Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 січня 2025 року Справа№200/4885/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
16 липня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач 1, НОМЕР_1 прикордонний загін), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) (далі - відповідач 2, Адміністрація Держприкордонслужби), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_4 ) (далі - відповідач 3, НОМЕР_5 прикордонний загін), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 15 липня 2024 року, в якому позивач просив:
1. визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно з урахуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
2. зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та виплатити з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
3. визнати протиправними дії Адміністрації Держприкордонслужби щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням іншого, ніж січень 2008 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
4. зобов'язати Адміністрацію Держприкордонслужби нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та виплатити з відрахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
5. визнати протиправною бездіяльність Адміністрацію Держприкордонслужби щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по грудень 2019 року включно;
6. зобов'язати Адміністрацію Держприкордонслужби нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по грудень 2019 року включно у розмірі 4 426,22 грн на місяць та виплатити з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
7. визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по травень 2022 року включно;
8. зобов'язати НОМЕР_5 прикордонний загін нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з січня 2020 року по травень 2022 року включно у розмірі 4 426,22 грн на місяць та виплатити з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
9. визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року включно;
10. зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року включно у розмірі 4 426,22 грн на місяць та виплатити з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
18 липня 2024 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивач усунув недоліки позовної заяви.
17 вересня 2024 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував докази у відповідачів.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
З клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи до суду не зверталися, а тому на підставі ч. 5 ст. 260 КАС справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
28 січня 2025 року суд постановив ухвалу про поновлення строку звернення до суду.
Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».
Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в органах Держприкордонслужби, зокрема з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно - в НОМЕР_1 прикордонному загоні; з листопада 2016 року по грудень 2019 року - в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військовій частині НОМЕР_6 ), (далі - Північне регіональне управління); з січня 2020 року по травень 2022 року включно - в НОМЕР_5 прикордонному загоні; з червня 2022 року по 16 травня 2024 року включно - в НОМЕР_1 прикордонному загоні.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15 травня 2024 року № 430-ос у зв'язку зі звільненням з військової служби виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16 травня 2024 року.
Позивач вказував на те, що у зв'язку з ліквідацією Північного регіонального управління виконання його функцій і повноважень постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2020 року № 43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби України» (далі - Постанова КМУ № 43) покладено на Адміністрацію Держприкордонслужби.
За цих обставин з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 грудня 2021 року № 9901/348/19, належним відповідачем за позовними вимогами в частині, яка стосується періоду з листопада 2016 року по грудень 2019 року, позивач вважає Адміністрацію Держприкордонслужби як орган, до компетенції якого віднесені функції і повноваження ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач вважає протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону та Адміністрації Держприкордонслужби як правонаступника Північного регіонального управління, які полягали у нарахуванні та виплаті поточної індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосування іншого, ніж січень 2008 року, базового місяця; а також бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_5 прикордонного загону і НОМЕР_1 прикордонного загону, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Позивач вказував на те, що відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (далі - Порядок № 1078), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ № 1013), з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Відповідно до п. 10-2 Порядку № 1078 (в редакції Постанови КМУ № 1013) навіть новоприйнятим працівникам нарахування індексації здійснюється з часу встановлення підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою на яку прийнято такого працівника.
З огляду на те, що 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова КМУ № 1294), якою підвищено посадові оклади військовослужбовців, з 01 січня 2015 року місяцем підвищення доходів для обчислення поточної індексації грошового забезпечення військовослужбовців став січень 2008 року.
Незважаючи на це, в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідачі здійснювали нарахування індексації із застосуванням інших базових місяців, ніж січень 2008 року.
Позивач доводив, що таке застосування норм Порядку № 1078 (в редакції Постанови КМУ № 1013) суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а та інших.
Також позивач вважає, що відповідачі порушили його право на отримання індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року.
Позивач зауважив, що за умови застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації, розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року по грудень 2015 року, становитиме 167,1%.
Як наслідок, його проіндексований дохід в межах прожиткового мінімуму в розмірі 1 378,00 грн на грудень 2015 року мав становити суму індексації в грудні 2015 року - 2 302,64 грн (1 378,00 грн х 167,1%).
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року по березень 2018 року, має становити 253,30%, що підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.
Розмір індексації станом на березень 2018 року становить 4 463,15 грн (1 762,00 грн х 253,30% / 100) і він є однаковим для всіх військовослужбовців. Разом з цим розмір індексації-різниці визначається індивідуально для кожного військовослужбовця.
Позивач доводив, що на підставі норм абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 липня 2023 року у справі № 560/6684/22 та інших, з 01 березня 2018 року набув право на отримання індексації-різниці, яка мала йому виплачуватись до звільнення з військової служби.
Позивач виходить з того, що його грошове забезпечення в лютому 2018 року становило 12 180,00 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 125,00 грн, оклад за військове звання - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 375,00 грн, таємність - 112,50 грн, надбавка за ВОВЗ - 812,50 грн, надбавка за ОУС з ризиком - 168,75 грн, премія - 4 893,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 567,50 грн; в березні 2018 року - 12 216,93 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 640,00 грн, оклад за військовим званням - 1 340,00 грн, надбавка за вислугу років - 2 792,00 грн, надбавка за режимні обмеження - 564,00 грн, премія - 1 804,80 грн, щомісячна додаткова грошового винагорода - 76,13 грн.
Позивач зазначив, що внаслідок підвищення на законодавчому рівні постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704) посадових окладів військовослужбовців з березня 2018 року підвищення його доходу становило 36,93 грн (12 216,93 грн - 12 180,00 грн).
Зауважив, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 11 листопада 2021 року у справі № 240/5760/19 та від 14 листопада 2021 року у справі № 240/12040/19, для визначення різниці доходу в лютому і березні 2018 року значення має факт виплати у конкретних місяцях складових грошового забезпечення, а не період, за який вони виплачені.
З огляду на те, що сума можливої індексації в березні 2018 року (4 463,15 грн) перевищила суму підвищення доходу (36,93 грн), позивач вважає, що набув право на отримання індексації-різниці в розмір 4 426,22 грн (4 463,15 грн - 36,93 грн).
Позивач доводив, що починаючи з березня 2018 року індексація-різниця в сумі 4 426,22 грн з урахуванням норм абз. абз. 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 мала б нараховуватись та виплачуватись йому до дня звільнення з військової служби (за виключенням періоду січень-грудень 2023 року у зв'язку із зупиненням дії Закону № 1282 на 2023 рік), оскільки з березня 2018 року і до дня звільнення з військової служби не відбувалось підвищення посадових окладів військовослужбовців на законодавчому рівні.
На переконання позивача, він має право на отримання поточної індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, обчисленої із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року, а також індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року в розмірі 4 426,22 грн щомісячно з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Просив задовольнити позов.
Відповідач 1 - НОМЕР_1 прикордонний загін позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.
Зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні з 16 жовтня 2015 року по 30 травня 2016 року та з 15 травня 2022 року по 21 травня 2024 року.
Відповідач 1 покликався на п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, відповідно до якого особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, і зазначив, що НОМЕР_1 прикордонний загін не приймав будь-яких рішень щодо звільнення ОСОБА_1 , не виключав його зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням, а тому на нього не може бути покладений обов'язок щодо нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення.
Відповідач 1 вказував на те, що в 2015-2016 роках індексація грошового забезпечення не проводилась через відсутність відповідного бюджетного фінансування.
При цьому відповідач 1 покликався на ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 5 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошового забезпечення» (далі - Закон № 1282), п. 6 Порядку № 1078, ст. ст. 2, 22 Бюджетного кодексу України, п. 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 № 228, п. п. 1, 3, 4, 5 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533, Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 листопада 2018 року № 971, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2018 року за № 1468/32920.
Відповідач 1 вважав помилковим висновок позивача про те, що індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по жовтень 2016 року мала проводитись із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року.
Зауважив, що поза увагою позивача залишився той факт, що в 2008 році не існувало НОМЕР_1 прикордонного загону і посади, на якій ОСОБА_1 проходив службу.
Ця посада створена лише в 2015 році згідно зі штатом № Шт-34 гриф, затвердженим Директивою Адміністрації Державної прикордонної служби України 21 серпня 2015 року № 86 гриф. НОМЕР_1 прикордонний загін також створений лише в 2015 році відповідно до Директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21 серпня 2015 року № 86 гриф «Про реорганізацію органу Державної прикордонної служби України».
Виходячи з цих міркувань, відповідач 1 наголошував на відсутності підстав для застосування місяця підвищення доходу - січень 2008 року до посад, які не існували в 2008 році.
Відповідач 1 покликався на ст. 1 Закону № 1282 і доводив, що індексація є компенсацією, яку нараховують у зв'язку зі зростанням цін відносно встановленого грошового забезпечення військовослужбовця, проте в період з 2008 по 2015 рік не відбувалося жодних інфляцій і підвищень грошових доходів населення по відношенню до посад НОМЕР_1 прикордонного загону, створеного в 2015 році з відповідними посадами і посадовими окладами.
Також відповідач 1 вважав безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування і виплати індексації за періоди з червня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року.
При цьому відповідач 1 наводив обґрунтування правомірності своїх дій щодо нарахування та виплати поточної індексації і стверджував, що «позивач був виключений зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону 29 травня 2018 року, у зв'язку з направленням для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_7 прикордонного загону».
Просив відмовити в позові.
Відповідач 2 - Адміністрація Держприкордонслужби позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах не допускав порушення прав позивача.
Зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу на різних посадах та в різних органах Держприкордонслужби, зокрема, в період з листопада 2016 року по грудень 2019 року - у Північному регіональному управлінні.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15 квітня 2024 року № 430-ОС виключений із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 16 травня 2024 року.
Відповідач 2 покликався на норми ст. ст. 1, 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), ст. 1 Закону № 1282, п. п. 1, 4, 6 Порядку № 1078 і зазначав, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці; проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Разом з тим відповідач 2 наголосив, що ОСОБА_1 не проходив військову службу в Адміністрації Держприкордонслужби, а тому у неї відсутні підстави для виплати позивачеві індексації грошового забезпечення.
Відповідач 2 зауважив, що відповідно до п. 6 Порядку № 1078 (в редакції, чинній станом на листопад 2016 року), проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Зазначив, що у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у 2016-2018 роках індексація грошового забезпечення не проводилась.
Також відповідач 2 відзначив, що розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 березня 2020 року № Т/116-1743 запропоновано проводити виплату індексації військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, за всі періоди, за які вони мали право на виплату індексації, але її не отримали, а особам з числа колишніх військовослужбовців - за письмовим зверненням. Однак, з заявою про виплату індексації ОСОБА_1 до Адміністрації Держприкордонслужби не звертався.
Враховуючи викладене, відповідач 2 вважає, що протиправних дій (бездіяльності) по відношенню до позивача не допускав.
Відповідач 2 вказував на відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 грудня 2018 року по грудень 2019 року включно в розмірі 4 426,22 грн на місяць.
Зазначив, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова КМУ № 704, якою встановлені нові підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до Порядку № 1078 та судової практики, для того щоб визначити наявність у позивача права на індексацію-різницю потрібно дослідити відповідні зміни в грошовому забезпеченні та встановити, на які саме виплати набув право позивач за час проходження служби окремо за лютий та березень 2018 року.
Відповідач 2 покликався на картку грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, і доводив, що його грошове забезпечення в лютому 2018 року становило 7 688,63 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 125,00 грн, оклад за військове звання - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 375,00 грн, таємність - 112,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 812,50 грн, надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя, - 168,75 грн, премія - 4 893,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 76,13 грн; в березні 2018 року - 12 140,80 грн, в тому числі посадовий оклад - 5 640,00 грн, оклад за військове звання - 1 340,00 грн, надбавка за вислугу років - 2 792,00 грн, таємність - 564,00 грн, премія - 1 804,80 грн.
За розрахунком відповідача 2, підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року становить 4 452,17 грн.
Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної ОСОБА_1 індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн - 4 452,17 грн = 10,98 грн.
У березні 2018 року сума підвищення доходу є меншою, ніж 4 463,15 грн.
Отже, ОСОБА_1 має право на індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року в сумі 241,56 грн (10,98 грн х 22 місяці = 241,56 грн).
Відповідач 2 покликався на норми ст. 9 Закону № 1282, ст. 2 Бюджетного кодексу України, а також на закони про державний бюджет України на 2018-2019 роки і зауважив, що головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України, а розпорядником коштів другого рівня - Адміністрація Держприкордонслужби.
Наголошував, не може здійснити виплату коштів при відсутності відповідних асигнувань, які повинні бути передбачені державним бюджетом України, а також з огляду на те, що обов'язок фінансового забезпечення позивача був покладений на Північне регіональне управління.
Відповідач 2 зауважив, що до компетенції суду не входить визначення конкретних сум індексації, це дискреційні повноваження роботодавця відповідно до Закону № 1282 (постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19).
Доводив, що вимоги позивача в частині нарахування та виплати індексації за період з листопада 2015 року по 28 лютого 2018 року, а також індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по грудень 2019 року включно є передчасними.
Просив відмовити в позові.
Відповідач 3 - НОМЕР_5 прикордонний загін позов не визнав; доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.
Відповідач 3 вважав безпідставними вимоги позивача про нарахування і виплату індексації відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 за період з січня 2020 року по травень 2022 року.
