28 січня 2025 року Справа 160/1730/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: 1.Міністерство оборони України, 2.Міністерство у справах ветеранів України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
23.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на електронну пошту суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: 1.Міністерство оборони України, 2.Міністерство у справах ветеранів України, в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати Наказ №312 командира в/ч НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 від 01.02.2024 року «Про результати службового розслідування»;
-визнати протиправним та скасувати Наказ №211 командира в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 31.07.2023 року;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати мені за період з 01.07.2023 р. по 22.12.2024 р. суми грошового забезпечення (грошове відшкодування за отримане під час бойових дій поранення; посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, одноразові додаткові види грошового забезпечення, компенсація за невикористані відпуски, компенсації за продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців), що передбачені «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджені наказом Міноборони України від 07.06.2018 №260, та здійснити зазначені виплати у повному обсязі;
-зобов?язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати мені за період з 01.07.2023 р. по 22.12.2024 р. суми грошового забезпечення (грошове відшкодування за отримане під час бойових дій поранення; посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, одноразові додаткові види грошового забезпечення. компенсація за невикористані відпуски, компенсації за продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців), що передбачені «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджені наказом Міноборони України від 07.06.2018 №260, та здійснити зазначені виплати у повному обсязі.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/1730/25 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1 , проте документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності вказаної особи до матеріалів позовної заяви не долучено (копія паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача), у зв'язку із чим, у суду відсутня можливість ідентифікувати особу позивача.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VІ (далі - Закон № 5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1)документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
За наведених обставин, позивачеві слід подати засвідчену належним чином копію документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документ, що посвідчує особу позивача).
Також, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
Згідно із п.5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із ч.4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем у позовній заяві зазначено адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , а також зазначено рнокпп: НОМЕР_3 , однак доказів на підтвердження вказаних обставин до позовних матеріалів не надано.
За приписами ч.1, ч.2 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Судом встановлено, що позивач, відповідачі та треті особи зареєстровані в Електронному суді. Позов поданий позивачем засобами електронного зв'язку на електронну пошту суду. При цьому, позивачем не надано до позовних матеріалів доказів надіслання позову зі всіма додатками до електронного кабінету учасників справи або засобами поштового зв'язку з описом вкладення.
Наданий позивачем лист про надіслання на електронну пошту «СС: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3» не свідчить про виконання позивачем вимог ч.1, ч.2 ст.161 КАС України.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.
З позовних матеріалів слідує, що позивачем заявлено декілька позовних вимог немайнового характеру.
Так, позовні вимоги в частині щодо визнання протиправним та скасування наказу №312 командира в/ч НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 від 01.02.2024 року «Про результати службового розслідування», є однією позовною вимогою немайнового характеру, судовий збір становить 1211,20 грн.
Позовні вимоги в частині щодо визнання протиправним та скасування наказу №211 командира в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 31.07.2023 року, є іншою позовною вимогою немайнового характеру, судовий збір становить 1211,20 грн.
Отже, судовий збір за подання до суду цієї позовної заяви становить 2422,40 грн.
Позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору у даній справі.
Посилання позивача у позовній заяві про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, не враховуються судом, оскільки предмет спору, що переданий на вирішення суду у поданій позовній заяві, не є таким, на який поширюється пільги щодо сплати судового збору.
Посвідчення встановленого зразка на підтвердження наявності у позивача статусу учасника бойових дій до позовних матеріалів також не надано.
За таких обставин, позивачу слід сплатити судовий збір та надати документ про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 2422,40 грн., сплаченого в установленому порядку, або надати належні докази на підтвердження наявності пільг щодо сплати судового збору.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зазначає, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічна позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Як слідує з позовних вимог, позивач просить визнати протиправними та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 01.02.2024 №312, а також наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 31.07.2023 №211.
Водночас, із цим позовом позивач звернувся до суду лише 23.01.2025, тобто із значним пропуском строку, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України.
Позивачем в позові заявлено клопотання про поновлення строку.
В обґрунтування клопотання позивачем вказано, що пропуск строку відбувся з причин, які не залежать від позивача та його дій, а саме у зв'язку з тим, що він не був вчасно повідомлений про прийняття оскаржуваних наказів, зазначені накази були надані позивачу лише в січні 2025 року.
Однак, такі доводи позивачем не враховуються в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не засвідчують необізнаність позивача про оскаржувані накази.
Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що позивач самостійно в позові вказує, що 15.07.2023 йому видано Відпускний квиток підписаний командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 .
Згідно з Відпускним квитком від 15.07.2023, позивач зобов'язаний повернутись до Військової частини НОМЕР_1 - 14.08.2023.
Однак, обставини виконання чи не виконання вимог Відпускного квитка від 15.07.2023 упущені позивачем.
При цьому, позивачем у позові самостійно зазначено, що він не від кого не приховується, проживає в м. Одесі, в грудні 2023 року офіційно зареєструвався в якості платника податків - само зайнятою особою (адвокат) в Південній державній податковій інспекції (м.Кривий Ріг) та офіційно займається адвокатською діяльністю за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 33, офіс 410, у вересні 2024 року приймав участь у конкурсі на занятті посади судді Конституційного Суду.
При цьому, будь-який документ про своє звільнення з військової служби позивач не надав.
Наведені обставини свідчать, що позивачем прийнято рішення не з'являтися до місця несення служби та, відповідно, мати можливість дізнатися про прийняті відносно нього рішення.
За таких обставин, суд критично ставиться до доводів позивача про те, що його своєчасно не повідомили про наказ командира в/ч НОМЕР_1 №211 від 31.07.2023 та наказ від 01.02.2024 №312.
Отримання ж позивачем листа від Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2025 №219 та від 25.01.2025 у відповідь на його звернення до Президента України, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про накази №211 від 31.07.2024 та №312 від 01.02.2024, а відтак про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Наведені ж позивачем доводи в позові на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом не свідчать про існування об'єктивних та непереборних причин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду із цим позовом.
З огляду на викладене, клопотання позивача про поновлення строку звернення суду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позов подано без додержання вимог, встановлених КАС України, тому суд вважає за необхідне залишити його без руху.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з- відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: 1.Міністерство оборони України, 2.Міністерство у справах ветеранів України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
-засвідченої належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача) відповідно до кількості учасників справи;
-докази, що підтверджують вказані обставини, щодо місця проживання/перебування позивача та довідку про присвоєння рнокпп (за наявності);
- докази надсилання копії позову та долучених до нього документів іншим учасникам справи (доставка електронного кабінету чи в паперовій формі листом з описом вкладення);
-оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у сумі 2422,40 грн., сплаченого за наступними банківськими реквізитами суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа); або доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору;
-заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Бухтіярова