Справа №591/10902/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/93/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
20 січня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2024 року, якою продовжено відносно ОСОБА_7 строк тримання під вартою, без визначення розміру застави,
До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся старший слідчий в ОВС СВ Управління СБ України в Сумській області ОСОБА_9 із клопотанням про продовження ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до трьох місяців.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що завершити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні не можливо, через складність кримінального провадження, тривалим терміном проведення низку слідчих дій, а також встановлення всіх обставин вчинення вище вказаного кримінального правопорушення. Так, органу досудового розслідування необхідно здійснити наступні слідчі та процесуальні дії: провести тимчасовий доступ до інформації українського оператора стільникового зв'язку, що надавав послуги зв'язку за абонентським номером, яким користувався ОСОБА_7 під час вчинення кримінальних правопорушень; отримати висновки судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які знаходяться на виконанні експертів Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; допитати свідка ОСОБА_10 ; повторно допитати підозрюваного.
Крім того ризики, які існували на час обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існують та не зменшилися, і запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2024 року вказане клопотання було задоволено.
Продовжено стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 30 січня 2025 року, включно.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно якої просить ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2024 року, скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що ризики знищення доказів наразі недоведена стороною обвинувачення.
Не вказано, що саме підозрюваний може знищити або спотворити, зважаючи на те, що всі зібрані докази знаходяться в розпорядженні органів досудового розслідування, а тому підозрюваний не має до них доступу.
Відносно впливу на свідків, апелянт вважає, що такі обставини не мали місце під час досудового розслідування та не доведені прокурором на момент продовження запобіжного заходу.
Також не надано підтвердження вчинення підозрюваним дій спрямованих на переховування від органів досудового розслідування.
Враховуючи викладене, апелянт вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимогам ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, вирішуючи питання про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 22024200000000349 від 06 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
01 листопада 2024 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий посилався на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження не закінчено, що повідомлена останній підозра є обґрунтованою, а ризики, які існували на час застосування такого запобіжного заходу, не зменшились та існують.
Перевіряючи доводи поданого клопотання на предмет існування заявлених ризиків, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що зібраними під час досудового розслідування доказами підтверджується те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Крім того, при встановленні ризиків, на які посилався слідчий в клопотанні про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, можливість переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватості, також наявність зв'язків в РФ. Крім того підозрюваний добре обізнаний про свідків, не має постійних доходів та міцних соціальних зв'язків та не встановлені всі обставини кримінального провадження.
При цьому, докази на підтвердження того, що вказані ризики на даний час зменшились чи не існують, матеріали даного провадження не містять.
Слідчим доведено наявність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та відсутності можливості застосування відносно ОСОБА_7 альтернативних запобіжних заходів, які не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку і запобігти ризикам, які існують та забезпечити досягнення мети їх застосування.
На думку колегії суддів, обрання підозрюваному ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є необґрунтованим та невиправданим.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стверджується тяжкістю можливого покарання та свідчать про можливість вчинення ОСОБА_7 дій задля переховування від суду і органів досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, на що звернув увагу слідчий суддя.
Окрім цього, колегія суддів зважає також на те, що на теперішній час місце проживання підозрюваного ОСОБА_7 є м. Хутір-Михайлівський, Шосткинського району, Сумської області, яке знаходиться на близькій відстані до лінії державного кордону України з РФ. Відповідно, підозрюваний будучи обізнаним в місцевості, може з легкістю перетнути державний кордон України та переховуватися на території держави-агресора.
Вище вказане ускладнюватиме контроль виконання підозрюваним іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та підвищує ризик переховування від суду та органу досудового розслідування.
Існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується поведінкою підозрюваного ОСОБА_7 , який під час особистого обшуку, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, видаляв всі тексти, фото матеріали та аудіо/відео файли, переписки з представником держави-агресора.
Крім того, органом досудового розслідування не проведено весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів, не встановлено всі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені всі співучасники злочину, місця їх проживання, знаходження та переховування речей і документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та мають відомості про обставини розслідуваного злочину.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків в даному кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, тому доводи апелянтів в цій частині також є необґрунтованими.
Також, зважаючи на те, що не встановлено всі особи, які причетні до вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний може повідомити останніх про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі органами досудового розслідування, що у подальшому унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Тому існує ризик, що останній може перешкодити кримінальному провадженню іншим шляхом.
Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, то перебуваючи на волі матиме змогу продовжити вчиняти дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , дозволить під час досудового розслідування контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, яке інкримінується підозрюваному, а саме того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до указу президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованого злочину.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовував та слідчий суддя визнав доведеним.
Отже, існує обґрунтована необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається зі системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4