29 січня 2025 рокуСправа №160/27704/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпрпоетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ: 21910427; адреса: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) щодо виплати до Дня Незалежності України щорічної разової грошової виплати у 2024 році ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІУ від 25.12.1998, яка передбачає розмір разової грошової виплати для учасників бойових дій - 5 (п'ять) мінімальних пенсій за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ:21910427; адреса: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) перерахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) розмір щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році членам сім'ї загиблих (померлих) ветеранів війни передбаченої ст.12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачає розмір разової грошової виплати для учасників бойових - 5 (п'ять) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми разової грошової виплати;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ:21910427; адреса: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), суми недоплаченої частини разової щорічної до Дня Незалежності України грошової виплати за 2024 рік у розмірі 10805 (десять тисяч вісімсот п'ять) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як учасник бойових дій, має право на разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком до Дня Незалежності України. На цій підставі позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про виплату йому разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, позивачеві було відмовлено у здійсненні виплати в заявленому розмірі, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 13.11.2014, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач не є пенсіонером та не перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України.
Позивач проходить військову службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України на офіцерських посадах з 01.01.2016. В Управлінні Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Луганській області проходить військову службу на офіцерських посадах з 05.06.2023.
Відповідно до Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого постновою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 №1396, Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Луганській області надіслано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через електронний портал Пенсійного фонду заяву №2000018361 від 08.07.2024 із включенням ОСОБА_1 до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової виплати до Дня незалежності України.
За результатом поданої Управлінням інформації Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 15.08.2024 здійснило виплату позивачу грошової виплати у розмірі 1000,00 грн.
Не погодившись із розміром нарахованої та виплаченої йому грошової виплати позивач в жовтні 2024 року звернувся до відповідача із заявою про виплату недоплаченої разової грошової виплати до Дня незалежності України за 2024 рік.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2024 №51065-39967/Р-01/8-0400/24 надана відповідь на звернення позивача, в якій позивача повідомлено про те, що виплата грошової виплати здійснюється особам, які не є пенсіонерами та подали до територіального органу ПФУ відповідну заяву. З відповіді вбачається, що відповідачем не надано відповіді на ті питання, які були підставою звернення позивача до ПФУ.
На момент розгляду цієї справи матеріали справи не містять доказів зійснення позивачу грошової виплати в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Не погоджуючись з розміром виплаченої відповідачем щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у сумі 1000,00 грн., позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).
За нормами статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно зі статтею 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається із цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Статтею 4 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Частиною п'ятою Закону №3551-XII закріплено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, передбачені статтею 12 Закону №3551-XII.
Статтею 12 Закону №3551-XII передбачено виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги (виплати) до Дня Незалежності України.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням статті 12 частиною четвертою наступного змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
У подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів, як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-ІХ (набрання чинності - 15.04.2023) внесено зміни до частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII та викладено зазначену норму в наступній редакції:
«Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання наведених норм, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 02 квітня 2024 №369 (далі - Постанова №369) «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році».
Зокрема, постановою №369 установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 у таких розмірах:
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
З приводу визначення розміру разової грошової допомоги постановою Кабінету Міністрів України.
Порівняння редакцій частини 5 статті 12 Закону №3551-XII та Порядку №369 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №369, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували учасники бойових дій до внесення змін до Закону.
Так, у ситуації позивача, який є учасником бойових дій, внаслідок внесених Законом №2983-IX змін до частини 5 статті 12 Закону №3551-XII та передачі повноважень з визначення роміру допомоги Кабінету Міністрів України, щорічну разову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком замінено на щорічну разову грошову виплату в розмірі 1000,00 грн.
При цьому, виходячи зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати грошової винагороди ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" законодавець не пов'язував зменшення розміру виплати учасникам бойових дій із запровадженням воєнного стану, фінансовими можливостями чи іншими винятковими обставинами.
Натомість, переслідуючи мету підняття патріотичного духу Закон №2983-IX скасував раніше визначені на законодавчому рівні розміри допомоги учасникам бойових дій, а уряд встановив їх розмір на рівні значно нижчому того, що раніше передбачав Закон (у випадку позивача 11805,00 грн. проти 1000,00 грн.), що очевидно не сприятиме досягненню мети прийняття цього Закону.
До того ж, за змістом статті 12 Закону №3551-XII як до внесення змін Законом №2983-IX, так і після, спірна виплата визначена законодавцем саме як «грошова», відтак розмір такої виплати є ключовим параметром для її адресатів.
Порівнюючи дві редакції частини 5 статті 12 Закону №3551-XII з одного боку видається, що разова щорічна грошова виплата до Дня Незалежності України, що передбачена чинною частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №2983-ІХ, за своєю назвою, тобто суто за формальним критерієм, є новим видом соціального забезпечення.
З іншого боку, за своїм змістом та ознаками (щорічна системність; разовий характер; обов'язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) вона є аналогічною разовій грошовій допомозі, що виплачувалася учасникам бойових дій до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п'ятої статті 12 Закону №3551-ХІІ.
Оскільки частина цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новою у правовому регулюванні питання застосування згаданої пільги для учасників бойових дій, то наявні підстави вважати, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України є зміненою за умовами та підставами виплати щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ (а не через бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій).
Отже, за своєю природою передбачена частиною 5 статті 12 №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою виплатою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій.
Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для учасників бойових дій.
Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту учасників бойових дій, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає стаття 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також статтям 17, 22 Конституції України.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) роз'яснюючи зміст поняття «звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» зробив такі висновки:
«Згідно зі статтею 22 Конституції України 254к/96-ВР конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».
У питанні делегування законодавчої функції Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 зробив наступні висновки:
«Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України). До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 9 жовтня 2008 року № 22-рп/2008, від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009" (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року № 14-рп/2010).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України».
З цього ж питання у рішенні від 23.12.2022 №3-р/2022 Конституційний Суд України зазначив наступне:
«Гарантоване статтею 46 Основного Закону України право на соціальний захист ґрунтується на тому, що розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають бути визначені з урахуванням потреб людини, людської гідності та інших конституційних цінностей, а також на тому, що за наявності економічних та інших передумов розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги мають бути своєчасно індексовані та/або перераховані.
Посутній аналіз приписів статей 3, 8, 24, 46, 92 Основного Закону України дає підстави для висновку, що юридичний механізм індексації та перерахунку розмірів пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги є однією з конституційних гарантій дієвості права на соціальний захист. Тому на виконання Конституції України Верховна Рада України має забезпечити розвиток, конкретизацію та деталізацію низки конституційних норм і принципів, визначивши в законах підстави, порядок, умови індексації та перерахунку розмірів пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги для всіх груп пенсіонерів та одержувачів таких виплат та допомоги».
Оцінюючи запроваджені Законом №2983-IX зміни, вбачається, що законодавець фактично напряму передав Кабінету Міністрів України абсолютні повноваження визначати порядок виплати спірної допомоги, жодним чином не встановивши на рівні закону базові критерії і принципи, матеріальні норми, опираючись на які Кабінет Міністрів України мав би встановлювати такий підзаконний порядок.
На переконання суду, держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Проте держава в особі Кабінету Міністрів України у Порядку №369 зменшила розмір щорічної одноразової грошової виплати з визначених Законом №3551-ХІІ п'яти мінімальних пенсій за віком до 1000,00 грн., знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 17, 46 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов'язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.
Спірна у справі, яка розглядається, допомога не належить до тих прав, які відповідно до статті 92 Конституції України можуть визначатись виключно законами.
Крім того, безпосередньо Законом №2983-IX, яким частину 5 статті 12 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, розмір спірної допомоги не визначено, а лише делеговано право з його визначення Кабінету Міністрів України.
Водночас, закріплення розмірів грошової допомоги на законодавчому рівні за своєю юридичною силою та ієрархічною підпорядкованістю нормативно-правових актів є ознакою високого рівня досягнутих соціальних гарантій у цій сфері.
Відтак, скасування визначення розміру спірної допомоги на рівні закону та делегування повноважень з його визначення Кабінету Міністрів України також не може вважатись рівноцінною заміною раніше встановлених пільг в розумінні статті 2 Закону №3551-XII і свідчить також про звуження змісту та обсягу існуючих соціальних прав та невідповідність з цих підстав положень Закону №2983-IX статті 22 Конституції України.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач, як учасник бойових дій, має право на виплату разової грошової виплати до Дня Незалежності за 2024 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову виплату в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже проведених виплат.
При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 суми недоплаченої частини разової щорічної грошової виплати у розмірі 10805,00 грн., оскільки фактично такі вимоги спрямовані на майбутнє.
Суд наголошує, що станом на час вирішення спору по суті, щорічна одноразова грошова виплата у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком позивачу пенсійним органом ще не нарахована на виконання цього рішення суду, відтак, стверджувати, що після її нарахування остання буде виплачена розмірі меншому, ніж визначено рішенням суду, не вбачається за можливе. Відтак, на переконання суду, права та охоронювані законом інтереси позивача в цій частині не порушені.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, на підтвердження чого надано посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.11.2014.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427; місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати до Дня Незалежності України щорічної разової грошової виплати у 2024 році ОСОБА_1 у меншому розмірі, ніж 5 (п'ять) мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2024 році, передбаченої ст.12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачає розмір разової грошової виплати для учасників бойових дій - 5 (п'ять) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми разової грошової виплати.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон