28 січня 2025 року Справа № 280/11341/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28 серпня 2023 року № 263040010637, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком;
2) зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня первісного звернення, а саме з 25 січня 2023 року.
Позовна заява подана представником позивача Кокаревою Є.О., яка діє на підставі довіреності від 10.09.2024, зареєстр. за №707.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду було зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії. На виконання вимог суду ГУ ПФУ в Запорізькій області звернулось до ГУ ПФУ в м. Києві про проведення перевірки уточнюючої довідки, проте жодних дій з перевірки довідки органами Пенсійного фонду не вчинялось. Звернувшись до відповідача із запитом про надання інформації, представника позивача було повідомлено, що рішення суду було виконано у межах покладених зобов'язань. Дійсно, пенсійним органом було повторно розглянуто заяву позивача, проте рішенням від 28.08.2023 повторно відмовлено у призначення пенсії. Представник зауважує, що відповідач не вчиняв жодних дій по направленню на адресу позивача зазначеного рішення, ГУ ПФУ в м. Києві як орган обслуговування позивача не вчиняв жодних заходів протягом року по перевірці спірної довідки. За наведених підстав представник вважає, що прийняте відповідачем рішення порушує конституційне право позивача на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
02.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23 виконано в межах покладених зобов'язань та винесено рішення від 28.08.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком. До страхового стажу не зарахований період роботи згідно довідки №25 від 30.12.1998 за період з 24.01.1991 по 30.12.1998, період стажу можливо буде врахувати після проведення зустрічної перевірки. Отже, оскільки у позивача відсутній встановлений законодавством страховий стаж, то відповідачем було винесено рішення про відмову, в якому позивача було проінформовано, що вона набуде право на пенсійну виплату у віці 63 років при наявності страхового стажу від 22 років до 32 років. Оскільки на даний час відсутній акт перевірки зазначеної вище довідки, період роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998 року не може бути зарахований до страхового стажу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.01.2025 судом отримана відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що після серпня 2023 року жодних дій по призначенню пенсії, перевірці довідки, відмови у призначенні пенсії з обґрунтуванням підстав тощо органами пенсійного фонду не вчинялось. Враховуючи, що протиправній дії відповідача тривають майже два роки, тобто з 25 січня 2023 року, позивач вважає, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28 серпня 2023 року № 263040010637 підлягає скасуванню у судовому порядку як протиправне. Неможливість або неспроможність пенсійних органів перевірити довідку від 30.12.1998 року не спростовує факт роботи позивачки відповідно до запису трудової книжки НОМЕР_1 (запис № 14) позивачка прийнята на посаду діловода (наказ № 3 від 23.01.1991 року) та відповідно до запису № 15 звільнена за власним бажанням 30.12 1998 року. Відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів. Тобто позивачем, як суб'єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії. Таким чином, права позивача на соціальний захист підлягає захисту саме у спосіб не повторного розгляду заяви, а обов'язкового призначення пенсії.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 16.12.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом; відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 ; письмові пояснення щодо виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23, зокрема, врахування висновків суду, викладених у цій постанові (з підтверджуючими доказами).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
25 січня 2023 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася із заявою про призначення їй пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 27.06.1980 щодо спірного періоду містяться наступні записи: 24.01.1991 - прийнята на посаду діловода (наказ № 3 від 23.01.1991); 30.12.1998 - звільнена за власним бажанням (наказ № 16 від 30.12.1998). Наявні виправлення засвідчені належним чином.
За змістом довідки за вих. № 25 від 30.12.1998, виданої директором МП «ТЕХНОІНФОРМ» про те, що ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді діловода з 24.01.1991 (наказ № 3 від 23.01.1991) до 30.12.1998 (наказ № 16 від 31.12.1998).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області № 263040010637 від 01.02.2023 у призначенні пенсії їй відмовлено з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу. Зазначено, що пенсійний вік, визначений п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років, вік заявника 60 років 10 місяців 12 днів. Необхідних страховий стаж 29 років, страховий стаж особи становить 23 роки 9 місяців 6 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 24.01.1991 по 30.12.1998 згідно довідки № 25, оскільки довідка завірена печаткою УРСР.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі № 280/1016/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, зокрема: визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області від 01 лютого 2023 року № 263040010637 щодо неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду з 24.01.1991 по 30.12.1998; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду у Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 24.01.1991 по 30.12.1998 згідно записів трудової книжки та призначити пенсію за віком з дня звернення, а саме з 25.01.2023.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2023 скасовано у частині, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду у Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24 січня 1991 р. по 30 грудня 1998 р. згідно записів трудової книжки та призначити пенсію за віком з дня звернення - 25 січня 2023 р., та ухвалено в цій частині нове рішення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2023 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2023 в адміністративній справі №280/1016/23 залишено без змін.
За наслідками розгляду листа Головного управління ПФУ в м.Києві від 31.07.2023 щодо виконання рішення суду ОСОБА_1 08.08.2023 Головне управління ПФУ в Запорізькій області звернулось до Головного управління ПФУ в м.Києві із листом за вих. № 0800-0302-9/51454, за змістом якого управління просило забезпечити перевірку довідки № 25 від 30.12.1998.
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23 Головним управлінням Пенсійного фонду у Запорізькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.01.2023 та прийнято рішення від 28.08.2023 № 263040010637 про відмову у призначення пенсії з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Зазначено, що необхідний страховий стаж становить 29 років, страховий стаж особи становить 23 роки 09 місяців 06 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998 згідно довідки № 25 від 30.12.1998. Період стажу можливо буде врахувати після проведення зустрічної перевірки.
Листом Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 27.09.2024 № 17081-16886/К-02/8-0800/24 представника позивача повідомлено, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі № 280/1016/23 з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 виконано Головним управлінням в межах покладених зобов'язань. Враховуючи зазначене, для отримання інформації з пенсійної справи необхідно звертатися до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання / перебування на обліку ОСОБА_1 , а саме до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Листом від 30.10.2024 № 2600-0307-8/209517 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило запит до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з проханням повідомити, чи надходили на зберігання до архіву документи на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по Малому підприємству «Техноінформ» за період з 24.01.1991 по 30.12.1998.
Листом від 14.11.2024 № 101-10850 Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією повідомлено, що відповідні документи не надходили, тому надати запитувану архівну довідку за час роботи ОСОБА_1 не є можливим.
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем повторного рішення про відмову у призначенні пенсії з тих самих підстав, позивач звернулася до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Як встановлено судом, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії була відсутність необхідного страхового стажу (29 років), Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області зараховано до страхового стажу позивача 23 роки 9 місяців 6 днів.
При цьому згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області № 263040010637 від 01.02.2023 відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998, оскільки уточнююча довідка за вих. № 25 від 30.12.1998 засвідчена печаткою УРСР.
У рішенні від 28.03.2023 у справі № 280/1016/23 Запорізький окружний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області № 263040010637 від 01.02.2023 з огляду на підтвердженість спірного періоду роботи ОСОБА_1 з 24.01.1991 по 30.12.1998 записами трудової книжки, у зв'язку з чим зобов'язав відповідача зарахувати до загального страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 24.01.1991 по 30.12.1998 згідно записів трудової книжки та призначити пенсію за віком з дати призначення пенсії, а саме: з 25.01.2023. При цьому суд першої інстанції зауважив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні відповідного стажу роботи до страхового стажу при призначенні позивачу пенсії; та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, недостовірними.
Разом з тим, Третій апеляційний адміністративний суд уважав такі висновки Запорізького окружного адміністративного суду передчасними та у постанові від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23 зазначив, що за записами трудової книжки позивачки неможливо встановити місце її роботи у період з 24.01.1991 по 30.12.1998, у зв'язку застосуванню підлягають приписи Порядку №637, а саме - підтвердження стажу роботи на підставі інших документів, виданих роботодавцем. Дослідивши надану позивачем довідку № 25 від 30.12.1998, колегія суддів зазначила, що така не є беззаперечним доказом, який підтверджує стаж роботи, оскільки її видача датована 30.12.1998, тобто днем звільнення позивачки з роботи. При цьому, замість належного оформлення запису № 15 у трудовій книжці позивачки із зазначенням найменування підприємства та засвідченням його печаткою, роботодавець видає довідку, необхідність в отриманні якої в день звільнення не обґрунтована вимогами, чинного станом на 1998 рік, законодавства, що ставить під сумнів її достовірність.
За таких обставин суд апеляційної інстанції виснував, що відповідач був зобов'язаний здійснити перевірку наданої позивачкою довідки на предмет достовірності, зробивши запит до архівної установи м. Києва та до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України з метою з'ясування обставини реєстрації Малого підприємства «ТЕХНОІНФОРМ», перебування його на обліку, як платника пенсійних внесків, здійснення відрахування цих внесків за позивачку. Відтак, погодившись із судом першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області № 263040010637 від 01.02.2023, Третій апеляційний адміністративний суд вказав про передчасність зобов'язання призначити позивачці пенсію без перевірки достовірності довідки №25 від 30.12.1998 та за відсутності запису про її роботу на конкретному підприємстві, установі чи організації, у зв'язку з чим вважав належним способом захисту прав позивача - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2023 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.
Суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, враховуючи висновки Третього апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23, період роботи позивача з 24.01.1991 по 30.12.1998 у Малому підприємстві «ТЕХНОІНФОРМ» не підтверджується записами трудової книжки, водночас зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача відповідно до довідки №25 від 30.12.1998 можливе лише після проведення перевірки достовірності такої довідки.
У межах цієї справи судом встановлено, що враховуючи висновки, викладені у постанові суду від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23, 08.08.2023 Головне управління ПФУ в Запорізькій області звернулось до Головного управління ПФУ в м.Києві із листом за вих. № 0800-0302-9/51454, за змістом якого управління просило забезпечити перевірку довідки № 25 від 30.12.1998.
Станом на момент розгляду цієї справи перевірка достовірності довідки № 25 від 30.12.1998 не проведена, докази зворотного відсутні. На відсутності акта перевірки зазначеної довідки також зауважив відповідач у відзиві на позовну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд зауважує, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов'язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов'язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії. Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
За наведених обставин суд зазначає, що прийнявши рішення від 28.08.2023 № 263040010637 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії з огляду на відсутність необхідного страхового стажу, що є аналогічним визнаному судом протиправному та скасованому рішенню від 01.02.2023 № 263040010637, без зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно з довідкою № 25 від 30.12.1998 за відсутності проведеної належним чином перевірки достовірності вказаної довідки, відповідач як суб'єкт владних повноважень фактично переклав на позивача тягар доказування власного неперевіреного сумніву у достовірності спірної довідки, що не є пропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду роботи позивача), а тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Суд звертає увагу, що у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23 чітко зазначені дії, які мав зробити пенсійний орган при проведенні зустрічної перевірки довідки як первинного документа для підтвердження спірного періоду. З матеріалів пенсійної справи встановлено, що відповідачем лише зроблено запит до архівної установи м. Києва (Дарницької райнної в м. Києві державної адміністрації) та відповідного територіального органу Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ в м. Києві), що не є достатнім для отримання інформації щодо достовірності записів довідки.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як «існуюче майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п.74 рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року «MALTZAN and Others v. Germany»). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.
Відтак статтю 1 зазначеного Протоколу №1 слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.
Тобто, в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.
Таким чином, офіційно працевлаштувавшись, маючи відповідні записи у трудовій книжці, позивач мала правомірні очікування, що набувши достатнього пенсійного віку та необхідного страхового стажу, їй буде призначено пенсію за віком. Разом з тим, враховуючи висновки Третього апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23, за відсутності належних записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, позивач мала правомірні очікування, що після проведення відповідних заходів перевірки достовірності довідки № 25 від 30.12.1998, такий період буде зарахований до її страхового стажу та їй буде призначено пенсію за віком.
З огляду на викладене та з урахуванням відсутності акта перевірки достовірності довідки № 25 від 30.12.1998, відповідач передчасно зробив висновок про відсутність у позивача права на зарахування періоду роботи з 24.01.1991 по 30.12.1998 до страхового стажу ОСОБА_1 та відмовив у призначенні пенсії за віком, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області від 28.08.2023 № 263040010637.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними та зазначеним діям передує належний розгляд заяви про призначення пенсії з урахуванням результатів проведення перевірки достовірності довідки № 25 від 30.12.1998.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Більш того, у суду відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу без доказів проведення перевірки довідки, оскільки такий висновок би суперечив преюдиційним фактам, встановленим у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 280/1016/23.
За приписами частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
За приписами частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Квитанцією від 29.11.2024 № 6365-9310-1846-1620 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. Таким чином, враховуючи висновок суду про наявність підстав для часткового задоволенні позовних вимог, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області як суб'єкта владних повноважень, яким було прийнято оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.08.2023 № 263040010637 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.01.2025.
Суддя К.В. Мінаєва