Справа № 751/758/23 Головуючий у 1 інстанції Деркач О. Г.
Провадження № 33/4823/88/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
29 січня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Шаповалова М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2023 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ст.36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 536,80 грн.
Як встановив суд, 25 січня 2023 року, о 22 год. 30 хв., в м. Чернігові, по вул. Попова, 31а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Laguna, д.н.з. НОМЕР_1 , зі сторони вул. Текстильників в бік вул. Дніпровська та відволікся від керування транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з попереду рухаючимся в попутному напрямку транспортним засобом Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, осіб постраждалих немає, власникам транспортних засобів завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху.
Також, 25 січня 2023 року, о 22 год. 30 хв., в м. Чернігові, по вул. Попова, 31а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Laguna, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законодавством порядку, на місці за допомогою приладу Drager та у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду, в частині притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що місцевим судом надано неправильну оцінку доказам у справі, оскільки він не керував транспортним засобом, за обставин, викладених у протоколі. Вказує, що в матеріалах справи взагалі відсутній сам факт зупинки автомобіля. На думку апелянта, процедура проходження його огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки він був тверезий, не мав будь-яких ознак сп'яніння, які б давали підстави для його проходження. При цьому, вказує, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та просив у закладі охорони здоров'я відібрати у нього саме біологічні зразки, що було проігноровано лікарем - наркологом.
Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду із зазначенням поважності причин його пропуску.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Факт учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, кваліфікація його дій та доведеність вини в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №463118 від 25.01.2023 року, ОСОБА_1 25 січня 2023 року, о 22 год. 30 хв., в м. Чернігові, по вул. Попова, 31а, керував транспортним засобом Renault Laguna, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законодавством порядку, на місці за допомогою приладу Drager та у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.3).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудної камери інспектора патрульної поліції.
В матеріалах справи наявний диск з відеозаписами події, яка мала місце 25.01.2023 року (а.с.8), за участю ОСОБА_1 , зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на відсутність доказів керування ним транспортним засобом, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів із нагрудної камери поліцейського вбачається, що під час спілкування поліцейського із ОСОБА_1 , останній поводить себе досить спокійно, врівноважено та повідомляє, що керував транспортним засобом із відповідною конкретизацією руху та не впорався із керуванням і допустив зіткнення з автомобілем який рухався у попутному напрямку.
Факт керування транспортним засобом також підтверджується поясненнями іншого учасника даної ДТП - ОСОБА_2 .
При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , працівник поліції виявив у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння та на пропозицію пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння, він погодився пройти такий саме у закладі охорони здоров'я.
В медичному закладі ОСОБА_1 наполягав, щоб у нього взяли кров для проведення лабораторного дослідження на вміст алкоголю та категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер».
Доводи ОСОБА_1 про те, що лікарем-наркологом допущено порушення порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки у нього не було відібрано зразки біологічного середовища, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки жодна норма чинного законодавства не містить такого обов'язку.
Так, відповідно до спільного наказу МВС та МОЗ 1452/735 від 09.11.2015 року - відібрання біологічних зразків при огляді на стан алкогольного сп'яніння у випадках підозри водія у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов'язковим. Обов'язковим є огляд з відібранням біологічних зразків при підозрі водія у перебуванні в стані наркотичного сп'яніння чи під дією психотропних речовин.
Крім того, за приписами п.8 даної Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
За приписами п.3 розділу III Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Пунктами розділу ІІІ Інструкції також унормовано, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Таким чином, визначення стану алкогольного сп'яніння шляхом лабораторного дослідження здійснюється лише у окремо взятих випадках, зокрема, під час ДТП.
Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився в медичній установі, а саме - у КНП «ЧОПНЛ» Чернігівської обласної ради, яка входить до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Також, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався зі скаргами до керівництва медичної установи на дії медичних працівників щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та заповнення медичних документів, а також до правоохоронних органів з відповідною заявою чи скаргою про перевищення лікарем своїх службових повноважень, що свідчить про належно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп'яніння і дає підстави для відхилення доводів апеляційної скарги.
Із протоколу про адмінправопорушення, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд на стан сп'яніння вбачається (а.с.3,5,6,8), що до даних процесуальних документів були занесені ті ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , які як наслідок потягли за собою пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що також має місце і на відеозаписі працівника поліції, а отже, жодних порушень з боку працівника поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку не було.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, від продуття якого він відмовився, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, яка є найбільш суворою, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2023 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач