29 січня 2025 р.Справа № 160/1916/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ількова В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
24.01.2025 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у якій позивач просить суд:
- визнати бездіяльність начальника УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ О.Більчук- щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни у відповідності до Закону №889-VIII, ПОРЯДКУ здійснення дисциплінарного провадження затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039 -протиправною;
- зобов'язати начальника УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ О.Більчук, уповноважену особу видати наказ (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження у відношенні державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни щодо обставин та дотримання Закону при прийнятті заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Н.А постанови про закінчення ВП № 75038693 та провести перевірку у відповідності до ПОРЯДКУ здійснення дисциплінарного провадження затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039;
- стягнути з Відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі встановлено, що позов ОСОБА_2 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
З матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 про визнання бездіяльності начальника УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ О.Більчук- щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни у відповідності до Закону №889-VIII, ПОРЯДКУ здійснення дисциплінарного провадження затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039, протиправною, встановлено, що ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні №75038693, відкритому постановою державного виконавця з примусового виконання виконавчого листа №932/1967/22, виданого 10.05.2024 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська, на підставі рішення цього суду у цивільній справі №932/1967/22.
Так, зі змісту адміністративного позову вбачається, що заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Н.А. також було винесено постанову від 16.10.2024 року ВП №75038693 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №932/1967/22, виданого 10.05.2024 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська про зобов'язання Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» надати замовнику ОСОБА_1 проект договору про тимчасове приєднання електроустановок до електричних мереж, а також проект технічних умов на тимчасове приєднання та орієнтовний розрахунок вартості приєднання об'єкта нерухомості житлової квартири АДРЕСА_1 .
Вказана постанова державного виконавця щодо виконання виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська на підставі рішення, яке було ухвалено відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, оскаржувалась та наразі оскаржується в судовому порядку.
При цьому, судом встановлено, що позивач не погоджується з діями/бездіяльністю відповідача щодо виконання цього виконавчого провадження №75038693, в тому числі щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №932/1967/22, виданого 10.05.2024 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська, про що зазначено позивачем у позовній заяві.
Встановлено, що стягувач звернувся до керівника Начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудіна Т.М. зі скаргою на дії державного виконавця фактично з приводу здійснення державним виконавцем протиправного закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №932/1967/22, виданого 10.05.2024 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська, про що зазначено позивачем у позовній заяві, на що позивачеві було надано письмову відповідь, здійснену відповідним листом, про що позивач зазначає у позові.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд зважає на таке.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria» вказав, що словосполучення “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ».
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України».
З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні приписів ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного чи державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду.
Як слідує з матеріалів справи, позивач у даному випадку оскаржує бездіяльність начальника УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ О.Більчук - щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни у відповідності до Закону №889-VIII, ПОРЯДКУ здійснення дисциплінарного провадження затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039, в межах виконавчого провадження ВП №75038693, а також просить суд зобов'язати начальника УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ О.Більчук, уповноважену особу видати наказ (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження у відношенні державного виконавця Григорян Наріни Альбертівни щодо обставин та дотримання Закону при прийнятті заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Н.А постанови про закінчення ВП № 75038693 та провести перевірку у відповідності до ПОРЯДКУ здійснення дисциплінарного провадження затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039.
Таким чином, примусове виконання рішення Бабушкінського районого суду м.Дніпропетровська у цивільній справі №932/1967/22 на підставі виданого цим судом виконавчого листа від 10.05.2024 року є примусовим виконанням державним виконавцем судового рішення на підставі виконавчого документа, виданого загальним судом цивільної юрисдикції, а позивачем у даному випадку, як стороною відповідного виконавчого провадження (стягувачем) фактично оскаржуються дії державного виконавця щодо виконання цього виконавчого провадження зокрема, щодо закінчення ВП № 75038693, при цьому оскаржувані дії вчинені саме в рамках вказаного виконавчого провадження, а тому відповідно до положень частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржувані дії державного виконавця, тощо підлягають оскарженню позивачем до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Зокрема, такий порядок передбачено ст.ст.447-451 ЦПК України.
Так, ст.447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст.450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Таким чином, враховуючи наведене ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідним місцевим загальним судом, який видав виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №75038693, тобто Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовом та усіма доданими до нього матеріалами.
На виконання вимог частини 6 статті 170 КАС України роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до цивільної юрисдикції, тому він може звернутися з даними вимогами до місцевого загального суду, який видав виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, в порядку цивільно-процесуального законодавства.
Також роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.
Суддя В.В. Ільков