28 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/24178/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, починаючи з 07.06.2023, здійснити перерахунок та виплату недоплаченої з цього періоду пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, однак отримав відмову з посиланням на те, що календарна вислуга років позивача становить менше 22 років 06 місяців, вказана відмова слугувала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
13.09.2023 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування відзиву відповідач вказує, що підстав для переведення позивача на пенсію за вислугу років немає, оскільки його вислуга років у календарному обчисленні скала 21 рік 06 місяців 05 днів, що виключає можливість переведення позивача на пенсію відповідно до положень п. "а" ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.12.2015 №72 о/с позивач звільнений за п.2. ч.1. cт.77 (через хворобу), вислуга років на день звільнення складає 21 рік 06 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 07 місяців 23 дні (а.с.8).
Позивач з січня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
06.06.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до Закону №2262-ХІІ (а.с.9-10).
Листом від 05.07.2023 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача, що оскільки календарна вислуга років на день звільнення позивача є меншою 22 років 06 місяців, тому підстав для переведення на пенсію за вислугою років немає (а.с.11).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у переведенні його на інший вид пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 4салендарних роки та 6 місяців і більше.
Отже, положеннями ст.12 Закону №2262-ХП визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов; звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
Частиною 1 статті 17 Закону №2262-ХІІ закріплено перелік періодів, які підлягають включенню до вислуги років особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «з» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з статтею 171 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної бланкетної норми 17.07.1992 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок №393).
Пунктом 1 цієї Постанови також визначено перелік періодів, які підлягають включенню до вислуги років особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «з» статті 12 Закону №2262-ХІІ, які мають право на пенсію за цим Законом.
У первинній редакції пункт 3 Постанови №393 передбачав перелік періодів, що зараховують до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови на пільгових умовах.
Однак, у подальшому до зазначеної Постанови неодноразово вносилися зміни.
Так, постановою Уряду від 16.02.2022 №119, Порядок №393 доповнено пунктом 21 наступного змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови», а також абзац 1 пункту 3 викладено у новій редакції: «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах».
Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності у позивача права на призначення спірної пенсії відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ застосовуються приписи пунктів 1 і 2 Порядку №393, які передбачають календарне обчислення вислуги років, а для вирішення питання щодо розміру такої пенсії - приписи пункту 3 Порядку №393, які передбачають обчислення вислуги років на пільгових умовах.
Отже, реалізуючи надані Законом №2262-ХІІ повноваження на визначення порядку обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, Кабінет Міністрів України з 19.02.2022 - дати набрання чинності постанови Уряду від 16.02.2022 №119, передбачив можливість врахування пільгового періоду служби тільки для визначення розміру пенсії та закріпив, що обчислення календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, проводиться виключно згідно з пунктами 1 та 2 Порядку №393.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та іншу судову практику, оскільки така була сформульована на підставі нормативно-правового регулювання до внесення змін, а тому не може бути застосована судом до спірних правовідносин.
Як вже зазначалося, станом на день звільнення вислуга років позивача у календарному обчисленні складала 21 рік 06 місяців 05 днів, що виключає можливість призначення (переведення) позивача на пенсію за вислугою років у відповідності до положень пункту «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ. Вислуга років позивача, обчислена на пільгових умовах, складала 26 років 07 місяців 23 дні, але підлягала б врахуванню лише при визначенні розміру пенсії.
За таких обставин, відповідач правомірно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за вислугу років, оскільки на момент звільнення він не мав достатньої вислуги років для призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугою років.
Відтак, суд повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
28.01.25