Зауважив, що Закон № 1282 і Порядок № 1078 на час виникнення спірних правовідносин не передбачали такого поняття як «фіксована сума індексації».
З 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова КМУ № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Однак, за твердженням відповідача 3, докази, які б свідчили, що розмір підвищення грошового доходу позивача є нижчим за суму індексації, в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного, відповідач 3 дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачеві індексації-різниці.
При цьому відповідач 3 покликався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 червня 2022 року у справі № 600/524/21-а, від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21.
Також відповідач 3 вважав передчасними вимоги позивача в частині компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, покликаючись при цьому на ст. ст. 168, 171 Податкового кодексу України, Порядок № 44 та висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 березня 2020 року у справі № 815/5826/16.
Просив відмовити в позові.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалою від 17 вересня 2024 року, керуючись принципом офіційного з'ясування обставин у справі, суд витребував докази у відповідачів такі докази:
у відповідача 1 - наказ (накази) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 ; наказ (накази) про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 ; архівні (розрахункові) відомості про грошове забезпечення (особисті картки про грошове забезпечення) ОСОБА_1 за 2015-2016 роки та за 2022-2024 роки із зазначенням сум грошового забезпечення (в розрізі його окремих складових), які були нараховані та фактично виплачені позивачеві; розрахунок індексації грошового забезпечення за 2015-2016 роки та за 2022-2024 роки, яка була нарахована і фактично виплачена позивачеві, із зазначенням застосованих місяців підвищення доходу, а також відомостей про застосування норм абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 та нарахування і виплати індексації-різниці; відомості про те, чи було вручено позивачеві повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як того вимагають норми ст. ст. 116, 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), якщо так, то коли саме, і надати докази на підтвердження цих обставин;
у відповідача 2 - наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військової частини НОМЕР_6 ); наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військової частини НОМЕР_6 ); архівні (розрахункові) відомості про грошове забезпечення (особисті картки про грошове забезпечення) ОСОБА_1 за 2016-2019 роки із зазначенням сум грошового забезпечення (в розрізі його окремих складових), які були нараховані та фактично виплачені позивачеві; розрахунок індексації (поточної та індексації-різниці) грошового забезпечення за 2016-2019 роки, яка була нарахована і фактично виплачена позивачеві, із зазначенням застосованих місяців підвищення доходу, а також відомостей про застосування норм абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 та нарахування і виплати індексації-різниці;
у відповідача 3 - наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та на всі види забезпечення до Військової частини НОМЕР_4 ; наказ про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_4 ; архівні (розрахункові) відомості про грошове забезпечення (особисті картки про грошове забезпечення) ОСОБА_1 за 2020-2022 роки із зазначенням сум грошового забезпечення (в розрізі його окремих складових), які були нараховані та фактично виплачені позивачеві; розрахунок індексації (поточної та індексації-різниці) грошового забезпечення за 2020-2022 роки, яка була нарахована і фактично виплачена позивачеві, із зазначенням застосованих місяців підвищення доходу, а також відомостей про застосування норм абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 та нарахування і виплати індексації-різниці; відомості про те, чи було вручено позивачеві повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як того вимагають норми ст. ст. 116, 233 Кодексу законів про працю України, якщо так, то коли саме, і надати докази на підтвердження цих обставин.
В повному обсязі витребувані докази відповідачі суду не надали, а тому справа розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 .
З 06 квітня 2018 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено на підставі відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 27 січня 2025 року № 1064852.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_9 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 04 квітня 2015 року.
Відповідач 1 - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_10 ) зареєстрований як юридична особа 15 квітня 1998 року, про що 16 листопада 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), внесений відповідний запис. Ці обставини встановлені на підставі відповіді з ЄДР від 18 липня 2024 року № 697036.
ІНФОРМАЦІЯ_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_11 ) було зареєстровано як юридична особа 01 серпня 2003 року, про що 17 січня 2011 року до ЄДР внесений відповідний запис.
18 травня 2021 року проведена державна реєстрація припинення ІНФОРМАЦІЯ_4 як юридичної особи в результаті ліквідації. Ці обставини встановлені на підставі відповіді з ЄДР від 27 січня 2025 року № 1066279.
Суд зауважує, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2020 року № 43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби України» передбачав ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Адміністрації Держприкордонслужби, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_4 , а п. 2 цієї постанови на Адміністрацію Держприкордонслужби покладено здійснення функцій і повноважень територіальних органів, що ліквідуються.
Відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_12 ) зареєстрована як юридична особа 04 серпня 2003 року, про що 10 жовтня 2011 року до ЄДР внесений відповідний запис. Ці обставини встановлені на підставі відповіді з ЄДР від 18 липня 2024 року № 697045.
Відповідач 3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_4 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_13 ) зареєстрований як юридична особа 01 серпня 2003 року, про що 14 січня 2011 року до ЄДР внесений відповідний запис. Ці обставини встановлені на підставі відповіді з ЄДР від 18 липня 2024 року № 697061.
ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Держприкордонслужби.
Наказ про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення в 2015 року до НОМЕР_1 прикордонного загону суду не наданий.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначив, що не може надати такий наказ, проте визнає, що ОСОБА_1 проходив службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні з 16 жовтня 2015 року по 30 травня 2016 року.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 30 травня 2016 року № 222-ОС «По особовому складу», який виданий на підставі наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 27 травня 2016 року № 470-ос, майор ОСОБА_1 , заступник коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_9 », який вибув для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_2 ), виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30 травня 2016 року.
Накази про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та всі види забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_10 з червня 2016 року та про виключення його зі списків особового складу в жовтні 2016 року суду не надані.
Разом з цим, на підставі зворотного боку особистих карток заробітної плати ф. 10 № 12109 за 2015-2016 роки суд встановив, що нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення в період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року включно здійснював НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ).
Особиста картка грошового забезпечення ф. № 10 за 2016 рік містить примітку про те, що ОСОБА_1 на підставі наказу від 31 жовтня 2016 року № 251-ОС прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження служби з Військової частини НОМЕР_2 , ( НОМЕР_1 прикордонного загону).
Наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та всі види грошового забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 суду не наданий.
Разом з цим на підставі особистих карток грошового забезпечення ф. № 10 за 2016-2019 роки суд встановив, що в період з листопада 2016 року по грудень 2019 року включно нарахування та виплату грошового забезпечення позивачеві здійснювало ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Згідно з витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16 грудня 2019 року № 435-ОС «Про особовий склад», який виданий на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 листопада 2019 року № 406-ОС, листа розрахунку від 16 грудня 2019 року, підполковник ОСОБА_1 , старший офіцер з фізичної підготовки та спорту відділу підготовки персоналу, який вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_5 прикордонного загону, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19 грудня 2019 року.
На підставі особистої картки грошового забезпечення ф. № 10 за 2020 рік суд встановив, що ОСОБА_1 був розрахований Північним регіональним управлінням по 31 грудня 2019 року (грошовий атестат № 127).
Як свідчить витяг з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 20 грудня 2019 року № 370-ОС «Про особовий склад», який виданий на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26 листопада 2019 року № 406-ОС, припису Військової частини НОМЕР_6 від 19 грудня 2019 року № 12/120, підполковник ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_4 , зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення з 20 грудня 2019 року.
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 19 травня 2022 року № 213-ОС «Про особовий склад», який виданий на підставі наказу голови Держприкордонслужби від 14 травня 2022 року № 482-ОС та телеграми Адміністрації Держприкордонслужби від 15 травня 20222 року № 12-12399, підполковник ОСОБА_1 , начальник відділу професійної підготовки, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20 травня 2022 року.
Як свідчить витяг з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 21 травня 2022 року № 182-ОС «Про особовий склад», який виданий на підставі припису Військової частини НОМЕР_4 від 20 травня 2022 року, наказу голови Держприкордонслужби від 14 травня 2022 року № 482-ОС, підполковник ОСОБА_1 , який прибув з НОМЕР_5 прикордонного загону 21 травня 2022 року та наказом голови Держприкордонслужби від 14 травня 2022 року № 482-ОС зарахований в розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, призначений начальником фізичної підготовки і спорту відділу професійної підготовки та зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення 21 травня 2022 року.
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15 травня 2024 року № 430-ОС, полковник ОСОБА_1 , заступник начальника загону з персоналу, звільнений у запас наказом голови Держприкордонслужби від 10 травня 2024 року № 804-ОС за пп. «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 16 травня 2024 року.
Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 :
- поточної індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року;
- індексації-різниці за період з 28 лютого 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року.
На підставі зворотного боку особистих карток заробітної плати ф. 10 № 12109 з січня 2015 року по грудень 2015 рок, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2022 року по грудень 2022 року, особистих карток грошового забезпечення за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, архівних відомостей № 1 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, з січня 2023 року по грудень 2023 року, з січня 2024 року по червень 2024 року суд встановив, що за період з 01 грудня 2015 року по 16 травня 2024 року ОСОБА_1 нарахована і виплачена поточна індексація грошового забезпечення, в тому числі в грудні 2018 року - 71,08 грн, в січні 2019 року - 71,08 грн, в лютому 2019 року - 71,08 грн, в березні 2019 року - 134,47 грн, в квітні 2019 року - 134,47 грн, в травні 2019 року - 134,47 грн, в червні 2019 року - 134,47 грн, в липні 2019 року - 206,72 грн, в серпні 2019 року - 206,72 грн, у вересні 2019 року - 206,72 грн, в жовтні 2019 року - 206,72 грн, в листопаді 2019 року - 206,72 грн, в грудні 2019 року - 216,51 грн, в січні 2020 року - 216,51 грн, в лютому 2020 року - 216,51 грн, в березні 2020 року - 216,51 грн, в квітні 2020 року - 216,51 грн, в травні 2020 року - 216,51 грн, в червні 2020 року - 216,51 грн, в липні 2020 року - 226,29 грн, в серпні 2020 року - 226,29 грн, у вересні 2020 року - 226,29 грн, в жовтні 2020 року - 226,29 грн, в листопаді 2020 року - 226,29 грн, в грудні 2020 року - 233,81 грн, в січні 2021 року - 331,42 грн, в лютому 2021 року - 331,42 грн, в березні 2021 року - 331,42 грн, в квітні 2021 року - 415,41 грн, в травні 2021 року - 415,51 грн, в червні 2021 року - 415,41 грн, в липні 2021 року - 540,03 грн, в серпні 2021 року - 540,03 грн, у вересні 2021 року - 540,03 грн, в жовтні 2021 року - 540,03 грн, в листопаді 2021 року - 540,03 грн, в грудні 2021 року - 563,19 грн, в січні 2022 року - 1 126,38 грн, в лютому 2022 року - 672,35 грн, в березні 2022 року - 672,35 грн, в квітні 2022 року - 672,35 грн, в травні 2022 року - 913,01 грн, червень 2022 року - 1 017,21 грн, в липні 2022 року - 1 066,00 грн, в серпні 2022 року - 1 281,80 грн, у вересні 2022 року - 1 281,80 грн, в жовтні 2022 року - 1 281,80 грн, в листопаді 2022 року - 1 424,80 грн, в грудні 2022 року - 1 470,83 грн.
Поточна індексація за періоди з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року, з 01 січня 2023 року по 16 травня 2024 року не нараховувалась і не виплачувалась. Також не нараховувалась і не виплачувалась індексація-різниця за період з 01 березня 2018 року по 16 травня 2024 року.
Як свідчать довідки НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) від 01 липня 2024 року № 132 та від 24 вересня 2024 року № 195 ОСОБА_1 нарахована і виплачена поточна індексація за періоди з 16 жовтня 2015 року по 28 жовтня 2016 року та з 21 травня 2022 року по 16 травня 2024 року із застосуванням базових місяців - жовтень 2015 року та березень 2018 року. «Фіксована індексація» («індексація-різниця») не нараховувалась і не виплачувалась.
З приводу ненарахування та невиплати індексації за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року НОМЕР_1 прикордонний загін зазначив, що на підставі п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710) на 2023 рік була зупинена дія Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282), а за період з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року - ст. 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460) установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Згідно з довідками НОМЕР_5 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_4 ) від 14 червня 2024 року № 254 і № 253 та від 27 вересня 2024 року № 402, ОСОБА_1 нарахована і виплачена поточна індексація грошового забезпечення за період з 20 грудня 2019 року по 20 травня 2022 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. «Фіксована індексація» («індексація-різниця») не нараховувалась і не виплачувалась.
На підставі ч. 4 ст. 73 КАС суд не бере до розгляду розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за періоди з квітня 2014 року по червень 2015 року та з 26 червня 2015 року по 31 жовтня 2015 року як такі, що не стосуються предмета доказування.
Суд встановив, що представник позивача - адвокат Каверін С.М. звертався до НОМЕР_1 прикордонного загону та НОМЕР_5 прикордонного загону з адвокатськими запитами від 04 червня 2024 року щодо нарахування та виплати індексації за спірні періоди.
У відповідь на адвокатські запити представника позивача разом з листом від 03 липня 2024 року № 09/5084-24-Вих НОМЕР_1 прикордонний загін надав довідки про виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні, НОМЕР_14 прикордонному загоні, НОМЕР_15 прикордонному загоні, НОМЕР_16 прикордонному загоні, ІНФОРМАЦІЯ_12 , НОМЕР_5 прикордонному загоні; а НОМЕР_5 прикордонний загін листом від 14 червня 2024 року № 09/5274-24-Вих повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2020 року здійснена в повному обсязі згідно з законодавством.
На підставі особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік суд встановив, що в лютому 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 12 180,00 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 125,00 грн, оклад за військове звання - 125,00 грн, надбавка за вислугу років (30%) - 375,00 грн, надбавка за роботу з таємними відомостями - 112,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 812,50 грн, надбавка за особливі умови служби за ризик (15%) - 168,75 грн, премія - 4 893,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 567,50 грн.
В березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 склало 12 180,00 грн, в тому числі щомісячна додаткова грошова винагорода - 76,13 грн, посадовий оклад - 5 640,00 грн, оклад за військове звання - 1 340,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 2 792,00 грн, надбавка за роботу з таємними відомостями - 564,00 грн, премія - 1 804,80 грн.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
Поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Об'єкти індексації грошових доходів населення визначає ст. 2 Закону № 1282, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Ст. 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону № 1282.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 в редакції, що була чинною до 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
На підставі п. 21 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, у ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 цифри «101» замінені цифрами «103».
Таким чином, до 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводилась в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який був встановлений в розмірі 101%; з 01 січня 2016 року поріг індексації встановлений в розмірі 103%.
Інші положення ст. 4 Закону № 1282 з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, ч. 2 ст. 4 Закону № 1282 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1282 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282 підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Ч. 2 ст. 6 Закону № 1282 передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
П. 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи ст. ст. 3, 4 Закону № 1282, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, п. 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
За змістом абз. 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абз. абз. 2, 4 п. 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в ч. 6 ст. 2 Закону № 1282.
Так, абз. 2 п. 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі, грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
При цьому абз. 4 п. 4 Порядку № 1078 визначено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абз. 6 п. 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абз. 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року.
Згідно з п. 6 Постанови КМУ № 1013 ця постанова застосовується з 01 грудня 2015 року.
Отже, з 01 грудня 2015 року п. 5 Порядку № 1078 застосовувався у новій редакції на підставі Постанови КМУ № 1013.
Абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
28 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова КМУ № 141), яка набрала чинності з 15 березня 2018 року.
31 березня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 278 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова КМУ № 278), яка набрала чинності з 02 квітня 2021 року.
Абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 в період з 15 березня 2018 року по 01 квітня 2021 року включно діяв у редакції Постанови КМУ № 141 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції Постанови КМУ № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз. 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови КМУ № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року по 01 квітня 2021 року включно в редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 діяв 01 грудня 2015 року у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року по 01 квітня 2021 року включно діяв у редакції Постанови КМУ № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011 передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
20 травня 2008 року відповідно до Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-ІV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661), постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова КМУ № 1294) та з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрація Державної прикордонної служби України видала наказ № 425 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228, (далі - Наказ № 425).
П. 1 Наказу № 425 затверджена і введена в дію з 01 січня 2008 року Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 425).
Згідно з п. 1.2 розділу І Інструкції № 425 у цій Інструкції наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення;
місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
До складу місячного грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія);
штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
Відповідно до п. 1.3 розділу І Інструкції № 425 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби. […].
За правилами, наведеними в п. 1.5 розділу І Інструкції № 425, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, виходячи з кількості календарних днів у цьому місяці.
Згідно з п. 1.9 розділу І Інструкції № 425 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
П. 1.10 розділу І Інструкції № 425 передбачено, що за військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження відповідних начальників (командирів) органів Держприкордонслужби, за період перебування у розпорядженні зберігається право на отримання грошового забезпечення за останньою штатною посадою, яку вони займали, з урахуванням пп. 4.3.1 цієї Інструкції.
25 червня 2018 року відповідно до ст. 9 Закону № 2011, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, (далі - Наказ № 558).
П. 1 Наказу № 558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).
П. 2 Наказу № 558 Наказ № 425 визнаний таким, що втратив чинність.
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції № 558 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із:
посадового окладу;
окладу за військовим званням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);
одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
За правилами, наведеними в п. 3 розділу І Інструкції № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції № 558 розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.
Згідно з п. 7 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
П. 9 розділу І Інструкції № 558 передбачено, що індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Поточна індексація.
Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування та виплати поточної індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року.
Насамперед слід зауважити, що Порядок № 1078 в редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць».
Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).
Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Аналіз положень п. п. 6, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 в редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, зумовлює висновок, що до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд звертав увагу, зокрема, в п. 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ № 1013).
Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови КМУ № 1013 мета цього акта полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
Постановою КМУ № 1013 внесені зміни до Порядку № 1078.
Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Постанови КМУ № 1013 ці зміни передбачали:
- здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»;
- зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний на той час механізм передбачав зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).
Крім цього, п. п. 1, 3 Постанови КМУ № 1013 було встановлено, що:
- підвищуються посадові оклади з 01 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;
- підвищуються з 01 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;
- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;
- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;
- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078.
Отже, з 01 грудня 2015 року Постановою КМУ № 1013 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Крім того, вказана постанова передбачала підвищення розмірів посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також перегляд постійний додаткових виплат, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 1013.
У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови КМУ № 1013 дають підстави для висновку, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати тим працівникам, яким були підвищені оклади з 01 грудня 2015 року.
Водночас норми Постанови КМУ № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для позивача «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 1013).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п. 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 і п. 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22.
Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою КМУ № 1013 до Порядку № 1078 та пов'язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких установлено таке:
- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;
- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;
- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Порівняльний аналіз указаних положень свідчить, що внаслідок змін, запроваджених Постановою КМУ № 1013, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їх прийняття, переведення чи виходу на роботу.
Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення п. 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу, переведення на іншу посаду тощо.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він обіймав.
Системний спосіб тлумачення приписів Постанови КМУ № 1013, у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, дають підстави для висновку, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
Посадові оклади військовослужбовців визначаються постановами Кабінету Міністрів України. В спірний період таких постанов було дві.
Так, на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року включно.
Від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців, в тому числі Держприкордонслужби, не змінювались.
Вони змінилися лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, в тому числі Держприкордонслужби.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078 суд дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 30 березня 2023 року у справі № 380/16409/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 300/5628/21 та інших.
Суд відхиляє заперечення відповідача 1, які зводяться до того, що станом на січень 2008 року не існувало НОМЕР_1 прикордонного загону і посади, на якій проходив службу позивач, а тому січень 2008 року не може вважатися місяцем підвищення доходу для цілей індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Суд відзначає, що дата утворення НОМЕР_1 прикордонного загону чи затвердження його шатного розпису не впливають на визначення місяця підвищення доходу для цілей індексації грошового забезпечення позивача, оскільки Порядок № 1078 з 01 грудня 2015 року передбачає єдиний підхід до визначення місяця підвищення доходу.
