28 січня 2025 року м.Київ №320/1105/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправність дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у відмови ОСОБА_1 у нарахуванні компенсаційних виплат і компенсації втрати частини доходів на суму 17475,22 грн у зв'язку з порушенням строків з січня 2016 року по липень 2016 року їх виплати у серпні 2016 року за правилами приписів Закону №2262-XII і Закону №2050-111, з врахування індексу інфляції 104,8 % в період невиплати доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , компенсаційну виплату і компенсацію втрати частини доходів на суму 17 475,22грн у зв'язку з порушенням строків з січня 2016 року по липень 2016 року їх виплати у серпні 2016 року за правилами приписів Закону №2262-ХІІ і Закону №2050-111 з врахуванням індексу інфляції 104,8% в період невиплати доходу;
- становити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом подачі Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення за правилами припису ч.1 ст.382 КАС України.
Ухвалою суду від 16.01.2024 подану позовну заяву залишено без руху, позивачеві визначено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
29.01.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з копією паспорту позивача та довідки МСЕК.
Ухвалою суду від 29.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він перебуває на пенсійному обліку відповідача та у період з січня 2016 року по липень 2016 року виплата пенсії була здійснена з порушенням строку виплати у серпні 2016 року. Позивач стверджує, що у зв'язку з порушенням відповідачем строку виплати пенсії він має право на отримання компенсації втрати частини доходів з урахуванням індексу інфляції 104,8% в період невиплати доходу.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено про те, що дійсно за період з 01.01.2016 по 31.07.2016 позивачеві були нараховані кошти у сумі 17475,22 грн, виплату яких забезпечено у серпні 2016 року. Враховуючи, що доплата до пенсії нарахована у липні 2016 року та виплачена у повному обсязі у серпні 2016 році, строки виплати не були порушені, а тому підстави для нарахування компенсації втрати доходів відсутні.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач навів аргументування аналогічні тим, що викладені в обґрунтування позову.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , звільнився з військової служби за станом здоров'я в серпні 1990 року. На день звільнення на пенсію позивач займав посаду Військового Прокурора військової прокуратури гарнізону.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві та отримує пенсію за вислугу 30 років. Пенсійна справа ФА № 100324 від 28.08.1990.
З 02.08.2023 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
До 02.08.2023 позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та сяких інших осіб» (далі - Закон).
На адресу Головного управління 07.06.2016 за вх. №8593/04 надійшла довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , звільненого з органів військової прокуратури з посади військового прокурора гарнізону станом на 15.12.2015 №18- бзп від 27.05.2016, оформлена Генеральною прокуратурою України на виконання постапови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №763 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505».
У зв'язку з цим, у липні 2016 року Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача на підставі зазначеної довідки, та здійснено нарахування різниці пенсії за період з січня 2016 року по липень 2016 року.
Виплату нарахованих коштів здійснено Головним управлінням у серпні 2016 у шляхом зарахування на банківський рахунок позивача.
Позивач 27.11.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою, в якій просив виконати розрахунок відповідно до постанови КМУ №159 від 21.02.2001 та сплатити компенсацію втрати частини пенсії (доходів) у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з 01.01.2016 по 01.07.2016 включно.
Листом від 19.12.2023 ГУ ПФУ в м.Києві розглянуто заяву позивача та повідомлено, що відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати доходів, оскільки нарахована у липні 2016 року різниця пенсії за період з 01.01.2016 по 31.07.2016 мала разових характер та була виплачена відповідачем одним платежем у серпні 2016 року.
Не погоджуючись з діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що завдали втрат немайнового характеру (моральної шкоди) у вигляді душевних страждань, психологічного навантаження, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ(Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (Порядок № 159).
Відповідно дост.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно ст. 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане уст. 3 Закону №2050-ІІІ і п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування сум пенсії позивача відбулось у зв'язку з отриманням відповідачем лише у червні 2016 року довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , звільненого з органів військової прокуратури з посади військового прокурора гарнізову станом на 15.12.2015 №18-816зп від 27.05.2016, оформленої Генеральною прокуратурою України.
Суд звертає увагу на те, що до отримання вказаної довідки, у відповідача не було правових підстав та відповідно обов'язку здійснювати перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016.
Водночас, отримавши вказану довідку, відповідачем правомірно здійснено перерахунок та нарахування пенсійних виплат у липні 2016 року та фактичну виплату 01.08.2016.
Відтак, враховуючи те, що нарахована у липні 2016 року різниця пенсії за період з 01.01.2016 по 31.07.2016 мала разовий характер та виплачена Головним управлінням одним платежем в наступному місяці після проведення перерахунку, а з серпня 2016 року позивачеві виплачувався новий розмір пенсії, визначений ПКМУ №763, суд вважає, що у діях відповідача відсутні протиправні дії щодо порушення строку виплати пенсії за період 01.01.2016 по 21.07.2016, а тому підстави для нарахування та виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів відсутні.
Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими з одночасним повним та належним доказуванням відповідачем правомірності своїх дій.
Враховуючи викладене, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Також, не підлягає задоволенню клопотання позивача у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки у задоволенню позову відмовлено.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.