про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
29 січня 2025 року справа №320/54474/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду із заяву про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплат, з 20.07.2022 по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 до внесення змін постановою № 103) та додаткових видів грошового забезпечення, згідно з розпорядженнями МОУ, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення, всі одноразові виплати з 20.07.2022 по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови №704 (в редакцій, чинній до 24.02.2018 до внесення змін постановою № 103) та додаткових видів грошового забезпечення, згідно з розпорядженнями МОУ.
26.12.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Дослідивши вказані документи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Водночас у зазначених положеннях відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
З цього приводу Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію, згідно якої до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), що не заборонено спеціальним законодавством.
На момент звернення із цим позовом до суду частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частина перша статті 233 К3пП України у наведеній вище редакції викладена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року (далі - Закон України № 2352-IX).
До внесення відповідних змін положеннями частини другої статті 233 КЗпП України було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття заробітна плата і оплата праці, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 та підтримано у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 560/6104/22, від 29.03.2024 у справі № 460/17904/23 тощо.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Предметом позову у даній справі є, зокрема вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплат, з 20.07.2022 по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 до внесення змін постановою № 103) та додаткових видів грошового забезпечення, згідно з розпорядженнями МОУ, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення, всі одноразові виплати з 20.07.2022 по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови №704 (в редакцій, чинній до 24.02.2018 до внесення змін постановою № 103) та додаткових видів грошового забезпечення, згідно з розпорядженнями МОУ.
Суд зауважує, що нові обмеження щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення недоотриманої заробітної плати, підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року.
При цьому, пунктом 1 розділу ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
27 червня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з огляду на вищевказані норми чинного законодавства, тримісячний строк для звернення позивача до суду щодо спірних правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року, розпочав перебіг з наступного дня після звершення дії на території України карантину, тобто 01.07.2023, та завершився 01.10.2023.
Таким чином, звернувшись 19.11.2024 до суду з даним позовом позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду в частині вищевказаних позовних вимог.
У заяві про усунення недоліків позивач зазначив, що ОСОБА_1 (полковник) проходив військову службу у Генеральному штабі ЗС України де і перебував на грошовому забезпеченні з травня 2019 року по вересень 2024 року, після звільнення з військової служби 23.09.2024 на підставі наказу НГШ ЗСУ №209 від 23.09.2024, позивач отримав усі необхідні фінансові документи та дізнався про виплату йому грошового забезпечення у не повному розмірі з лютого 2020 року по травень 2023 року.
Позивач зауважив, що відповідач не повідомляв йому про складові його грошового забезпечення і ОСОБА_1 був впевнений у дієвості Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де чітко передбачено порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям і той факт, що йому щомісячно могли щось не доплачувати був для нього не відомий.
Крім того, позивач зауважив, що йому надходило грошове забезпечення на картковий рахунок однією сумою і при звільненні з військової служби позивачу було виплачена компенсація за відпустки з 2015 по 2024 роки.
Також відповідач мав виплатити позивачу різницю за недоотримане грошове забезпечення за попередні роки, але цього при звільненні не було зроблено. Дізнавшись про це з наказу про звільнення, позивач звернувся до відповідача із заявою, у відповідь на яку отримав відмову, яку і оскаржив до суду. Тобто раніше дізнатися про порушене право у позивача не було можливості, тому строку звернення до адміністративного суду ним порушено не було.
Позивач звернувся до відповідача з офіційним запитом через свого адвоката (№2-CB від 15.10.2024 року) з вимогою нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з лютого 2020 року по травень 2023 року. Проте, відповідач листом від 05.11.2024 відмовив у здійсненні перерахунку.
Вказані обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплат, з 20.07.2022 по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 до внесення змін постановою № 103) та додаткових видів грошового забезпечення, згідно з розпорядженнями МОУ, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення, всі одноразові виплати з 20.07.2022 по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови №704 (в редакцій, чинній до 24.02.2018 до внесення змін постановою № 103) та додаткових видів грошового забезпечення, згідно з розпорядженнями МОУ та поновити позивачу строк звернення до суду.
Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.
Відповідно до положень статей 257 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Поновити позивачу строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплат, з 20.07.2022 по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 до внесення змін постановою № 103) та додаткових видів грошового забезпечення, згідно з розпорядженнями МОУ, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове забезпечення, всі одноразові виплати з 20.07.2022 по травень 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, при перерахунку грошового забезпечення із розрахунку основних видів грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, у відповідності до положень постанови №704 (в редакцій, чинній до 24.02.2018 до внесення змін постановою №103) та додаткових видів грошового забезпечення, згідно з розпорядженнями МОУ
2. Відкрити провадження в адміністративній справі.
Справа буде розглядатися одноособово суддею Дудіним С.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
3. Витребувати від відповідача:
- копію послужного списку;
- копію наказу про звільнення з посади;
- копію довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з лютого 2020 року по травень 2023 року.
4. Повідомити учасникам справи, що відповідно до положень статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
5. Роз'яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
6. Роз'яснити учасникам судового процесу, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
7. Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
8. Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
9. Запропонувати позивачеві протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
10. Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
11. Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.
12. Повідомити відповідачу про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та по можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.
13. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.