Номер провадження: 22-ц/813/1959/25
Справа № 511/4097/23
Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
28.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 червня 2024 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
20 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами:
-за кредитним договором №917219089 в розмірі 20460,40 грн з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14460,40 грн - сума заборгованості за відсотками;
-за кредитним договором №3153317208/639456 в розмірі 14039,55 грн з яких: 3700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10339,55 грн - сума заборгованості за відсотками;
-за кредитним договором №3153317208/355993 в розмірі 13912,50 грн з яких: 3500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10412,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №917219089 обґрунтовані тим, що 27 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено зазначений договір, який підписано електронним підписом позичальниці. За умовами цього договору, позикодавець надав позичальниці кредит у розмірі 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, доданих до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт».
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 до якого сторони 31 грудня 20202 року уклали додаткову угоду №26. Відповідно до реєстру боржників №127 від 29 березня 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним вище кредитним договором. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» укладено договір факторингу №20102022 за умовами якого позивач набув права вимоги до відповідачки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №3153317208/639456, позивач посилався на те, що 24 лютого 2021 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено вказаний вище договір, який підписано позичальницею з використанням електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідачки. Згідно цього договору, товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3700 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
21 січня 2022 року між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21012022 за умовами якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі до за вказаним вище кредитним договором №3153317208/639456, що укладений між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 .
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №3153317208/355993 позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено вказаний вище договір, який підписано позичальницею з використанням електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону відповідачки. Згідно цього договору, товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
08 грудня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №08122021 за умовами якого ТОВ «Гоуфінгоу» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі до за вказаним вище кредитним договором №3153317208/355993, що укладений між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 .
В результаті неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за вказаними договорами у відповідачки виникла заборгованість.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 червня 2024 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів заборгованість: за кредитним договором № 917219089 від 27 грудня 2020 року в розмірі 9060 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3060 грн - заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 3153317208/639756 від 24 лютого 2021 року в розмірі 6419,50 грн, з яких: 3700 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2719,50 грн - заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 3153317208/355993 в розмірі
6125 грн, з яких: 3500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2625 грн - заборгованість за відсотками, а всього 21604,50 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дончак Д.М. просить скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 червня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ «ФК «Європейська агенція».
Апеляційна скарга щодо незаконності рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором №917219089 у вказаному вище розмірі обґрунтована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту перерахування відповідачці грошових коштів у розмірі 6000 грн, а надане на підтвердження цієї обставини платіжне доручення не містить підпису працівника та печатки банківської установи, яка здійснила такий грошовий переказ. Кредитний договір не містить інформації про спосіб отримання позичальницею кредитних коштів, оскільки відсутні відомості про банківський рахунок або номер карти, на яку перераховуватимуться кошти.
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами №3153317208/639756 та №3153317208/355993, скаржниця посилається на те, що у якості доказу надання їй кредитних коштів первісним кредитором, позивачем надано інформаційні довідки від ТОВ "Платежі Онлайн" у якій не повністю вказано номер картки, ПІБ отримувача коштів відсутні, підстава перерахування коштів не зазначена. Крім того, скаржниці не зрозуміло, яке відношення до спірних правовідносин має ТОВ "Платежі Онлайн", та чому саме цю юридичну особу залучено до процесу надання кредитних коштів. Також не надано доказів на підтвердження того, що у ТОВ "Платежі Онлайн" є ліцензія від НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, як і відсутні відомості про те, що між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ "Платежі Онлайн" є договір про перерахування коштів.
Крім того, скаржниця посилається на те, що у матеріалах справи відсутні розрахунки заборгованості, складені первісними кредиторами; докази законності переуступки прав вимоги від первісних кредиторів відсутні (немає ані витягу з реєстру прав вимог, які були б підписаного фактором та клієнтом, ані самого реєстру прав вимог); по всім договорам факторингу відсутні докази оплатності таких договорів: відсутні пункти договорів з вказанням суми купівлі прав вимоги, і відсутні докази проведення оплати.
На вказану апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало відзив у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 червня 2024 року без змін, посилаючись на його законність, обґрунтованість та вмотивованість. Звертає увагу, що усупереч ст. 81 ЦПК України відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були зараховані на картковий рахунок, який їй не належить. Також посилається на те, що «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банківською установою, тому на нього не поширюється дія цього положення». Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не була позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, при цьому мала безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (48412,45 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.
Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини у справі.
27 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі- позикодавець) та ОСОБА_1 (далі -позичальник) у формі електронного документу уклали договір №917219089 за умовами якого кредитодавець надав позичальниці кредит на суму 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому догові, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт»«Манівео швидка фінансова допомога» (пункт 1.1.). Строк кредиту 30 днів від дати його отримання позичальницею (далі - дисконтний період) (пункт 1.2.)
Строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 договору. Строк договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та 1.7 договору. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дій договору діють до повного виконання (пункт 4.2).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальниці буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис (пункт 4.9) (а.с. 8-10).
З копії платіжного доручення від 27 грудня 2020 року убачається, що за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» банком АТ «Альфа-банк» було перераховано грошові кошти у розмірі 6000 грн, отримувачем яких є ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), кредит рах. № НОМЕР_2 , призначення платежу: «переказ коштів згідно договору №917219089 від 27 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , код 3153317208, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer» (а.с. 12).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (далі - фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01. 31 грудня 2020 року між цими сторонами укладено додаткову угоду №26 до вказаного вище договору факторингу за умовами якої клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1). Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прави вимоги становить 100 грн, що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору (п.2.3). Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром прав вимоги (п.4.1) (а.с. 13-15).
20 жовтня 2022 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (далі - клієнт) уклали договір факторингу №20102022 відповідно до умов якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1). Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прави вимоги становить 100 грн, що сплачуються клієнтом протягом 2 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору (п.2.3). Право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору (пункт 4.1) (а.с.16-17).
З копій зазначених вище договорів факторингу убачається, що оригінал цього документа підписаний представниками, як фактора, так і клієнта, а підписи їх представників скріплені печатками юридичних осіб.
Згідно копії витягу з реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року убачається, що до позивача перейшло право вимоги до боржниці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер кредитного договору №917219089, заборгованість по основному боргу - 6000 грн, заборгованість за відсотками - 14460,40 грн, загальна сума заборгованості - 20460,40 грн. Витяг сформовано представником позивача, засвідчено її підписом, який скріплено печаткою юридичної особи (а.с. 18).
24 лютого 2021 року ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» (далі - товариство) та ОСОБА_1 у формі електронного документу уклали індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3153317208/639756 за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3700 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 25 березня 2021 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 1.2).
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 894,25% річних від суми кредиту в розрахунку 2,45% на добу. Тип процентної ставки -фіксована (пункт 1.3).
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (пункт 1.4)
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1).
Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором (пункт 2.2 договору).
Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 6.1 договору).
Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків (пункт 6.2. договору) (а.с. 24).
Договір у «розділі реквізити та підписи сторін», в частині інформації про клієнта, серед іншого містить відомості про рахунок позичальниці, а саме № НОМЕР_2 .
Цього ж дня, тобто 24 квітня 2021 року сторони у вказаний вище спосіб підписали додаток №1 до вказаного вище договору про надання фінансового кредиту, яким визначили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: строк на який видається кредит, кількість днів - 30, сума кредиту - 3700 грн, фіксована процентна ставка на день за користування - 2,45% (т.1 а.с. 25).
Згідно інформаційної довідки, наданої ТОВ «Платежі Онлайн» вих. №3407/10 від 26 жовтня 2023 року, в день укладення зазначеного вище кредитного договору, тобто 24 лютого 2021 року, було проведено транзакцію №31418-48042-35813, на суму 3700 грн, номер картки № НОМЕР_2 , банк-емітент - Приватбанк (а.с. 27).
21 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - фактор) та ТОВ «ФК «Європейська кредитна група» (клієнт) укладено договір факторингу №21012022 за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту). Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та не є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 договору факторингу). Перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору факторингу) (а.с. 30).
З копії зазначеного вище договору факторингу убачається, що оригінал цього документа підписаний представниками, як фактора, так і клієнта, а підписи їх представників скріплені печатками юридичних осіб.
Згідно копії акту прийому-передачі боржників за договором факторингу №21012022 від 21 січня 2022 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 5636 боржника, після чого з урахуванням пункту 1.2. вказаного вище договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 31).
З копії реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу убачається, що цей документ містить інформацію про відповідачку та кредитний договір, укладений між нею та ТОВ «ФК «Європейська кредитна група». Витяг сформовано представником позивача, засвідчено її підписом, який скріплено печаткою юридичної особи (а.с.32).
29 грудня 2020 року ТОВ «Гоуфінгоу» (далі - товариство) та ОСОБА_1 у формі електронного документу уклали індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3153317208/355993 за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 27 січня 2021 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 1.2).
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.3).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1).
Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором (пункт 2.2 договору).
Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків (пункт 6.2. договору) (а.с. 38).
Договір у «розділі реквізити та підписи сторін», в частині інформації про клієнта, серед іншого містить відомості про рахунок позичальниці, а саме № НОМЕР_2 .
Цього ж дня, тобто 29 грудня 2020 року сторони у вказаний вище спосіб підписали додаток №1 до вказаного вище договору про надання фінансового кредиту, яким визначили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: строк на який видається кредит, кількість днів - 30, сума кредиту - 3500 грн, фіксована процентна ставка на день за користування - 2,45% (т.1 а.с. 25).
30 січня 2021 року сторони продовжили строк дії вказаного вище договору до 28 лютого 2021 року (а.с. 40).
Як убачається з інформаційної довідки, наданої ТОВ «Платежі Онлайн» вих. №2889/10 від 26 жовтня 2023 року, в день укладення зазначеного вище кредитного договору, тобто 29 грудня 2020 року, було проведено транзакцію №30922-85024-08928, на суму 35700 грн, номер картки № НОМЕР_2 , банк-емітент - Приватбанк (а.с. 41).
08 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - фактор) та ТОВ «ФК «Гоуфінгоу» (клієнт) укладено договір факторингу №08122021 за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту). Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та не є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 договору факторингу). Перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору факторингу) (т.1 а.с. 42-43).
З копії зазначеного вище договору факторингу убачається, що оригінал цього документа підписаний представниками, як фактора, так і клієнта, а підписи їх представників скріплені печатками юридичних осіб.
Згідно копії акту прийому-передачі боржників за договором факторингу №08122021 від 08 грудня 2021 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 11869 боржника, після чого з урахуванням пункту 1.2. вказаного вище договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 44).
З копії реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу убачається, що цей документ містить інформацію про відповідачку та кредитний договір, укладений між нею та ТОВ «ФК «Європейська кредитна група». Витяг сформовано представником позивача, засвідчено її підписом, який скріплено печаткою юридичної особи (а.с.45).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою не оспорюється факт укладення вказаних вище кредитних договорів, а позивачем доведено, що укладаючи ці договори, сторони досягли домовленості щодо строку їх дії, тому окрім заборгованості за тілом кредиту, з відповідачки на користь позивача також підлягає стягненню і заборгованість за відсотками у межах строку кредитування.
З такими висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18, провадження № 61-697св21, викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відомостей про те, що договори факторингу: №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з додатковою угодою №26 до цього правочину), №20102022 від 20 жовтня 2022 року щодо відступлення права вимоги за кредитним договором від 27 грудня 2020 року №917219089; №21012022 від 21 січня 2022 року в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №3153317208/639756 від 24 лютого 2021 року; №08122021 від 08 грудня 2021 року в частині відступлення права вимоги за кредитним договором 3153317208/355993, судовим рішенням визнані недійсними, матеріали справи не містять.
Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідачки за кожним окремим кредитним договором підтверджується витягами з реєстрів боржників, які містяться відомості та обсяг необхідних відомостей, таких як анкетні дані відповідачки, номери договорів, суми заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаних вище договорів факторингу, які у судовому порядку недійсними не визнавалися, тобто презумпцію їх правомірності скаржницею не спростовано, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги, колегія суддів відхиляє.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, скаржниця також посилається на те, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі (перерахування) їй грошових коштів.
З такими аргументами колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Факт підписання зазначених вище кредитних договорів, якими передбачено зарахування кредитних коштів за банківськими реквізитами, вказаними позичальницею, шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, відповідачка не заперечує, не ставила під сумнів цю обставину скаржниця і під час розгляду справи місцевим судом, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції.
Скаржниця також не оспорює належність саме їй, номеру засобу зв'язку, який використовувався на час укладення кредитного договору. Доказів того, що вона втратила цей засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування, скаржницею не надано.
З матеріалів справи убачається, що 27 грудня 2020 року, тобто в день укладення кредитного договору №917219089, а також 24 лютого 2021 року кредитного договору №3153317208/639756 та 29 грудня 2020 року, що відповідає даті укладення кредитного договору №3153317208/355993 на один і той самий картковий рахунок ( НОМЕР_2 ), вказаний відповідачкою у реквізитах останніх двох кредитних договорів, було перераховано суми грошових коштів у розмірі 6000 грн, 3700 грн та 3500 грн відповідно.
Усупереч ст. 12,81 ЦПК України, відповідачкою не спростовано факт отримання нею цих коштів, що є її процесуальним обов'язком, при цьому позивачем надано суду докази на підтвердження підстав позову, зокрема щодо перерахування кредитних коштів у безготівковій формі за реквізитами платіжної банківської картки, вказаної позичальницею, на чому слушно наголошує позивач у відзиві на апеляційну скаргу.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Як було зазначено вище, факт підписання кредитних договорів, два з яких містять відомості про реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальницею для зарахування кредитних коштів у безготівковій формі, відповідачка не оспорює.
Тому за таких умов, вона не може посилатися на факти та обставини, а також докази, якими вони підтверджується лише у частині, яка вигідна відповідачці, та порушувати перед судом питання не приймати їх до уваги в тій частині, яка скаржниці не вигідна, оскільки це суперечить зазначеній вище доктрині.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду, з якими не погоджується скаржниця.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу
ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Зважаючи на висновки до яких дійшов апеляційний суд, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь скаржниці судових витрат, понесених нею стадії апеляційного перегляду справи, у тому числі на правничу професійну допомогу.
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.А. Коновалова
М.В. Назарова