про залишення позовної заяви без руху
28 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/639/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Шепелюк В.Л., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах до ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 в її інтересах звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України в частині призначення членам сім'ї - батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_5 - одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у наступних розмірах: батькові ОСОБА_4 (1/2 частини) 7500000 грн., матері - ОСОБА_3 (1/2 частини) 7500000 грн; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України направити, а Головне управління Національної гвардії України розглянути заяву від 25 жовтня 2024 року в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 та призначити їй одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі батька, ОСОБА_5 з урахуванням висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи; витребувати в порядку забезпечення доказів рішення комісії Головного управління Національної гвардії України про призначення членам сім'ї - батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_5 - одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, у наступних розмірах: батькові ОСОБА_4 (1/2 частини) 7500000 грн., матері - ОСОБА_3 (1/2 частини) 7500000 грн; зобов'язати Головне управління Національної гвардії України на час розгляду спору призупинити виплату одноразової грошової допомоги третім особам, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_4 (1/2 частини) 7500000 грн., ОСОБА_3 (1/2 частини) 7500000 грн.
За приписами пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Так частинами першою та другою статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
При цьому згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У контексті наведеного позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги, які повинні відповідати суті спірних правовідносин, тим самим сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи. Обов'язок з формулювання позовних вимог на етапі подання позовної заяви покладається на позивача.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Заявляючи позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, законний представник не зазначає у чому саме полягає така протиправна бездіяльність відповідача, тобто заявлена позовна вимога не є конкретизованою, при цьому зміст позовних вимог не повинен тлумачитися неоднозначно ні судом, ні іншими учасниками справи.
Також варто зауважити, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління Національної гвардії України на час розгляду спору призупинити виплату одноразової грошової допомоги третім особам, не відповідає наведеним вище приписам процесуального закону.
Відповідно до пунктів 5, 8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів); до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Так, заявляючи вимогу про скасування рішення комісії Головного управління Національної гвардії України про призначення членам сім'ї - батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_5 - одноразової грошової допомоги, такого рішення до позовної не додає. Водночас однією з позовних вимог ОСОБА_1 є витребування в порядку забезпечення доказів рішення комісії Головного управління Національної гвардії України про призначення членам сім'ї - батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_5 - одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
Тут варто зауважити, що згідно зі статтею 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу, а стаття 114 КАС України регулює підстави та порядок забезпечення доказів.
Статтею 116 КАС України визначено вимоги до заяви про забезпечення доказів. За подання до суду заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Враховуючи викладене, законному представнику з урахуванням приписів частини першої статті 5 КАС України слід уточнити спосіб захисту порушеного права та предмет позову - матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).
Абзацом першим частини першої статті 3 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено ставки судового збору у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до правил частини третьої статті 6 Закону №3674-VI у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відтак, кожна з позовних вимог немайнового характеру повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 1211,20 грн (тобто, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
До позовної заяви не додано документ про сплату судового збору або належних доказів, на підставі яких позивач є звільненим від сплати судового збору. Водночас у позовній заяві законний представник позивача зазначила, що звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини другої статті 3 Закону №3674-VI за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
З цього приводу необхідно зауважити, що названа норма не передбачає, що судовий збір не справляється за подання "позовної заяви" про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. На користь цього висновку свідчить підпункт "ґ" пункту 2 частини першої статті 8 Закону №3674-VI, яким передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Загалом частина друга статті 3 Закону №3674-VI містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, розмежовуючи поняття "заява" та "позовна заява", а стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №3674-VI платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так відповідно до частини першої статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини першої статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з позовом, ОСОБА_1 діє як законний представник неповнолітньої особи в розумінні частини першої статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС України.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Проте представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини, від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон №3674-VI не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах до категорії громадян, які безумовно звільняються від сплати судового збору.
Отже, ОСОБА_1, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , як її законний представник, звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовною заявою, за подання якої передбачено сплату судового збору.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Законному представнику у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви, з чітким викладенням позовних вимог щодо кожного з відповідачів, з урахуванням приписів частини першої статті 5 КАС України, а також доказу сплати судового збору (відповідно до кількості заявлених вимог) або доказів, що є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону №3674-VI.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах до ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву буде повернуто позивачеві без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В. Л. Шепелюк