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсії зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, особі, яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення (категорія 3), у віці 55 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.08.2022 року протиправною.
2. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (вул: Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПО 42098368) призначити ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, особі, яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення (категорія 3), у віці 55 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.08.2022 року.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов'язковою умовою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є факт постійного проживання або постійної праці у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3-х років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Пункт 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно досягти 60 років та має бути страховий стаж не менше 15 років. Відповідно, на момент звернення до відповідача із заявою від 05.08.2022 та документами, вказує, що його страховий стаж становить 39 років 1 місяць 13 днів, виповнилось 55 років.
Додає, що згідно постанови КМУ від 23.07.1991 №106 смт. Іванків Київської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Враховуючи норми законодавства зауважує, що є потерпілим від ЧАЕС, відселений із зони безумовного (обов'язкового) і добровільного відселення. Всі необхідні документи на підтвердження постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 18.10.1988 по 05.06.1992 надав.
Відмова у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як громадянину, який постійно проживав в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вважає протиправною, у зв'язку з чим звернуся до суду та посилаючись на ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» просить призначити пенсію з 05.08.2022 зі зниженням пенсійного віку, з дня звернення до відповідача.
12.10.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
21.03.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.03.2024 справа розподілена судді Войтович І.І.
01.04.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження дану адміністративну справу № 640/16750/22, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано сторонам по справі за наявності подати до суду додаткові пояснення по справі та докази протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду.
Ухвала суду надіслана сторонам належним чином, додаткових пояснень по справі та додаткових доказів до суду не надійшло.
У відзиві відповідач-1 вказує про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.08.2022 №104350003193, яким позивачеві відмовлено призначенні пенсій із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 відповідно до його заяви. Відповідач зазначив, що за згаданою статтею 55 Закону №796 початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійну працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 3 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, та враховуючи ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зменшення пенсійного віку застосовується за наявності страхового стажу не менше 15 років, зокрема за п. 1 ст. 26 вказаного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. За наданими документами та враховуючи дані з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача становить 39 років 1 місяць 13 днів. Вказуючи на положення пп.5 п. 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії надано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення 3 категорії серія НОМЕР_2 та довідка від 21.01.2021 № 845, видана виконкомом Іванківської селищної ради про проживання в зоні гарантованого відселення з 18.10.1988 по 05.06.1992. Підтверджений період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 становить 3 роки 7 місяців 18 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 1 рік. Враховуючи зазначене, для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 згідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підстави відсутні.
Відповідач-1 просить суд відмовити в позові.
Відповідачем-1 також подано клопотання про залучення до справи в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, оскільки саме останнім було прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу спірної пенсії від 12.08.2022 №104350003193.
20.11.2024 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, запропоновано подати до суду відзив та докази на підтвердження своєї правової позиції п суті заявленого позову до суду.
У поданій відповіді на відзив позивач наполягає на позовних вимогах за підставами, аналогічними вказані у позові, наполягає на протиправній відмові та просить суд позов задовольнити.
Відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач-2) подано до суду відзив, в якому наполягав на правомірності рішення про відмову у призначенні позивачу спірної пенсії від 12.08.2022 №104350003193, зазначає, що позивач станом на 01 січня 1993 року прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 7 місяців 18 днів, а тому має право на зниження пенсійної віку на 1 рік. Оскільки позивач на момент звернення за призначенням пенсії не досяг віку з якого може бути призначено йому пенсію, то у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів поданим сторонами, судом встановлені відповідні обставини.
05.08.2022 після досягнення 55 років ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві із заявою (№9165) та доданими до неї документами щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області прийняло рішення від 12.08.2022 №104350003193 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із не підтвердженням необхідного страхового стажу.
Зокрема в рішенні пенсійним органом зазначено про те, що зменшення пенсійного віку за ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розповсюджується на осіб потерпілих від Чорнобильської АЕС, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії відповідно надаються із зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Та, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Враховуючи ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» страховий стаж повинен складати не менше 15 років, та гідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути вік 60 років та страховий стаж починаючи з 01.01.2022 по 31.12.2022 не менше 29 років. ОСОБА_1 враховуючи відомості з трудової книжки та наданих документів має стаж 39 років 1 місяць 13 днів. Відповідно до пп. 5 п. 2.1 Порядку №22-1, до заяви має бути додана довідка про періоди проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення видана уповноваженим органом та посвідчення потерпілого від ЧАЕС. Враховуючи надане посвідчення 3 категорії серії НОМЕР_2 та довідка від 21.01.2021 №845 виконкому Іванівської селищної ради про проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 18.10.1988 по 05.06.1992, підтверджено період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки 7 місяців 18 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 1 рік.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за умови наявності страхового стажу у відповідній кількості, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796).
Відповідно до статті 55 цього Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, серед інших зазначених, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшується пенсійний вік на 3 роки (із поміткою) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
За приміткою до даної норми Закону №796 початкова величина зниження пенсійного віку, вказані в зазначеній нормі закону 3 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Таким чином, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та/або праці такої особи станом на 01 січня 1993 року у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 3 років. При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року (день аварії на Чорнобильскій АЕС) по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
До аналогічних правових висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права у своїх постановах звернувся Верховний Суд від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надалі, підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), визначено перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за віком та які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Так, потерпілим від Чорнобильської катастрофи слід подати:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Суд враховує посвідчення позивача 3 категорії серії НОМЕР_2 видане Держадміністрацією м. Києва 27.01.1994 про особу який постійно проживав в зонах гарантованого добровільного відселення та вважає необхідним зазначити, що підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 (в редакції постанова Правління Пенсійного фонду №11-1 від 23.05.2018), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Згідно зі ст. 9 Закону №796-XII (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення 3 категорії) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 11 Закону 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Статтею 14 Закону № 796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року
прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 3), потерпілим від Чернобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Згідно з пунктом 10 Порядку видачі посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка проживає (ла) або постійно працює (ла) у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови 3 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796-XII, є відповідне посвідчення.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі №572/47/17 та від 15.01.2021 у справі №520/7846/17, який враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, суд зазначає, що саме посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони гарантованого добровільного відселення, надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Як було вказано раніше, в січні 1994 року Держадміністрацією м. Києва було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживав у зонах гарантованого добровільного відселення (категорії 3) серії НОМЕР_2 , відповідно такий факт постійного проживання на 1 січня 1993 р. не менше трьох років зафіксовано, підтверджено та не спростовано.
Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.
Суд повторює, що саме посвідчення громадянина, який постійно проживає (проживав) або постійно працює (працював) на території гарантованого добровільного відселення (категорії 3), яке, як було вказано вище, видавалося лише за умови, що на день аварії на ЧАЕС (26.04.1086) або на 1 січня 1993 року такий громадянин прожив у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Позивач зазначає, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки постійно проживав та працював в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року, не менше 3 років, надав усі документи.
На підтвердження права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивач надав до пенсійного органу та до позову копію трудової книжки НОМЕР_3 , згідно якої містяться записи, зокрема щодо роботи в Іванківському Лісхоззаг згідно наказу №13к від 10.03.1986 з 10.03.1986 по 13.05.1986 (звільнений наказом №26к від 13.05.1986); служба в рядах Радянської армії з 03.06.1986 (військовий квиток НОМЕР_4 від 03.06.1986) по 10.06.1986, зарахування з 15.08.1988 інженером слюсарем згідно наказу НВО «Електронприлад» №582/1 від 15.08.1988, по освоєнню територій ВСО-1 і ВСО-2 в смт. Іванків, робота слюсарем каркасного цеху випробного виробництва в Іванківському заводі «Луч» згідно наказу 5/к від 13.05.1991 з 01.06.1991 по 09.12.1991 де в даний період був переведений наказом №184 від 10.07.1991 в каркасний цех, надалі наказ №753/к від 09.12.1991 про переведення до м. Києва в КЗЕВУМІ.
Відповідно також окремо надано на підтвердження періоду роботи в смт. Іванків - наказ №582/1 від 15.08.1988, наказ НВО «Електронприлад» №21 від 14.01.1987 року про затвердження заходів по освоєнню територій ВСО-1 і ВСО-2 в смт. Іванків; наказ НВО «Електронприлад» №23 від 15.01.1987 року про призначення начальника дослідно-виробничого комплексу в смт. Іванків; наказ НВО «Електронприлад» від 13.07.1988 року про організацію роботи на Іванківському ВК; наказ НВО «Електронприлад» № 173 від 08.08.1988 року про затвердження організаційної структури НВО «Електронприлад»; наказ НВО «Електронприлад» № 174 від 10.08.1988 року про створення в смт. Іванків Київської області підприємства у складі НВО «Електронприлад»; наказ НВО «Електронприлад» № 1002 від 05.11.1988 року про призначення чергових у святкові дні по виробничому комплексі (смт. Іванків).
На підтвердження постійного проживання на території гарантованого добровільного відселення надано: довідка виконкому Іванківської селищної ради №4879 від 18.08.1991 року про те що проживає в смт. Іванків з 18 жовтня 1988 року, на території яка відноситься до ІІІ категорії, зони гарантованого добровільного відселення з 01.01.1994; довідка виконкому Іванківської селищної ради №845 від 28.01.2021 року про те що проживав в смт. Іванків по вул. Автомобілістів, 9 (Щорса) з 18.10.1988 по 05.06.1992; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серія НОМЕР_2 .
Надані позивачем до пенсійного органу документи, копії яких містяться у матеріалах справи у своїй сукупності дозволяють ідентифікувати особу позивача та підтверджують проживання в смт. Іванків Київської області, яке було віднесено до зони гарантованого добровільного відселення з 18.10.1988 року по 05.06.1992 року.
Наданим посвідченням потерпілого особи яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення категорії 3 серія НОМЕР_2 , позивач підтвердив постійне проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 18.10.1988 року по 05.06.1992 року.
Враховуючи записи в трудовій книжці та додані згадані вище накази, позивач працював в смт. Іванків з 15.08.1988 по 09.12.1991.
Позивач у справі наполягає на доведенні права на зменшення його пенсійного віку обравши підставу - постійне проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Враховуючи положення вищезгаданих норм ст. 55 Закону №796, ст. 26 Закону №1058, слідує, що вказані норми передбачають вік 60 років, стаж не менше 15 років та враховуючи зокрема період в який було подано заяву позивачем, стаж страховий має становити не менше 29 років.
Суд враховує, що позивач згідно паспорту, долученого до позову, ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяву подав із документами до пенсійного органу 05.08.2022 року. Відповідно на момент звернення його вік становив 55 років. Позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серія НОМЕР_2 . Страховий стаж позивача склав 39 років 1 місяць 13 днів. Проти зазначеного та встановленого не заперечують відповідачі.
Відтак, судом встановлено, що позивач постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення в смт. Іванків з 18.10.1988 по 05.06.1992, що становить - 3 роки 7 місяців 18 днів та дає можливість зменшити пенсійний вік позивача на 1 рік.
Згідно примітки до ст. 55 Закону №796 початкова величина зниження пенсійного віку, вказані в зазначеній нормі закону 3 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, але судом не встановлено для позивача підстав для застосування зазначеної початкової величини, позивачем не підтверджено те, що він постійно проживав або постійно працював у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року.
Суд звертає увагу, що навіть за наявності достатнього страхового стажу, та якщо позивач підтвердив би можливість застосування початкової величини 3 роки, у сукупності із встановленим 1 роком, це не надало б можливості зменшити його пенсійний вік станом на 05.08.2022 (60 років - 4 роки (сукупність)=56 років), оскільки на момент звернення йому виповнилось лише 55 років. Але, суд зауважує, що позивачем також не підтверджено право на застосування початкової величини відносно нього для зменшення його пенсійного віку для призначення йому пенсії 05.08.2022 за ст. 55 Закону №796.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не підтверджено обґрунтованість позовних вимог, відповідачами підтверджено правомірність рішення про відмову у призначенні спірної пенсії позивачу.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За вказаних встановлених обставин, суд вважає, що у відповідача-2 були відсутні підстави для призначення позивачу спірної пенсії, відмову у призначення пенсії за ст. 55 Закону №796 зі зменшенням пенсійного віку, що викладена в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.08.2022 №104350003193 суд вважає обґрунтованою, відповідно рішення з висновків суду є правомірним, підстав для його скасування судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо судового збору, суд зазначає, що відповідно до положень ст.139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.