До того ж Постановою КМУ № 1294 затверджені не розміри посадових окладів за конкретною посадою в певному органі, а схеми посадових окладів, за якою, з-поміж іншого, були визначені і посадові оклади військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного загону. Уряд не приймав окремої постанови для визначення посадових окладів військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного загону.
Відтак, висновок відповідача 1 про те, що січень 2008 року не може вважатися місяцем підвищення доходу для військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного загону, в тому числі для позивача, ґрунтується на помилковому тлумаченні норм Порядку № 1078.
На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об'єкти, підстави й умови проведення індексації, що встановлені ст. ст. 2, 4 Закону № 1282, п. п. 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, не є дискреційними.
Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідачі не наділені повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.
У випадку ОСОБА_1 законодавець встановив один правомірний та обґрунтований варіант поведінки відповідача з 01 грудня 2015 року, а саме здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101% (до 01 січня 2016 року) чи 103% (після 01 січня 2016 року).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 30 березня 2023 року у справі № 380/16409/21, від 04 квітня 2023 року у справі № 300/5628/21 та інших.
Суд встановив, що в період з 01 грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснював НОМЕР_1 прикордонний загін. Архівні відомості про грошове забезпечення позивача за цей період свідчать, що поточна індексація йому не нараховувалась і не виплачувалась. При цьому згідно з довідками, наданими відповідачем 1, він виходив з того, що для цілей індексації в період з 01 грудня 2015 року по жовтень 2016 року базовим місяцем є жовтень 2015 року.
Враховуючи встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, підлягає визнанню протиправною.
Суд встановив, що в період з листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювало Північне регіональне управління, яке на час звернення позивача до суду з цим позовом ліквідовано як юридична особа, а його повноваження і функції покладені на Адміністрацію Держприкордонслужби. Архівні відомості про грошове забезпечення позивача за цей період свідчать, що поточна індексація позивачеві не нараховувалась і не виплачувалась.
Враховуючи встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 , правонаступником якого є Адміністрація Держприкордонслужби, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, підлягає визнанню протиправною.
При обранні належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача на отримання поточної індексації за період з 26 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року включно, обчисленого відповідно до вимог законодавства, суд враховує таке.
Верховний Суд в п. 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен:
а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу);
б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема в постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
За встановлених фактичних обставин та виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушеного права позивача на отримання поточної індексації, обчисленої з дотриманням вимог законодавства, слід застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання:
- НОМЕР_1 прикордонного загону нарахувати ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44;
- Адміністрації Держприкордонслужби, як правонаступника Північного регіонального управління, нарахувати ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
Суд відхиляє заперечення відповідачів, які ґрунтуються на відсутності бюджетного фінансування, з міркувань, наведених нижче.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17, індексація як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
При цьому реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Суд відхиляє заперечення відповідача 2, які полягають у тому, що ОСОБА_1 не проходив службу в Адміністрації Держприкордонслужби, не звертався до неї з приводу нарахування та виплати індексації, а тому вона не повинна нараховувати і виплачувати йому індексацію.
Суд відзначає, що у зв'язку з ліквідацією Північного регіонального управління виконання його функцій і повноважень постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2020 року № 43 «Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби України» (далі - Постанова КМУ № 43) покладено на Адміністрацію Держприкордонслужби.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 460/2112/21, а саме:
«[…]
23. Ст. 52 КАС закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
[…]
26. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).
27. П. п. 5, 6, 7, 8 цього Порядку передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб'єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.
Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
28. Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб'єкта владних повноважень є або припинення суб'єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
29. У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд указав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
29.1. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції (постанова Верховного Суду у від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270).
30. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
31. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
32. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
33. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
34. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
35. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
36. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
37. Указані правові висновки щодо правонаступництва зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19.
38. Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
39. У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень.
39.1. Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень (повне правонаступництво).
40. У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов'язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.
41. Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.
42. Колегія суддів ураховує, що спір між сторонами цієї справи виник у відносинах публічної служби та стосувався поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не у відносинах, що пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції.
43. У такому випадку заміна Офісу великих платників ДФС, як боржника за вказаним рішенням, може мати місце виключно у випадку його фактичного вибуття внаслідок припинення.
44. Аналогічна правова позиція викладена у схожих за змістом правовідносинах у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 803/130/16, від 06 жовтня 2022 року у справі № 600/2258/21-а, від 15 грудня 2022 року у справі № 826/8906/15, від 24 січня 2023 року у справі № 300/7605/21, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4967/22, від 01 березня 2023 року у справі № 120/14457/21-а, від 09 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.005477, від 09 листопада 2023 року у справі № 300/6212/21. Підстав для відступу від такого висновку колегія суддів не вбачає.
45. За правилами ч. ч. 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
46. Із матеріалів справи слідує, що 05 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію рішення засновників (учасників) Офісу великих платників Державної фіскальної служби щодо припинення такого як юридичної особи в результаті реорганізації.
47. Разом з тим, запис про припинення Офісу великих платників Державної фіскальної служби у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент вирішення судом питання про заміну боржника у виконавчому провадженні відсутній.
48. Водночас обов'язок боржника (Офісу великих платників Державної фіскальної служби), який слідує із рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року стосується поновлення позивача на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто не стосується публічно-владних функцій відповідача.
49. Запис про припинення Офісу великих платників Державної фіскальної служби в Реєстрі на момент вирішення судами попередніх інстанцій питання про заміну боржника у виконавчому провадженні відсутній.
50. Ураховуючи, що суть спору у цій справі не стосується публічно-владних функцій і на момент вирішення судами питання про заміну боржника у виконавчому провадженні до Реєстру не був унесений запис про припинення Офісу великих платників Державної фіскальної служби, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні.
[…]».
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що правовідносини між ОСОБА_1 та Північним регіональним управлінням не були пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, а стосувалися нарахування і виплати індексації грошового забезпечення, тобто були пов'язані з проходженням публічної служби.
18 травня 2021 року проведена державна реєстрація припинення Північного регіонального управління як юридичної особи в результаті ліквідації, про що до ЄДР внесений відповідний запис.
Відтак, внаслідок проведення державної реєстрації припинення Північного регіонального управління як юридичної особи виникли підстави для повного правонаступництва Адміністрацією Держприкордонслужби, в тому числі у спірних правовідносинах.
Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Ст. 40 Закону № 2232 визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються, зокрема, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон № 2011 відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічний, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 2011, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії соціального і правого захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає ст. 1-2 Закону № 2011.
Одна з таких гарантій полягає у тому, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Справляння податку на доходи фізичних осіб регламентує розділ ІV Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Так, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку.
В силу положень пп. пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидентів є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з абз. абз. 1-2 п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового періоду.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, серед іншого, включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), що передбачено пп. 164.2.1 пп. 164.2 ст. 164 ПК України.
П. 167.1 ст. 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п. п. 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету регламенту ст. 168 ПК України.
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.
Згідно з п. 168.3 ст. 168 ПК України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).
Відповідно до п. 168.4 ст. 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до відповідних бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України.
П. 168.5 ст. 165 ПК України установлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом № 2011 членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).
Відповідно до п. 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
П. 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п. 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
П. 5 Порядку № 44 установлено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм ПК України та Порядку № 44 зумовлює висновок, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів; виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку на доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 26 березня 2020 року у справі № 813/189/18, компенсація податку на доходи фізичних осіб належить до компенсаційних платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту військовослужбовців.
Індексація-різниця.
Спірні правовідносини виникли щодо нарахування та виплати позивачеві індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року включно.
Перш за все, суд вважає за необхідне відзначити, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103% (абз. 2 п. 1-1, абз. 6 п. 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100% (абз. абз. 2, 5 п. 4 Порядку № 1078).
У цьому контексті правовідносини щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 поточної індексації в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року включно не є спірними.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон № 1282 і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте Постановою КМУ № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому в Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01 грудня 2015 року в абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абз. абз. 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз. 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз. 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз п. 1, абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку №1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Саме такі висновки наведені Верховним Судом в п. п. 97, 98 постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704), якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абз. абз. 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що в березні 2018 року як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 військовій частині належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації-різниці.
Між тим, надані суду архівні відомості про грошове забезпечення свідчать, що в періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року індексація-різниця не нараховувалась і не виплачувалась.
До спірних правовідносин суд застосовує висновок Верховного Суду, наведений в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, який полягає у такому:
«[…]
102. У цьому контексті Суд зауважує, що з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
102.1. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
[…]
104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абз. абз. 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз. 5 п. 5 Порядку № 1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
[…]».
При вирішенні питання про те, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації-різниці з березня 2018 року, суд виходить з такого.
На підставі особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік суд встановив, що в лютому 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 12 180,00 грн, в тому числі посадовий оклад - 1 125,00 грн, оклад за військове звання - 125,00 грн, надбавка за вислугу років (30%) - 375,00 грн, надбавка за роботу з таємними відомостями - 112,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 812,50 грн, надбавка за особливі умови служби за ризик (15%) - 168,75 грн, премія - 4 893,75 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 4 567,50 грн.
В березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 склало 12 180,00 грн, в тому числі щомісячна додаткова грошова винагорода - 76,13 грн, посадовий оклад - 5 640,00 грн, оклад за військове звання - 1 340,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 2 792,00 грн, надбавка за роботу з таємними відомостями - 564,00 грн, премія - 1 804,80 грн.
З приводу щомісячної додаткової винагороди суд вважає за необхідне зазначити таке.
Щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова КМУ № 889), відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Таке правозастосування відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 та від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17.
Отже, щомісячна додаткова винагорода підлягає врахуванню при порівнянні розміру грошового забезпечення позивача в лютому і березні 2018 року для цілей визначення права на отримання індексації-різниці.
Таким чином, розмір підвищення грошового забезпечення (доходу) ОСОБА_1 в березні 2018 року склав: 12 216,93 грн - 12 180,00 грн = 36,93 грн.
Суд не бере до уваги розрахунок підвищення доходу позивача і розміру індексації-різниці, наведений відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву, оскільки Адміністрація Держприкордонслужби безпідставно не врахувала у складі грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 4 567,50 грн, яка йому нарахована і виплачена в лютому 2018 року. Адміністрація Держприкордонслужби виходила з того, що щомісячна додаткова грошова допомога за лютий 2018 року становить 76,13 грн, незважаючи на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода в сумі 76,13 грн нарахована і виплачена позивачеві в березні 2018 року. Як наслідок, Адміністрація Держприкордонслужби дійшла помилкового висновку про те, що підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склало 4 452,17 грн.
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100%.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом:
лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027;
березень 2008 року - 103,8% = 1,038;
квітень 2008 року - 103,1% = 1,031;
травень 2008 року - 101,3% = 1,013;
вересень 2008 року - 101,3% = 100,8% (червень 2008 року) х 99,5% (липень 2008 року) х 99,9% (серпень 2008 року) х 101,1% (вересень 2008 року) = 1,013;
жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017;
листопад 2008 року - 101,5% = 1,015;
грудень 2008 року - 102,1% = 1,021;
січень 2009 року - 102,9% = 1,029;
лютий 2009 року - 101,5% = 1,015;
березень 2009 року - 101,4% = 1,014;
травень 2009 року - 101,4% = 100,9% (квітень 2009 року) х 100,5% (травень 2009 року) = 1,014;
червень 2009 року - 101,1% = 1,011;
жовтень 2009 року - 101,4% = 99,9% (липень 2009 року) х 99,8% (серпень 2009 року) х 100,8 (вересень 2009 року) х 100,9% (жовтень 2009 року) = 1,014;
листопад 2009 року - 101,1% = 1,011;
січень 2010 року - 102,7% = 100,9% (грудень 2009 року) х 101,8% (січень 2010 року) = 1,027;
лютий 2010 року - 101,9% = 1,019;
вересень 2010 року - 103,5% = 100,9% (березень 2010 року) х 99,7% (квітень 2010 року) х 99,4% (травень 2010 року) х 99,6% (червень 2010 року) х 99,8% (липень 2010 року) х 101,2% (серпень 2010 року) х 102,9% (вересень 2010 року) = 1,035;
грудень 2010 року - 101,6% = 100,5% (жовтень 2010 року) х 100,3% (листопад 2010 року) х 100,8% (грудень 2010 року) = 1,016;
березень 2011 року - 103,3% = 101,0% (січень 2011 року) х 100,9% (лютий 2011 року) х 101,4% (березень 2011 року) = 1,033;
квітень 2011 року - 101,3% = 1,013;
червень 2011 року - 101,2% = 100,8% (травень 2011 року) х 100,4% (червень 2011 року) = 1,012;
березень 2014 року - 101,98% = 98,7% (липень 2011 року) х 99,6% (серпень 2011 року) х 100,1% (вересень 2011 року) х 100,0% (жовтень 2011 року) х 100,1% (листопад 2011 року) х 100,2% (грудень 2011 року) х 100,2% (січень 2012 року) х 100,2% (лютий 2012 року) х 100,3% (березень 2012 року) х 100,0% (квітень 2012 року) х 99,7% (травень 2012 року) х 99,7% (червень 2012 року) х 99,8% (липень 2012 року) х 99,7% (серпень 2012 року) х 100,1% (вересень 2012 року) х 100,0% (жовтень 2012 року) х 99,9% (листопад 2012 року) х 100,2% (грудень 2012 року) х 100,2% (січень 2013 року) х 99,9% (лютий 2013 року) х 100,0% (березень 2013 року) х 100,0% (квітень 2013 року) х 100,1% (травень 2013 року) х 100,0% (червень 2013 року) х 99,9% (липень 2013 року) х 99,3% (серпень 2013 року) х 100,0% (вересень 2013 року) х 100,4% (жовтень 2013 року) х 100,2% (листопад 2013 року) х 100,5% (грудень 2013 року) х 100,2% (січень 2014 року) х 100,6% (лютий 2014 року) х 102,2% (березень 2014 року) = 1,020;
квітень 2014 року - 103,3% = 1,033;
травень 2014 року - 103,8 = 1,038;
липень 2014 року - 101,4% = 101,0% (червень 2014 року) х 100,4% (липень 2014 року) = 1,014;
вересень 2014 року - 103,72% = 100,8% (серпень 2014 року) х 102,9% (вересень 2014 року) = 1,037;
жовтень 2014 року - 102,4% = 1,024;
листопад 2014 року - 101,9% = 1,019;
грудень 2014 року - 103,0% = 1,030;
січень 2015 року - 103,1% = 1,031;
лютий 2015 року - 105,3 = 1,053;
березень 2015 року - 110,8% = 1,108;
квітень 2015 року - 114% = 1,140;
травень 2015 року - 102,2% = 1,022;
листопад 2015 року - 101,55% = 100,4% (червень 2015 року) х 99,0% (липень 2015 року) х 99,2% (серпень 2015 року) х 102,3% (вересень 2015 року) х 98,7% (жовтень 2015 року) х 102,0% (листопад 2015 року) = 1,016;
квітень 2016 року - 105,79% = 100,7% (грудень 2015 року) х 100,9% (січень 2016 року) х 99,6 (лютий 2016 року) х 101,0% (березень 2016 року) х 103,5 (квітень 2016 року) = 1,058;
жовтень 2016 року - 104,0% = 100,1% (травень 2016 року) х 99,8% (червень 2016 року) х 99,9% (липень 2016 року) х 99,7% (серпень 2016 року) х 101,8% (вересень 2016 року) х 102,8% (жовтень 2016 року) = 1,040;
січень 2017 року - 103,85% = 101,8% (листопад 2016 року) х 100,9% (грудень 2016 року) х 101,1% (січень 2017 року) = 1,038;
квітень 2017 року - 103,74% = 101,0% (лютий 2017 року) х 101,8% (березень 2017 року) х 100,9% (квітень 2017 року) = 1,037;
липень 2017 року - 103,13% = 101,3% (травень 2017 року) х 101,6% (червень 2017 року) х 100,2% (липень 2017 року) = 1,031;
жовтень 2017 року - 103,12% = 99,9% (серпень 2017 року) х 102,0% (вересень 2017 року) х 101,2% (жовтень 2017 року) = 1,031;
січень 2018 року - 103,44% = 100,9% (листопад 2017 року) х 101,0% (грудень 2017 року) х 101,5% (січень 2018 року) = 1,034.
1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 або 353,3%
353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін)
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:
1 762,00 грн х 253,30% / 100 = 4 463,15 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4 463,15 грн.
Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 36,93 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року - 4 463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що слугувало підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Отже, в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно позивач мав право на отримання індексації-різниці.
Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн - 36,93 грн = 4 426,22 грн.
Таким чином, в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року позивач мав право на отримання індексації-різниці в щомісячному розмірі 4 426,22 грн.
З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що протиправною підлягає визнанню бездіяльність:
- Північного регіонального управління, правонаступником якого є Адміністрація Держприкордонслужби, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 за період з 01 березня 2018 року по грудень 2019 року включно;
- НОМЕР_5 прикордонного загону, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 за період з січня 2020 року по травень 2022 року включно;
- НОМЕР_1 прикордонного загону, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. Порядку № 1078 за період з червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно.
Для належного та ефективного захисту порушеного права позивача на отримання індексації-різниці слід застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання:
- Адміністрації Держприкордонслужби нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, виходячи з її щомісячного розміру - 4 426,22 грн, за період з 01 березня 2018 року по грудень 2019 року включно та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44;
- НОМЕР_5 прикордонний загін нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, виходячи з її щомісячного розміру - 4 426,22 грн, за період з січня 2020 року по травень 2022 року включно та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44;
- НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, виходячи з її щомісячного розміру - 4 426,22 грн, за період з червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
На підставі п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710) на 2023 рік дія Закону № 1282 була зупинена.
Відтак, внаслідок зупинення дії Закону № 1282 на 2023 рік не було правових підстав для нарахування та виплати позивачеві індексації, в тому числі індексації-різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно.
П. 3 Прикінцевих положень Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460) подібних положень щодо зупинення дії Закону № 1282 не містить.
Як наслідок, з 01 січня 2024 року Закон № 1282 відновив свою дію.
Разом з цим ст. 39 Закону № 3460 установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Враховуючи зміну механізму нарахування індексації грошового забезпечення, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації, в тому числі індексації-різниці відповідно до норм абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, за період з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року.
Подібні висновки щодо застосування норм абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 з урахуванням ст. 39 Закону № 3460 висловив Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 24 грудня 2024 року у справі № 200/4335/24.
З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року включно та про зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 16 травня 2024 року включно в розмірі 4 426,22 грн на місяць з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб слід відмовити.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу положень п. п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Докази здійснення позивачем інших судових витрат суду не надані, а тому судові витрати не підлягають розподілу.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_3 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_12 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_13 (Військової частини НОМЕР_4 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_13 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.
3. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
4. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , правонаступником якого є Адміністрація Державної прикордонної служби України, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.
5. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, як правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_3 , нарахувати ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
6. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , правонаступником якого є Адміністрація Державної прикордонної служби України, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по грудень 2019 року включно.
7. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби, як правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_3 , нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виходячи з її щомісячного розміру - 4 426,22 грн, за період з 01 березня 2018 року по грудень 2019 року включно та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
8. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_4 ), яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з січня 2020 року по травень 2022 року включно.
9. Зобов'язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_4 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виходячи з її щомісячного розміру - 4 426,22 грн, за період з січня 2020 року по травень 2022 року включно та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
10. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно.
11. Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію-різницю відповідно до абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виходячи з її щомісячного розміру - 4 426,22 грн, за період з червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно та провести її виплату з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
12. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
13. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
14. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
15. Повне судове рішення складено 28 січня 2025 року.
Суддя Т.О. Кравченко