Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 січня 2025 року Справа№200/8265/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), в якому просить:
визнати протиправним протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №056650010927 від 20.11.2024 про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 стаж 01.09.1999 - 30.06.2000, 20.06.2000 - 13.11.2024 до пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 згідно ч.3 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що помилка у індивідуальних даних застрахованої особи (довідка ОК-5), а саме у частині вказання в довідці прізвища “ ОСОБА_2 », яка не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 », не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до положень ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що позивач не набув необхідного страхового та пільгового стажу роботи. Відповідач вказує, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи з індивідуальними даними застрахованої особи (довідка ОК-5), оскільки вказане в довідці прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_2 ». Відомості про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період до 01.01.2004 формуються відповідно індивідуальних відомостей, поданих страхувальником або фізичною особою-підприємцем згідно Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 10.06.2004 № 7-6. Згідно Порядку відповідальність за неподання, несвоєчасне подання та подання недостовірних відомостей несе страхувальник. Отже для зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи згідно індивідуальних даних застрахованої особи (довідка ОК-5), є внесення уточнення до відомостей Реєстру застрахованих.
Також зазначає, що вік Позивача на дату звернення 42 роки. Страховий стаж позивача становить 04 роки 04 місяці 01 день.
Норми Закону №1058 для виникнення в позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст.114 Закону №1058 є досягнення необхідного пенсійного віку, наявність страхового, пільгового стажу, встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що дає право на пільгове забезпечення, документальне підтвердження зайнятості повний робочий день на підземних роботах за відповідною професією та сплата страхових внесків в період з 01.01.2004. Відсутність підтвердження вищенаведених обставин не породжує права у позивача на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №105 , оскільки позивач не набув необхідного пільгового стажу 25 років.
Ухвалою суду від 02.12.2024 відкрито провадження у справі вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: адреса АДРЕСА_1 , що підтверджується копіює паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . ІНП НОМЕР_1 .
13.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії.
Заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, за результатом розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 20.11.2024 № 056650010927.
Так, за вказаним рішенням, відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного страхового та пільгового стажу роботи.
Також зазначено, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано: період роботи з індивідуальними даними застрахованої особи (довідка ОК-5), оскільки вказане в довідці прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ».
При цьому, згідно з вказаним рішенням: Вік заявника 42 роки. Страховий стаж особи становить 4 роки 4 місяці 1 день. Пільгову довідку заявником не надано.
Позивач вважаючи протиправним рішення відповідача звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У абз. 1 ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
На підставі п.1, п.2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
При цьому, пунктами 20-22 Порядку № 637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Так, п.20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Як встановлено судом, разом із заявою про призначення пенсії за віком позивачем, зокрема, було надано копію трудової книжки серії НОМЕР_3 , відповідно до якої позивач у спірні періоди працював:
з 01.09.1999 - 30.06.2000 навчався в Професійно-технічному училищі №105 м. Димитрова;
з 20.06.2000 працює електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті на ВП “Шахта “Капітальна» ДП “Мирноградвугілля».
Отже, запис щодо спірних періодів роботи містить інформацію про роботу в шахті повний робочий день, тобто додаткового подання довідки про пільговий стаж роботи відповідно до Порядку № 637 не потребує.
Разом з тим, у матеріалах справи мається довідка про підтвердження наявного стажу роботи позивача №943 від 16.10.2024 з якої вбачається, що позивач виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом з 20.06.2000 по 27.06.2000, з 04.07.200 по 02.11.2000, з 03.11.2000 по 20.09.2024. Загальний період вказано, з 20.06.2000 по 20.09.2024.
При цьому, професія електрослюсар підземний віднесена до провідних професій, робота на яких дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, пенсійний орган зобов'язаний ураховувати відомості зазначені у поданих довідках.
Так, згідно зі спірним рішенням, підставою для відмови у призначенні пенсії є не зарахування періоду роботи з індивідуальними даними застрахованої особи (довідка ОК-5), оскільки вказане в довідці прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 ».
З цього приводу, суд вказує, що за змістом статті 1 Закону №1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
У відповідності до п. 4, 5 ч.1 ст.16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.2 ст.21 Закону №1058-IV, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У п.5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі Положення №10-1), реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 3 розділу IV Положення №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В абз. 2 та 3 п. 4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 106 Закону №1058-IV закріплено, що відповідальність за неподання звітів, несплату страхових внесків, порушення порядку нарахування, обчислення страхових внесків несе страхувальник, тобто підприємство, в якому працює особа.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків підприємства, відповідальним за порядок ведення відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб. На позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у витягу форми ОК-5.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
Відповідно, суд вважає протиправним рішення відповідача, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 стаж 01.09.1999 - 30.06.2000, 20.06.2000 - 13.11.2024 до пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ №202 від 31.03.1994 та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 згідно ч.3 ст.114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Предметом судового розгляду в цій справі була правомірність рішення відповідача №056650010927 від 20.11.2024. Це рішення ґрунтується на неврахуванні трудового стажу страхового/пільгового в цілому, підставою для цього стала неврахування періодів роботи позивача (з індивідуальними даними застрахованої особи (довідка ОК-5), оскільки вказане в довідці прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 »). Отже, відповідачем не надавалася оцінка записам цієї трудової книжки, не досліджувалися відповідні записи і судом, оскільки спірне рішення ухвалено не в зв'язку з такими записами.
Таким чином, підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 стаж 01.09.1999 - 30.06.2000, 20.06.2000 - 13.11.2024 до пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ №202 від 31.03.1994 та прийняти рішення про призначення пенсії є передчасними, оскільки наразі відсутня рішення про неврахування усіх чи частини таких записів, в наявності рішення щодо неврахування трудового стажу в цілому, в ході прийняття якого відповідні записи відповідачем не досліджувалися.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відповідній частині позовних вимог та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням трудової книжки позивача.
Суд водночас зауважує, оскільки у відповідності до п. 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності органом, що мав розглянути питання про призначення пенсії, визначено відповідача - Головне управління ПФУ у Київській області, у зв'язку з чим саме цей орган, а не відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області, має відповідати за вказаними позовними вимогами, а тому клопотання про залучення співвідповідача ГУ ПФУ в Донецькій області залишається судом без розгляду.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення ч.2 ст.2 та ч.2 ст.77 КАС України.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 8 ст. 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням Головне управління ПФУ у Київській області, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса вул. Саєнка Андрія,10, м.Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.11.2024 № 056650010927 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.11.2024 з урахуванням відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 .
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 96896 грн.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.01.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова