Справа № 740/637/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/75/25
Категорія - ч. 4 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_2
28 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 4 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270300000031, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сороки, Молдова, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 11 червня 2009 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;
- 05 грудня 2012 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 17 травня 2013 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст.309 ч.1 ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 19 листопада 2018 року Апеляційним судом Чернігівської області за ч.1, 2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 10 жовтня 2019 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч. 2 ст.186 ч.1, 4 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання умовно-достроково 17.11.2021 на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 20 днів,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України,
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року ОСОБА_10 визнано невинуватим та виправдано у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.
Цим же вироком ОСОБА_10 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч. 4 ст. 81, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_10 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2019 року, а саме 1 рік 4 місяці 8 днів позбавлення волі, і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці 8 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень ухвалено виконувати самостійно.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 943 гривні 90 копійок витрат на залучення експерта.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 05 січня 2023 року.
Оптичні диски з відеозаписами, надані ФОП ОСОБА_12 і працівниками магазину «Велмарт», визнані документами постановами слідчого від 16 січня 2023 року ухвалено зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду прокурором була подана апеляційна скарга, в якій він просить, дослідивши докази кримінального провадження, скасувати вирок суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам в частині виправдання ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 186 КК України та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання на підставі ст..ст. 70, 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців та штрафу у розмірі 850 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції, про випадковість забирання ОСОБА_10 сумки потерпілого, а після її виявлення, вирішив повернути, є хибними, і не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки можливість помилкового заволодіння сумкою потерпілого спростовується наявністю на місці скоєння правопорушення освітлення, розміром сумки, яка не є маленькою та відомостями отриманими в ході слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 , який зазначив, що про наявність у ОСОБА_10 сумки потерпілого він дізнався зі слів останнього. Крім того, звертає увагу, що під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_14 повідомляв, що ініціатива щодо повернення сумки належала саме йому, а не обвинуваченому.
Щодо посилання місцевого суду на непослідовність показань ОСОБА_15 прокурор вказує, що вони дійсно не є ідентичними з показаннями останнього під час слідчого експерименту, однак вони не мають суттєвих відмінностей, які б вказували на їх зміну потерпілим щодо основних обставин події і показання потерпілим в судовому засіданні надавалися через декілька місяців після проведення слідчого експерименту.
Прокурор зазначає, що на наявність умислу у ОСОБА_10 на заволодіння сумкою ОСОБА_15 , корисливого мотиву та мети вказують:
- показання потерпілого ОСОБА_15 , який вказував, що тягнувся за сумкою, однак його відштовхнув обвинувачений, а тому ОСОБА_10 розумів, що не дає забрати потерпілому його сумку;
- протокол слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_14 , в ході якого останній повідомив, що дізнався від обвинуваченого про наявність у нього сумки потерпілого;
- показання свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, що світло в приміщенні коридору магазину в темну пору доби ввімкнене, та показання свідка ОСОБА_14 , який вказав, що освітлення в приміщенні магазину хоч і не яскраве, але було;
- сумка потерпілого, яка має значний розмір, що свідчить про неможливість випадкового заволодіння.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_10 безпідставно призначено більш м'яке покарання ніж можливо відповідно до закону, оскільки відносно останнього було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання призначеного за попереднім вироком на строк 1 рік 4 місяці 20 днів, а інкриміновані йому кримінальні правопорушення вчинені ним протягом невідбутої частини покарання. Разом з тим, судом першої інстанції прийнято рішення про призначення остаточного покарання у виді штрафу та позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці 8 днів, що суперечить положенням ч. 4 ст. 71 КК України.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 просить відмовити у її задоволенні, а вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_10 04 січня 2023 близько 19 години 30 хвилин, знаходячись в приміщенні будівлі біля входу в магазин «Наш магазин» за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул.Шевченка, буд.104-А, де на той момент також перебував ОСОБА_15 , в ході сварки, що трапилася між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи на меті спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_15 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи наслідки у вигляді заподіяння тілесного ушкодження потерпілому та бажаючи їх настання і доводячи свої наміри до кінця, умисно наніс руками не менше 2 ударів кулаком в область голови потерпілого, спричинивши ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді: суборбітальної гематоми справа, осадніння лівої вилиці, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що продовжуючи свою злочинну діяльність, 04 січня 2023 близько 19 години 35 хвилин, одразу після спричинення тілесних ушкоджень, він, знаходячись в приміщенні будівлі поряд з входом до магазину « Наш магазин » за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, буд.104-А, де, маючи умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, з метою протиправного збагачення, з корисливого мотиву, діючи в умовах воєнного стану, що введений на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та продовженого останній раз Указом Президента України від 16 листопада 2022 року № 2738/2022 з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, та діючи повторно, відкрито викрав у ОСОБА_15 сумку вартістю 200 грн з особистими речами, в якій знаходились: ніж складний з ручкою червоного кольору, який матеріальної цінності не становить, дві банківські картки «Приватбанк» - карта для виплат НОМЕР_1 , золота картка для виплат НОМЕР_2 , грошові кошти номіналом 2 американських долари США, вартістю 36,57 грн за 1 долар США за курсом НБ України станом на 04.01.2023, загальною вартістю 73,14 грн., мобільний телефон марки «Samsung GT-E1080W» з зарядним пристроєм до телефону вартістю 400 грн, що належить потерпілому ОСОБА_15 , після чого маючи можливість розпорядитись викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму близько 673,14 грн.
Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_10 невинуватим та виправдовуючи останнього за ч. 4 ст. 186 КК України суд першої інстанції виходив з тих підстав, що аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про відсутність достатніх доказів на підтвердження прямого умислу на вчинення ОСОБА_10 даного правопорушення для отримання матеріальної вигоди. Крім того, вказав, що обставини кримінального провадження у сукупності, щодо самого перебігу події, направлені на повернення сумочки потерпілому, дії ОСОБА_10 після події, слід розцінювати не проявом на відшкодування матеріальної шкоди від закінченого грабежу, а як свідчення відсутності у ОСОБА_10 і на час події умислу на протиправне заволодіння сумочкою ОСОБА_15 і корисливого мотиву.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в них підстав, думку обвинуваченого та його захисника які заперечували проти апеляційної скарги сторони обвинуваченого та просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_10 по обвинуваченню за ч. 1 ст. 125 КК України ніким з учасників судового провадження не оскаржуються, тому вони не перевіряються і судом апеляційної інстанції.
В силу вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце, та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні, на думку колегії суддів, зроблено не було.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України із точки зору їх належності, допустимості достовірності та достатності для прийняття остаточного рішення у справі.
Згідно ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється, у разі, якщо не доведено, що: - вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; - кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; - в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Крім цього, виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та обґрунтовано прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, не доводиться поза розумним сумнівом сукупністю наявних у справі доказів.
Мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_10 , суд належним чином дослідив надані сторонами докази.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, та вважає, що він ґрунтується на оцінці перевірених в судовому засіданні доказів, які були надані стороною обвинувачення.
Перевіривши надані показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, а також надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_10 письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не можуть бути визнані такими, що поза розумним сумнівом доводять вину обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_10 свою вину за ч. 4 ст. 186 КК України не визнав та пояснив, що знаходячись на вході до магазину та маючи при собі два пакети з одягом, продуктами харчування та дрібним інструментом, він зустрів ОСОБА_15 , з яким у них виникла сутичка, через неприязні відносини, в ході якої його речі були розкидані по підлозі. Коли потерпілий заспокоївся та пішов до магазину, він згріб у пакет та у рюкзак розкидані свої речі і пішов звідти з ОСОБА_14 до магазину АТБ за метрів 150 від того місця, там він придбав серветки та біля АТБ перекладав і відчищав речі, що забруднилися під час бійки. Тоді і виявив у пакеті сумочку, яка йому не належала. Оглянувши вміст сумочки і виявивши там речі, у тому числі банківські картки і документи на ім'я ОСОБА_15 , зрозумів, що сумка належить останньому, в зв'язку з чим почав телефонувати знайомим з метою повернути сумку потерпілому. Гадав, що домовився з ОСОБА_15 і він прийде забрати сумку у «Велмарт», де його і чекав близько 2 годин. Але натомість прибули поліцейські і затримали його.
Потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що на вході до магазину між ним та ОСОБА_10 сталася сутичка, в ході якої він намагався підняти свою сумочку, але обвинувачений продовжив його бити. Знаходячись в магазині він бачив, як ОСОБА_10 підняв з підлоги його сумочку і пішов. Потім він зателефонував на номер «102», повідомив про подію та чекав поліцейських. Йому ніхто не телефонував і не говорив, що ОСОБА_10 бажає повернути сумочку.
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що він зі знайомими - ОСОБА_10 та ОСОБА_17 підійшли до магазину. У обвинуваченого був рюкзак та кілька пакетів з речами. В якийсь момент на вході до магазину між ОСОБА_10 і чоловіком виникла бійка, після якої чоловік, з яким у ОСОБА_10 була сутичка, забіг у торговельну залу магазину, закрив двері і тримав їх, та при цьому продовжував нецензурно лаятися на ОСОБА_10 через скло дверей. На підлозі, де була бійка, було розкидано багато різних речей ОСОБА_10 , які останній швиденько зібрав. Про наявність сумочки у обвинуваченого він дізнався, коли по дорозі до «Велмарту» ОСОБА_10 сказав, що випадково прихопив сумочку того чоловіка, з яким бився. З метою повернення сумочки він телефонував з свого телефону на телефон ОСОБА_10 , який залишився у ОСОБА_17 , так як гадав, що остання може бути біля магазину і щоб через неї повідомити про можливість забрати сумочку. Коли додзвонився, то говорив з якимось чоловіком, вважав що з власником сумочки, і сказав йому прийти і забрати сумку у «Велмарті». Приблизно через 5 хвилин після того до них у «Велмарт» прибули поліцейські.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона з ОСОБА_10 та ОСОБА_14 підійшли разом до магазину, щоб поповнити рахунок у терміналі самообслуговування. ОСОБА_10 мав з собою пакет з продуктами, згодом між ним та ОСОБА_15 виникла сварка. Так як їй неприємно було це чути, вона пішла звідти. Коли повернулася, до неї підійшли поліцейські, супроводили до під'їзду будинку неподалік, де можливо був і ОСОБА_15 , забрали телефон її і ОСОБА_10 та з телефону останнього дзвонили ОСОБА_14 , але їм ніхто не відповідав. Потім ОСОБА_14 їй передзвонив і поліцейські увімкнули гучний зв'язок і сказали, щоб говорила вона. ОСОБА_14 її спитав, чи вона не сама, чи є біля неї хтось, чи увімкнутий гучний зв'язок, на що вона йому відповіла ствердно і він поклав слухавку. Надалі телефон залишався у поліцейських.
Свідок ОСОБА_18 пояснила, що у вечір події до неї приходила ОСОБА_19 , цивільна дружина потерпілого, цікавилася, де може бути ОСОБА_10 , та розповіла про бійку між ОСОБА_10 і ОСОБА_15 . Хвилин через 20 після того як ОСОБА_19 пішла, їй зателефонував з невідомого номера ОСОБА_10 та попросив подзвонити ОСОБА_19 і сказати, щоб та підійшла до магазину «Кишеня» і забрала сумочку, документи ОСОБА_15 , які, як сказав ОСОБА_10 , він випадково забрав. На прохання ОСОБА_10 вона це зробила, на що ОСОБА_19 по телефону їй повідомила, що чоловік ОСОБА_15 вже пише заяву у поліцію.
Свідок ОСОБА_19 пояснила, що її чоловік ОСОБА_15 неприязно ставиться до ОСОБА_10 , є дуже ревнивим. Того вечора, вона зателефонувала ОСОБА_15 , на що він їй повідомив, що його побили та пограбували і забрали сумку, і це зробив ОСОБА_10 . Вона вийшла на вулицю під під'їзд, де був ОСОБА_15 , поліцейські та дівчина на ім'я ОСОБА_20 , вона там пробула хвилин 20-30. ОСОБА_15 їй говорив, що на роботі колега за день народження «виставляв могорич» та вони випили по 100 грам, а в магазині з ОСОБА_10 стався конфлікт і останній його побив та забрав сумочку. Не чула, щоб тоді лунали розмови про домовленість зустрітися з ОСОБА_10 біля магазину «Вермарт». .
Свідок ОСОБА_16 , яка працює продавцем у магазині за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, буд.104-А , вказала, що з місця де вона перебувала, не видно коридору, і чи увімкнене там світло. У вечір подій вона почула шум з коридору магазина, але не надала уваги цьому, потім зайшов ОСОБА_15 та пішов до неї до каси. Був збентежений та попросив пляшку води, кудись телефонував, потім пішов. Вже коли приїхали поліцейські, ОСОБА_15 говорив, що у нього забрали сумочку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення стороною обвинувачення надані письмові документи, які були детально досліджені в ході судового розгляду, зокрема:
- відеозапис на оптичному диску, з камер відеоспостереження в приміщенні магазину « Наш магазин » за адресою: м.Ніжин, вул. Шевченка, 104а , від 04 січня 2023 року в період часу близько з 19:30 до 19:45 год, з якого вбачається, що ОСОБА_15 зайшов у торговельний зал магазину, дістав з куртки мобільний телефон, продавчиня щось йому сказала, він похитав у сторони головою, тримав телефон у руках, дивився на увімкнений дисплей, водив по ньому пальцем, та вийшов з магазину;
- протокол огляду з додатком - фототаблицею, згідно з яким з 20:45 по 21:27 год 04 січня 2023 року слідчим ОСОБА_21 за участю понятих та потерпілого і продавця магазину ОСОБА_16 оглянуто вхід в приміщення (коридор) за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 104а ;
- відеозапис на оптичному диску з камер відеоспостереження в приміщенні магазину «Велмарт» за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 107а, від 04 січня 2023 року в період часу близько з 20:00 до 22:00 год.;
- протокол огляду від 24 січня 2023 року, відповідно до якого оглянуто за участю свідка ОСОБА_14 оптичний диск та відеозапис з камер відеоспостереження в приміщенні магазину «Велмарт»;
- протокол затримання з відеозаписом на оптичному диску, згідно з яким слідчим СВ Ніжинського ВП ОСОБА_22 біля камер схову при вході у магазині «Велмарт» у Ніжині затримано ОСОБА_10 о 21:51 год та при затриманні здійснено обшук останнього, в ході якого виявлено і вилучено сумочку темно-зеленого кольору, в якій знаходилися 2 пакетики приправи, тютюн, упаковані у прозорий поліетиленовий пакет, розкладний ніж, запальничка, зарядка для телефона, мобільний телефон кнопочний «Самсунг», купюра номіналом 2 долари США, 2 банківські картки, паспорт ОСОБА_15 . На відеозаписі ОСОБА_10 , після повідомлення слідчим підстав затримання, стверджує, що ніякого злочину він не вчиняв, а чекає у магазині кума ОСОБА_23 , прізвища і по батькові якого не знає, щоб повернути йому сумочку, показуючи на неї, котра знаходиться біля нього на столі неподалік камер схову. Що в сумочці йому не відомо, її не відкривав, взяв її випадково, коли збирав речі, які були розкидані після сутички з кумом біля терміналу поряд іншого магазину, що неподалік. ОСОБА_10 телефонує якісь жінці через увімкнений гучномовець на телефоні, висловлює обурення їй діями кума. На ОСОБА_10 вдягнутий на спині чорний рюкзак, у якому светр, дві футболки, планшет, 4 банки консерв (у тому числі згущене молоко), труси, інші дрібні речі. Також з однієї з камер схову вилучено паперовий пакет та поліетиленовий зелений пакет, належні згідно з поясненнями ОСОБА_10 . У паперовому пакеті коробка цукерок, кільце ковбаси, кульок з продуктами та прозоре пакування з вмістом червоного кольору. У зеленому пакеті паперова коробка з-під мила, светр, ще один поліетиленовий пакет з написом АТБ з наявними в ньому червоним світером, теплими шкарпетками, джинсами, та ще одна сумка темносинього кольору в якій чорний гаманець, паяльник, сумочка для візитівок, тюбик, еластичний бинт, гребінець, сумочка з приладдям для гоління, гаманець коричневий, залізна коробка з-під засобів для косметики, чорний мобільний телефон і зарядний пристрій, ножиці канцелярські, коробка з-під мобільного телефону з телефонами всередині, дві пластикові пляшки з-під косметичнх засобів чи гігієни, різні дрібні речі (ключі, тощо);
- протокол огляду з додатком - фототаблицею, згідно з яким у відділі поліції слідчим ОСОБА_21 за участю потерпілого з 01:22 до 01:52 год 05 січня 2023 року оглянуто сумку світло-зеленого кольору, в якій виявлено ніж складний, дві пластикові банківські картки, грошові кошти купюрою 2 долари США, мобільний телефон «Самсунг», з'єднаний зарядний пристрій у виді шнура та блочка чорного кольору «Самсунг», тютюн в пакеті, паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_15 . В ході огляду ОСОБА_15 повідомив, що сумку впізнав як особисту річ, разом із речами всередині, яку було 04 січня 2023 року відкрито викрадено під час конфлікту з наочно знайомою особою на прізвище « ОСОБА_24 », на ім'я ОСОБА_23 ;
- протокол огляду з додатком - фототаблицею, згідно з яким у відділі поліції слідчим ОСОБА_25 за участю ОСОБА_14 з 22:45 до 23:17 год 04 січня 2023 року оглянуто мобільний телефон Ерго, два зарядні пристрої, плоскогубці, пару взуття, кепку, добровільно видані ОСОБА_14 , які з його слів належать ОСОБА_26 ;
- висновок від 05 січня 2023 року щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до якого на час огляду о 02:40 год 05 січня 2023 року ОСОБА_10 перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- висновок судово-товарознавчої експертизи від 16 січня 2023 року, згідно з яким ринкова вартість мобільного телефону Samsung GT-E1080W, у комплекті з мережевим зарядним пристроєм, придбаного влітку 2010 року, який перебував у робочому стані з незначними пошкодженнями, станом на 04 січня 2023 року може становити 400 грн., а ринкова вартість чоловічої сумки XINMEIJIA через плече, з тканини кольору хакі, придбаної новою, яка мала потертості тканини, мала незначне забруднення, станом на 04 січня 2023 року може становити 200 грн.;
- протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 24 січня 2023 року та відеозапис його проведення, відповідно до яких, під час слідчого експерименту, ОСОБА_14 розповів та показав на місці в м. Ніжин, вул. Шевченка, 104а, перебіг подій 04 січня 2023 року біля 18:30 - 19:00 години, зокрема, щодо конфлікту між ОСОБА_10 та чоловіком в магазині. Також свідок пояснював, після сутички, коли вже йшли з обвинуваченим по вул. Шевченка на підході до «Велмарта», біля школи №9, останній сказав «давай подивимся, що в цього дебіла було при собі», і так свідок дізнався, що ОСОБА_10 зачепив чужу сумку. Він відразу почав дзвонити дівчині, яка залишилася на місці, щоб зв'язатися з потерпілим, для того щоб останній забрав свої речі. Домовилися, що він прийде до «Велмарту» і забере свої речі. Пішли у «Велмарт», а там згодом зустрілися з працівниками поліції;
- протокол слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_15 від 30 січня 2023 року та відеозапис його проведення в ході якого ОСОБА_15 розповів та показав на місці в м. Ніжин, вул. Шевченка, 104а, перебіг подій 04 січня 2023 року надавши пояснення аналогічні його поясненням наданих в ході судового провадження;
- висновок судово-медичної експертизи від 25 січня 2023 року, згідно з яким у ОСОБА_15 мались тілесні ушкодження: суборбітальна гематома справа, осадніння лівої вилиці, які по механізму спричинення могли бути спричинені внаслідок не менше як двох ударів тупим предметом, що може володіти жорсткою поверхнею. Тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, могли бути заподіяні, в тому числі 04 січня 2023 року, встановити точний час заподіяння не є можливим;
- довідка №36 від 05 січня 2023 року про звернення ОСОБА_10 до відділення екстреної медичної допомоги КНП «НЦМЛ ім. М. Галицького», відповідно до якої ОСОБА_10 звертався до відділення, діагноз: на внутрішній поверхні правого коліна стара рана, що загоюється, рубець на лівому коліні, численні рубці обох гомілок, численні осадніння та синці обох кистей, осадніння верхньої губи;
- висновок судово-медичної експертизи від 25 січня 2023 року, згідно з яким у ОСОБА_10 мались тілесні ушкодження: на внутрішній поверхні правого коліна стара рана, що загоюється, рубець на лівому коліні, численні рубці обох гомілок, численні осадніння та синці обох кистей, осадніння верхньої губи;
Також судом було досліджено протокол від 08 лютого 2024 року тимчасового доступу до речей і документів у ПрАТ «Київстар», опис вилучених речей і документів, копію опису вилучених речей і документів, вилучену у ПрАТ «Київстар» інформацію на оптичному диску з написом «Київстар вх.2850 вих.1350/3/кт», згідно якої 04 січня 2023 року о 19:59:32 в мережі зафіксовано з'єднання за типом вихідного дзвінку тривалістю 140 секунд з абонентського номеру НОМЕР_3 , належність якого ОСОБА_18 сторонами визнається, з абонентським номером НОМЕР_4 , належність якого ОСОБА_15 сторонами визнається. Також 04 січня 2023 року о 20:24:07 тривалістю 21 секунда, о 20:25:23 тривалістю 23 секунди, о 20:36:14 тривалістю 264 секунди, о 20:43:59 тривалістю 36 секунд, зафіксовані з'єднання за типом вихідного дзвінку з абонентського номеру НОМЕР_5 ОСОБА_14 з абонентським номером НОМЕР_6 ОСОБА_10 .
Твердження прокурора про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок в частині виправдання ОСОБА_10 прийшов до хибних висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів не може визнати обґрунтованими з врахуванням наступного.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути окрему увагу на твердження ОСОБА_10 з моменту досліджуваних подій, що сумочку ОСОБА_15 він взяв випадково, про що він вказував після події у телефонній розмові ОСОБА_18 , що підтверджується показаннями останньої, відеозаписом його затримання, як в ході досудового розслідування так і під час судового провадження.
Крім того, судова колегія враховує, що в підтвердження показань обвинуваченого про значну кількість у нього речей на момент конфлікту з ОСОБА_15 свідчить відеозапису затримання ОСОБА_10 .
Враховуючи принципи закріплені ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, у колегії суддів відсутні також підстави стверджувати, з огляду на сукупність досліджених доказів та показань, про наявність яскравого освітлення на місці конфлікту, оскільки свідок ОСОБА_16 у своїх показаннях повідомила, що вона не бачила, чи було увімкнене світло у коридорі, адже з місця розташування каси коридору не видно і вмикач світла у коридорі знаходиться у самому коридорі, що не виключає можливості ввімкнення чи вимкнення світла навіть в ході самого конфлікту. При цьому свідок ОСОБА_14 вказував, що хоча світло і було у приміщенні де знаходився термінал, однак воно було тьмяним.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стан людини після бійки природньо характеризується певним психоемоційним збудженням, що відомо і без спеціальних знань, і що не виключає можливості залишення поза увагою певних деталей, зокрема, не помітити серед великої кількості різних речей при їх поспішному збиранні з підлоги, і не своєї речі, у тому числі і розмірами сумочки потерпілого.
Поряд з викладеним, судова колегія бере до уваги, що через короткий проміжок час після закінчення конфлікту з ОСОБА_15 та ОСОБА_10 останній вчиняв дії, направлені на повернення майна потерпілого, зокрема, телефонував спільним знайомим з цією метою, що підтверджується показаннями ОСОБА_18 , відомостями про з'єднання телефонів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_10 , маючи безперешкодну можливість спробувати використати грошові кошти з рахунку потерпілого, використовуючи банківську карту останнього, цього не зробив, як і не чіпав велосипеду потерпілого, залишаючи місце події.
Посилання прокурора на показання потерпілого щодо вчинення ОСОБА_10 умисних дій на перешкоджання тому забрати сумочку, колегія суддів не може визнати єдиним та беззаперечним доказом умисності дій ОСОБА_10 , направлених на протиправне заволодіння чужим майном з огляду на вищевикладені висновки.
Щодо твердження апеляційної скарги прокурора, що в ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_14 повідомив, що дізнався від обвинуваченого про наявність у нього сумки потерпілого, то слід відмітити, що вказаний свідок в судовому засіданні суду першої інстанції повідомляв, що про наявність у ОСОБА_10 сумочки потерпілого дізнався коли по дорозі той сказав, що випадково прихопив сумочку чоловіка, з яким бився, при цьому виглядав здивованим, з його реакції слідувало, що він не знав, що взяв ту сумочку.
На підтвердження пояснень сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого бажання повернути сумку власнику, крім відомостей про з'єднання телефонів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , колегія суддів бере до уваги відеозапис з магазину «Велмарт», згідно якого, по прибуттю у магазин ОСОБА_10 з ОСОБА_14 перебувають неподалік входу, при цьому ОСОБА_14 комусь телефонує, заряджає мобільний телефон, що узгоджується з їх показаннями про те, що метою їх прибуття до магазину є саме очікування ОСОБА_15 . І прибуття працівників поліції саме до місця перебування обвинуваченого для його затримання, свідчить про їх обізнаність про його місце перебування, що за відсутності інших доказів свідчить про отримання такої інформації саме в результаті вчинення дій направлених щоб ОСОБА_15 прийшов і забрав сумочку у «Велмарт», про що було повідомлено в результаті дружині потерпілого.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо помилковості висновків суду першої інстанції про непослідовність показань потерпілого, слід відзначити, що дійсно вони не різняться щодо суттєвих подій, наявності конфлікту, бійки, зникнення його сумочки, тощо, однак вони мають розбіжності у кількості ударів, моментів їх нанесення та коли саме обвинувачений начебто заважав забрати сумочку. При цьому є обґрунтовані підстави критично ставитися до показань ОСОБА_15 з огляду на підтвердження в ході судового провадження його негативного відношення до обвинуваченого.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що показання ОСОБА_10 , щодо вжиття заходів для повернення сумочки, намагання довести до потерпілого, де він знаходиться, щоб її повернути, відповідають матеріалам кримінального провадження.
Наведені вище обставини дають обґрунтовані підстави стверджувати про відсутність у ОСОБА_10 на час події умислу на протиправне заволодіння сумочкою ОСОБА_15 і корисливого мотиву, тобто про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 186 КК України, про що ґрунтовно та детально надано оцінку в оскаржуваному вироку.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, не доводиться поза розумним сумнівом сукупністю наявних у справі доказів, які не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обґрунтований сумнів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно, що не оспорюється в апеляційній скарзі.
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то колегія суддів враховує наступне.
Згідно норм ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості та характер вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за умисні злочини проти власності та у сфері обігу наркотичних речовин, не одружений, дітей не має, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря нарколога з приводу захворювання на наркоманію, скарг на нього до виконавчого комітету Ніжинської міської ради не надходило. Прийняв до уваги відсутність обставини, що пом'якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_10 покарання в межах встановлених санкцією інкримінованої статті.
Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку відносно ОСОБА_10 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а визначений обвинуваченому розмір покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо призначення ОСОБА_10 остаточного покарання з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду та є обґрунтованими.
Частиною 4 статті 71 КК України передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_10 було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання призначеного вироком Бобровицьким районним судом Чернігівської області від 10 жовтня 2019 року на невідбутий строк 1 рік 4 місця 20 днів, про що прямо зазначено у вироку.
Однак, суд першої інстанції визначивши ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці 8 днів, що прямо суперечить вищенаведеним вимогам ст.. 71 КК України, у зв'язку з чим вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового вироку, яким слід призначити ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці 20 днів.
Враховуючи, що строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 постановлено рахувати з часу його фактичного затримання з 4 січня 2023 року, а станом на день постановлення рішення судом апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_10 відбув призначене судом покарання, тому колегія суддів вважає за доцільне скасувати щодо ОСОБА_10 обраний запобіжний захід та звільнити його з під варти із зали суду у зв'язку із відбуттям покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року щодо ОСОБА_10 - скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 4 ст. 81, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_10 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2019 року, і остаточно призначити ОСОБА_10 покарання за сукупністю вироків у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та позбавлення волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці 20 (двадцять) днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в суді 850 грн. виконувати самостійно.
Звільнити ОСОБА_10 з під варти в залі суду у зв'язку відбуттям покарання у виді позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4