Номер провадження: 22-ц/813/77/25
Справа № 501/14/15-ц
Головуючий у першій інстанції Максимович Г. В.
Доповідач Громік Р. Д.
27.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького А.І., Дришлюка А.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. та Дришлюка А.І. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
встановив:
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2020 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 05 серпня 2020 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на вищевказане заочне рішення, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення у повному обсязі.
Розгляд справи призначено на 19 лютого 2025 року на 12 год. 15 хв.
24 січня 2025 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. та Дришлюка А.І., посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, яка вмотивована тим, що цивільна справі вже 4 роки та 3 місяці досі не розглянута, а суддями не вживаються заходи щодо розгляду справи протягом розумних строків всупереч положеннями ч. 1 ст. 371 ЦПК України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції суду має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Крім того, відповідач зазначає, що ним готується та буде подана відповідна скарга до Вищої Ради Правосуддя, після прийняття якої у цього складу суду може виникнути до нього певна упередженість та необ'єктивність. Враховуючи вищезазначене відповідач зазначає, що він не довіряє даному складу суду, тому заявляє даний відвід.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заявленого відводу колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. та Дришлюка А.І. не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За правилами ст. 36 ЦПК України якою врегульовані підстави для відводу судді, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
Відповідно до статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Крім того колегія суддів зазначає, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Також слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи (апеляційної чи касаційної скарги), що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
За обставинами даної справи заявник, звертаючись до суду із заявою про відвід судді, не навів підстав та не надав доказів, які б свідчили про зацікавленість суддів в розгляді справи або про наявність об'єктивних дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів.
Доводи заявника фактично зводяться до незгоди з тривалим розглядом цивільної справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції здійснюється розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справ по незалежним від суду причинам.
Більше того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав стверджувати, що судді Громік Р.Д., Драгомерецький М.М. та Дришлюка А.І. мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи через ухвалення певних процесуальних рішень. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
Отже, наведені скаржником в заяві обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності суддів не виключають участі суддів в розгляді справи, не свідчать про упередженість або необ'єктивність суддів, а тому не є підставою для задоволення заяви про відвід, оскільки судом у відповідності до вимог ЦПК України розглянуто та вирішено клопотання у порядку черговості їх надходження та з урахуванням думки усіх учасників справи.
Також колегія суддів враховує, що згідно з неодноразовими роз'ясненнями Вищої Ради Правосуддя у своїх рішеннях подання скарги на суддю не є підставою для його відводу (самовідводу).
Інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді заявником не наведено.
Оскільки відсутні підстави для відводу суддів, що містяться в національному законі, а також відсутні будь-які прояви упередженості суддів або їх особистих переконань з суб'єктивної точки зору та будь-які правомірні сумніви в безсторонності суддів з об'єктивної точки зору при розгляді процесуальних питань колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Європейський Суд з прав людини у пункті 35 справи «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain), рішення від 26 жовтня 1988 року, і, в подальшому, постійно підкреслює, що зацікавлена особа повинна проявляти старанність при виконанні процедурних кроків, що стосуються неї, утримуватися від використання тактики відстрочки і використовувати можливості, передбачені національним законодавством, для скорочення розгляду.
Суд звертає увагу на те, що діючи в рамках дозволеної поведінки - права на відвід суддів, учасники процесу повинні використовувати це право з метою, що не протирічить цілям правосуддя а саме: не затягувати процес та не перешкоджати його здійсненню, а добросовісно користуватися процесуальними правами. Згідно із ст. 44 ЦПК України зловживанням процесуальними правами неприпустимо.
Згідно з ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне передати справу до канцелярії суду для визначення у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України, судді для вирішення питання про відвід судді.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 252, 253 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. та Дришлюка А.І. визнати необґрунтованим.
Передати справу для вирішення питання про заявлений відвід в порядку ст. 40 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький