Справа № 740/6051/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/185/25
Категорія - в порядку виконання Доповідач ОСОБА_2
29 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2024 року,
Цією ухвалою суду відмовлено у задоволенні подання провідного інспектора Ніжинського РВ ФДУ “Центр пробації» в Чернігівській області ОСОБА_6 про приведення судового рішення у відповідність з діючим законодавством відносно засудженої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , засудженої вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 25.12.2023 року.
Рішення суду мотивоване тим, що орган пробації, посилаючись на п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, звернувся до суду із поданням про приведення вироку Носівського районного суду від 25.12.2023 року, яким ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, у відповідність до закону у зв'язку з прийнятим Законом України №3886-ХІ. При цьому судом зазначено, що ст. 537 КПК України встановлено вичерпний перелік питань, які має право вирішувати суд під час виконання вироків, зокрема згідно п. 13 ч. 1 має право вирішувати питання про звільнення від покарання у зв'язку з декриміналізацією діяння, при цьому зазначає, що покарання призначається за конкретною частиною та статтею КК і відповідно, засуджену особу можна звільнити від покарання за конкретною частиною та статтею, а не окремим епізодом, який входить до складу кримінального правопорушення.
Не погодившись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову, якою задовольнити подання Ніжинського РВ філії ДУ “Центр пробації» в Чернігівській області та звільнити засуджену ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Носівького районного суду Чернігівської області від 25.12.2023 за вчинення на той час кримінально караних діянь, кваліфікованих судом за ч. 4 ст. 191 КК України відносно потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Вважати ОСОБА_7 такою, що засуджена вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 25.12.2023 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у привласненні чужого майна, яке було ввірене особі, вчиненому в умовах воєнного стану, відносно потерпілої ОСОБА_12 , з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України вважати ОСОБА_7 звільненою від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Іспитовий строк рахувати з 25.12.2023.
Вважає, що ухвала суду не відповідає принципам кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що вказані діяння входять до сукупності кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_7 , які мають кваліфікацію за ч. 4 ст. 191 КК України у зв'язку з чим було призначено покарання, однак відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого усунена законом, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання, тому у разі відмови судом, вона буде надалі відбувати покарання за діяння, караність яких на даний усунена та нести певні обтяжуючі обов'язки, що є неприпустимим.
Засуджена ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, надіславши суду заяву з проханням провести апеляційний розгляд у її відсутність.
Від прокурора також надійшла заява з проханням розглянути апеляційну скаргу у його відсутність у письмовому провадженні, підтримавши вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Відповідно до частини 6 статті 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Відповідно до частини 1 статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, на теперішній час кримінальна відповідальність за ст. 191 КК України настає виключно у випадку, якщо вартість привласненого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні подання органу пробації про приведення вироку Носівського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2023 року у відповідність закону, посилаючись на п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України вказав, що вказаною нормою не передбачено звільнення від покарання по епізодам кримінального правопорушення.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів судового провадження та установлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_7 засуджена вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 25.12.2023 року за ч. 4 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні шести кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України - привласненні чужого майна, яке було ввірене особі, вчиненому в умовах воєнного стану та у вчиненні тих же дій повторно. Кримінальні правопорушення були вчинені протягом 2023 року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 року становив 2684 грн, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян на 2023 рік становив 1342 грн, а 2 неоподаткованих мінімумів становить 2 684 грн.
Як вбачається з вироку Носівського районного суду Чернігівської області від 25.12.2023 року ОСОБА_7 вчинила привласнення чужого майна, а саме потерпілих ОСОБА_8 (2085 грн), ОСОБА_9 (450 грн та 550 грн), ОСОБА_10 (1020 грн) та ОСОБА_11 (490 грн), суми завданої шкоди по яким менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 1 січня 2023 року, тобто підпадають під дію Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024. А також привласнила майно потерпілої ОСОБА_12 на суму 2915 грн, що станом на день вчинення складає суму більшу двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто яке не підпадає під дію вказаного вище закону.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку із наведеним, доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність приведення вироку у відповідність до Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, яким усунуто карність п'яти із шести вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень слушне, оскільки буде неприпустимим у подальшому нести кримінальну відповідальність засудженою за діяння, які на даний час не є кримінально карними.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню із постановленням нової апеляційним судом, якою подання органу пробації підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України,
Апеляційну скаргу прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2024 року - скасувати та постановити нову.
Подання Ніжинського РВ філії ДУ “Центр пробації» в Чернігівській області про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства - задовольнити.
Звільнити засуджену ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 25.12.2023 за вчинення на той час кримінально караних діянь, кваліфікованих судом за ч. 4 ст. 191 КК України відносно потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Вважати ОСОБА_7 такою, що засуджена вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 25.12.2023 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене в умовах воєнного стану, відносно потерпілої ОСОБА_12 , з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України вважати ОСОБА_7 звільненою від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Іспитовий строк рахувати з 25.12.2023.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4