Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 січня 2025 року Справа№200/4704/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецької області, 84122), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним дії щодо припинення виплати пенсії з 01 грудня 2021 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити призначену пенсію за віком з 01 грудня 2021 року.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на припинення виплати їй пенсії з підстав, які не передбачені ст. 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 17.07.2024 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 01.08.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 30.08.2024 позивачу повторно продовжено строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 27.11.2024 до участі в адміністративній справі залучено другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Ухвалою суду від 27.12.2024 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення особи позивача у справі залишено без задоволення.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надано відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що 27.05.2024 позивач звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою на ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв'язку. За результатами проведеного відеоконференцзв'язку 26.06.2024 прийнято рішення про встановлення особи від 15.07.2024 № 271978.
За принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління
Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961, заява позивача була відпрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За наслідком розгляду наданого пакету документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії та поновленні виплати, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю правових підстав (у зв'язку з відсутністю особистого звернення).
Отже, виплата пенсії позивачу була призупинена на підставі дії положень Закону 1058, а оскільки особистого звернення щодо поновлення виплати пенсії від позивача не надходило, в уповноважених органів Пенсійного фонду України були відсутні підстави для відновлення виплати.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду подано відзив проти адміністративного позову, в якому зазначено, що 15.07.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява від 15.07.2024 позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №914380842314 від 22.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю правових підстав, а саме, позивач не скористався своїм правом на особисте звернення щодо поновлення виплати пенсії.
Крім того, відповідач просив звернути увагу на те, що виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058- IV, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, має статус внутрішньо переміщеної особи, відповідно до довідки від 21.01.2020 №1438-5000257768.
Згідно рішення про встановлення особи № 271978 від 15.07.2024 року, за заявою від 27.05.2024. За результатами проведеного 26.06.2024 о 15:00 годині відеоконференцзв'язку за участю учасника ОСОБА_1 та опрацювання наданих заявником документів, відповідей на поставлені в ході відеоконференції запитання, протокол від 30.04.2024р. № 84354 особу ОСОБА_1 , встановлено.
Листом від 05.06.2024 року № 0500-0202-8/57257 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивача було повідомлено, що за даними електронної пенсійної справи ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії з 01.12.2021 «до з'ясування».
Крім того, відповідним листом повідомлено, що згідно п. 2.8 постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України та надати заяву на поновлення виплати пенсії, документ, що підтверджує особу, довідку про присвоєння реєстраційного номер облікової картки платника податків, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та заяву з реквізитами банківського рахунку.
15.07.2024 року позивач звернувся із заявою про виплату пенсії.
Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії від 15.07.2024 було прийнято рішення № 914380842314 від 22.07.2024, яким позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії у поновленні виплати, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю правових підстав.
В рішенні зокрема було зазначено, що відповідно матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, виплата пенсії призупинена з 01.12.2021р у зв'язку з тривалою неоплатою.
Оскільки заявник є особою, яка стала внутрішньо переміщеною до 24.02.2022 року, поновлення виплати пенсії здійснюється відповідно до Порядку №22-1.
Для поновлення пенсії, заявнику необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування громадян (сервісний центр), з заявою та паспортом (або іншим документом, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік, відповідно до п.1.1 Порядку №22-1.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII(далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України (надалі КМУ) № 637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) пенсій та соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі не проходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УПФ має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.
Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі електронної справи за відсутністю правових підстав «у зв'язку з тривалою неоплатою».
Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.
Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону № 1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.
Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.
До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як «тривала неоплата» або ж «до з'ясування».
Більш того, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідачів на постанови Кабінету Міністрів України №509, №637, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».
У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Як вже зазначалось судом вище, рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Враховуючи недоведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області існування обставин, які б могли свідчити про існування підстав, за яких позивачу було припинив виплату пенсії, суд з урахуванням уточнених позовних вимог дійшов висновку про протиправність припинення виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області пенсії позивачу з 01.12.2021.
Також в матеріалах справи наявне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 914380842314 від 22.07.2024, яким позивачу було відмовлено в поновленні пенсії, через те, що за інформацією наявною в електронній пенсійній справі позивачу з 01.12.2024 виплату пенсії призупинено у зв'яку з тривалою неоплатою.
Відповідне рішення не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки з тексту такого рішення неможливо зрозуміти, які саме підстави та мотиви припинення виплати пенсії позивачу.
Лише у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначено, що положеннями ст. 49 Закону 1058 передбачено, що в разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд виплата пенсії припиняється.
У зв'язку з тривалою неоплатою, виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2021 була призупинена до з'ясування.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, має бути чітким та зрозумілим, а відсутність у рішенні №914380842314 від 22.07.2024 конкретних мотивів припинення позивачу пенсійних виплат, унеможливлює суд надати юридичну оцінку правомірності рішення відповідача, тому наявні підстави для його скасування.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідачем не надано суду жодного переконливого доказу правомірності дій щодо відмови у поновленні страхових виплат та не заявлено доводів на обґрунтування цього, які б не були спростовані підчас розгляду справи.
Згідно ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги таким чином:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2021;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 914380842314 від 22.07.2024, яким ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2021.
З огляду на зазначене позов підлягає частковому задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 14.10.2024 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно ст. 4 Закону «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору».
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до спеціального фонду Державного бюджету судовий збір в розмірі по 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецької області, 84122), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2021.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 914380842314 від 22.07.2024, яким ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецької області, 84122) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28.01.2025.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі “Електронний суд».
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов