ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" січня 2025 р. справа № 300/5518/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
Представник позивача Дзісь Андрій Романович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року.
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження.
31.07.2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши позовну заяву в порядку визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив на позов, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком з 30.04.2022 року, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) з урахуванням даних про стаж та заробіток.
Згідно до матеріалів пенсійної справи вбачається, що було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019 - 2021 роки - 10846,37 грн.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» було установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» було установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV та Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.
Позивач 07.05.2024 року звернулась до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії (за 2019-2021) на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 та на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024.
У відповідь на зазначену заяву відповідач надіслав листа від 29.05.2024 №5394-4041/Р-02/8-0900/24, зі змісту якого вбачається, що згідно з Порядком № 124 внаслідок індексації пенсія позивача не підлягала підвищенню. А тому з 01.03.2023 на підставі пункту шостого Постанови КМУ №168 позивачу установлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн, а з 01.03.2024 відповідно до пункту шостого Постанови КМУ №185 позивачу також установлено доплату в розмірі 100 гривень.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Щодо протиправних дій відповідача, які полягають у не проведенні індексації пенсії позивача Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом № 1058-IV.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105- ХIV. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
На підставі частини другої статті 19 Закону № 2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Починаючи з 20.02.2019, відносини щодо проведення щорічної індексації пенсії регулюються наступними нормативно-правовими актами та нормами права:
- Закон № 1058-IV (частина друга статті 42);
- Закон «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі Закон № 1282-XII) (стаття 2);
- Постанова КМУ № 124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV;
- постанови Кабінету Міністрів України на відповідний рік, якими установлюється коефіцієнт, на який збільшується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, при її перерахунку щороку з 01 березня.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що положення вказаної статті передбачають для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати. При цьому, виключень, порядку та розміру вказана стаття не містить зазначаючи лише, що вказане питання визначається рішенням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Закону № 1282-XII індексація - це визначений законодавством механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема заробітні плати, стипендії та пенсії або щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з статтею 2 Закону № 1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсії та інших доходів громадян України проводиться виключно законами України: як визначено статтею 2 Закону №1282-XII, - із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою КМУ № 124 було затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV. В пункті 1 Порядку № 124 зазначено, що він визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачу призначена пенсія, розмір якої визначений відповідно до положень Закону № 1058-IV.
Отже, відповідно до вищезазначеного Порядку пенсія позивача підлягає перерахунку при проведенні щорічної індексації пенсій.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).
Оскільки пенсія позивачу була призначена за її зверненням, яке надійшло до 31.12.2022, тому відповідно до пункту 3 Порядку № 124 її пенсія підлягає перерахунку з 01.03.2023 та з 01.03.2024.
У пункті 4 Порядку № 124 міститься формула та порядок, за якими визначається коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.
Пунктом 7 Порядку передбачено що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується: під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший (крім умов, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону); під час обчислення пенсії відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Отже, вказаною нормою передбачено, що збільшений показник застосовується при подальших перерахунках. Він вказує на змінюваність об'єкту індексації (показника середньої заробітної плати по Україні). У всіх інших випадках індексується той показник середньої заробітної плати, який застосовано при обчисленні пенсії.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
В абзаці другому пункту 5 Порядку № 124 зазначено, що кожен наступний перерахунок у зв'язку збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до Порядку № 124 з урахуванням абзацу першого пункту 5 в 2019 році індексація пенсій відбулась шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, тобто за три попередні роки (2014 -2016), розмір якого становив 3764,30 грн, що мало наслідком те, що індексацію не було проведено пенсіонерам, яким пенсія була призначена в 2018 році, адже для обчислення розміру пенсії таких пенсіонерів враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2015-2017 роки в сумі 5377,90 гривень.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що норма про застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017, при проведенні перерахунку пенсії при щорічній індексації пенсії не узгоджується та суперечить змісту частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Пунктом 2 Постанови КМУ № 124, підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251«Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пунктом 1 Постанови КМУ № 168 і пунктом 1 Постанови КМУ №185 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, відповідно:
- з 1 березня 2019 року у розмірі 1,17;
- з 1 березня 2020 року у розмірі 1,11;
- з 1 березня 2021 року у розмірі 1,11;
- з 1 березня 2022 року у розмірі 1,14;
- з 1 березня 2023 року у розмірі 1,197;
- з 1 березня 2024 року у розмірі 1,0796.
При перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV і Порядку № 124 відповідач, використав такі показники середньої заробітної плати:
- з 1 березня 2019 року - 4404,35 грн (3764,40 грн х 1,17 = 4405,35 грн);
- з 1 березня 2020 року - 4888,83 грн (3764,40 грн х 1,17 Х 1,11 = 4888,83 грн);
- з 1 березня 2021 року - 5426,60 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 Х 1,11 = 5426,60 грн);
- з 1 березня 2022 року - 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн);
- з 1 березня 2023 року - 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03 грн).
- з 1 березня 2024 року - 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 грн).
Оскільки при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV її розмір обчислено з урахуванням показника середньої плати за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, у розмірі 10846,37 гривень. Оскільки зазначений показник вище ніж той, що застосовувався при перерахунку пенсії відповідно до Постанови КМУ № 168 з 01.03.2023 (7405,02 грн) та відповідно до Постанови КМУ №185 з 01.03.2024 (7994,47 грн), то відповідач вважає недоцільним перерахунок пенсії позивача з урахуванням зазначених показників, оскільки це призведе до зменшення розміру пенсії позивача, та натомість установив відповідну доплату.
Однак, даний підхід органів Пенсійного фонду України і зокрема відповідача є помилковим та протиправним. Застосування даного підходу у 2020-2024 роках позбавило права на індексацію пенсії у 2023 та 2024 році - пенсіонерів, пенсія яким призначена в 2020-2023 роках.
Абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляну на наступне.
По-перше, в абзаці другому пункту 5 Порядку № 124 чітко зазначено, що закладений в ньому механізм (особливості) перерахунку пенсії застосовується лише в 2019 році і про те, що такий самий підхід слід застосовувати в наступних роках, в цьому пункті нічого не зазначено. Так положення ст. 42 Закону № 1058 та Порядку № 124 не містять застережень, що пенсії призначені пізніше підлягають індексації виходячи з показника середньої заробітної станом на 1 жовтня 2017 р.
По-друге, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 суперечить пункту 3 зазначеного Порядку та частині другій статті 42 Закону № 1058- IV, адже звужує коло пенсіонерів, пенсії яких підлягають щорічній індексації.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. А частина друга статті 42 Закону № 1058-IV не містить норми про використання в 2019 році показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 та необхідності його застосування в подальших роках, що повністю узгоджується з пунктом 3 Порядку № 124.
Враховуючи, що норми частини другої ст. 42 Закону № 1058-IV та положення Порядку № 124 регулюють одне і те ж коло відносин щодо щорічної індексації пенсійних виплат, при цьому вони суперечать один одному та враховуючи правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд приходить до висновку, що відповідач, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Постанови Уряду не можуть звужувати обсяг прав встановлений законом, адже приймаються на виконання законів, а тому мають їм відповідати й не суперечити. А у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Законом № 1058-ІV дійсно делеговано Уряду право визначати розмір та порядок збільшення пенсії при проведенні щорічної індексації у межах бюджету Пенсійного фонду з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим статті 42 Закону № 1058-ІV.
Отже порядок, який установлений Урядом, повинен забезпечити мінімальне збільшення пенсії, визначене абзацом другим статті 42 Закону № 1058-ІV. Уряду надано право визначити таке збільшення пенсії і у вищому розмірі у межах бюджету Пенсійного фонду, але не у меншому.
Натомість абзацом першим пункту 5 Порядку № 124, який застосовується органами Пенсійного фонду з 2019 року в сукупності з абзацом другим зазначеного пункту Порядку № 124 при проведенні щорічної індексації пенсій, Уряд позбавив мінімального збільшення пенсій, визначеного абзацом другим статті 42 Закону № 1058-ІV, частину пенсіонерів, пенсія яким призначена протягом останніх трьох чотирьох років перед роком, в якому проводиться індексація пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку з вищевикладеним та з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), до спірних правовідносин не підлягає застосуванню абзац перший пункту 5 Порядку № 124, оскільки він не відповідає та суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-ІV, який має вищу юридичну силу.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.