Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 січня 2025 року Справа№200/8842/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення невиплаченої пенсії та компенсації втрати частини доходу, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), про:
- стягнення невиплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по 28.02.2022 у сумі 155208,36 грн;
- стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати у розмірі 77821,87 грн.
Ухвалою суду від 28.01.2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині стягнення невиплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по 28.02.2022 у сумі 155208,36 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою суду замінено сторону (стягувача) у виконавчому листі №200/15692/21, виданому судом 29.06.2022 року, яким зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 01.12.2019 року із врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення на підставі довідки Департаменту персоналу МВС України №22/6-5963 від 05.10.2021 року, на ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 . Листом від 22.05.2023 року відповідач повідомив про виконання рішення суду і нарахування недоотриманої пенсії за період з 01.12.2019 по 28.02.2022 у сумі 155208,36 грн, проте фактично кошти не сплачено до теперішнього часу. Враховуючи зазначене позивач вважає, що відповідач повинен сплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 77821,87 грн, виходячи з доданого до позову розрахунку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року відкрито провадження у справі № 200/8842/24, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, звільнено позивача від сплати судового збору. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
22 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що недоотримана пенсія, яку повинна отримати позивач ОСОБА_1 за померлого ОСОБА_2 , на виконання вимог суду, нарахована разово та не носить щомісячний характер. Це підтверджується тим, що сума 155 208,35 грн є підсумком за визначений період (з 1 грудня 2019 року по 28 лютого 2022 року). Закон № 2050 спрямований на захист прав громадян у разі порушення строків виплати регулярних доходів (наприклад, заробітної плати, пенсій, соціальних допомог тощо, які виплачуються щомісячно). Оскільки у даній справі йдеться про разову виплату, нараховану відповідно до рішення суду, її не можна класифікувати як регулярний дохід, який регулюється нормами Закону № 2050. Отже, для розрахунку компенсації позивачу ОСОБА_1 на суму заборгованості за рішенням суду немає законних підстав. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року у справі №200/15692/21, яке набрало законної сили 01.09.2022 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 1 грудня 2019 року із врахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) на підставі довідки № 22/6-5963 від 5 жовтня 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України відповідно до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» - з урахуванням раніше виплачених сум.
Виконавчий лист по справі № 200/15692/21, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 29.06.2022 року.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому з 11.02.2022 припинено нарахування та виплату пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2023 року, яка набрала законної сили 24.07.2023 року, замінено сторону - стягувача у виконавчому провадженні з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року перераховано пенсію ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 по 28.02.2022 у сумі 155208,35 грн.
Протягом 2024 року відповідно до Порядку 1165 позивачу ОСОБА_1 проведено виплати за минулий період на загальну суму 7083,00 грн: у жовтні 2024 року - в розмірі 2361,00 грн, у листопаді 2024 - в розмірі 2361,00 грн та в грудні 2024 року - 2361,00 грн.
Залишок заборгованості по пенсійній справі станом на 01.12.2024 складає 148125,35 грн.
Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 77821,87 грн, виходячи з доданого до позову розрахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Так пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.
У пункті 4 цього Порядку №159 зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Приписами статті 7 Закону №2050-III та пункту 8 Порядку №159 передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Отже, із аналізу вказаних положень Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 по справі №200/10176/19-а та від 31 липня 2024 по справі №480/1704/19.
Так, судом встановлено, що на момент звернення позивача із позовом до суду фактичну виплату заборгованості по недоотриманій пенсії позивачу відповідачем не проведено.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що право на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Оскільки фактичну виплату нарахованої суми заборгованості пенсії позивачу наразі відповідачем ще не проведено, то у спірних відносинах не настала обставина, з якою законодавець пов'язує виникнення у відповідача обов'язку здійснити нарахування й виплату компенсації втрати частини доходів. Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо виплати компенсації втрати частини пенсії є передчасними.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 21.08.2024 по справі №200/63/23.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.
Ухвалою суду від 24.12.2024 року позивача звільнено від сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення невиплаченої пенсії та компенсації втрати частини доходу - відмовити повністю.
Судове рішення складено та підписано 28 січня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко