Номер провадження: 22-ц/813/3571/24
Справа № 501/4868/23
Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.
Доповідач Карташов О. Ю.
24.10.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Металург»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург», в інтересах якого діє адвокат Заєць Павло Леонідович
на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 28 листопада 2023 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними,-
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними.
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28.11.2024 року у відкритті провадження по справі за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними - відмовлено.
Роз'яснено позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала суду вмотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» Заєць П.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 28 листопада 2023 року, та справу № 501/4868/23 направити до Іллічівського міського суду Одеської області для вирішення питання, щодо відкриття провадження по справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
В скарзі звертається увага на те, що згідно Договору поруки від 08 жовтня 2019 року ОСОБА_3 є поручителем та відповідає перед Кредитором як солідарний боржник за невиконання або неналежне виконання ТОВ «Метпромгруп» взятих зобов'язань за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Металургзбут». Оскільки ТОВ «Метпромгруп» не виконало в обумовлених Договором купівлі-продажу строках та розмірах свої зобов'язання, 29 листопада 2019 року, на момент укладення договорів дарування, ОСОБА_3 , як поручитель - солідарний боржник, та директор боржника мав невиконані зобов'язання та прострочену заборгованість перед кредитором за Договором купівлі-продажу. На думку апелянта, відчужуючи нерухоме майно на користь своїх дітей, ОСОБА_3 міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку примусового стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу та уклав договори дарування майна зі своїми дітьми не для настання реальних правових наслідків від їх укладення, а з метою приховання цього майна від виконання за його рахунок грошового зобов'язання. Тому укладені договори дарування ставляться під сумнів у частині їх добросовісності та набувають ознаки фраудаторних правочинів, спрямованих на штучне виведення майна та уникнення звершення цього стягнення.
Наголошується, що даний спір відноситься до цивільного судочинства, оскільки виник на підставі відчуження нерухомого майна котре належало боржнику (за договором поруки) і такі правочини відносяться до категорії фраудаторних, що повністю узгоджується з висновками Верхового Суду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» Заєць П.Л. в судовому засіданні в режимі відеоконференції надав пояснення, в яких зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження та наголосив, що даний спір відноситься до цивільного судочинства, просив скасувати оскаржувану ухвали та направити справу № 501/4868/23 до Іллічівського міського суду Одеської області для вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися.
ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставляння електронного листа, а саме судової повістки на 24.10.2024 року 10:25 годину, до «Електронного кабінету».
Особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судових документів в паперовій формі за окремою заявою (п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Конверти з рекомендованим повідомленням про дату судового засідання, надіслані на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повернувся з позначкою: адресат відсутній за вказаною адресою.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
22.11.2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 28.11..2024 року у відкритті провадження по справі за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними - відмовлено.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від її рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, з наступних підстав.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 20 ГПК України відносить до кола справ, які підлягають розгляду в господарському суді, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб'єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарських суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарських суб'єктів.
Отже господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
При цьому, за змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).
За правовим висновком ВП ВС у постанові від 09.10.2019 у справі №361/1478/17спір між членом (учасником) юридичної особи та цією ж юридичною особою, пов'язаний з діяльністю та управлінням останньої, є корпоративним та підлягає розгляду господарським судом.
При цьому та обставина, що відповідач є поручителем юридичної особи-позивача сама по собі не свідчить про те, що будь-який спір між цими особами по замовчуванню відноситиметься до категорії корпоративних. З матеріалів справи не вбачається, що спірне майно є внеском відповідача до статуту позивача, що могло б підтвердити правильність висновків суду першої інстанції в цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 569/2749/15-ц від 30 травня 2018 року зазначила, що критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, повинні розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою і від рішення одного з них залежить вирішення інших вимог.
Колегія суддів вважає, що спір за позовом ТОВ «Завод Металург» повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки його вирішення за правилами господарського процесу в частині позовних вимог до боржника - юридичної особі, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителя, порушує принцип повноти, всебічності та об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження тих же самих предмета і підстав позову буде здійснюватися судами різних юрисдикцій.
Також відповідно до Постанови Великої палати Верховного суду від 07.11.2018 у справі № 757/56680/16-ц досліджуючи питання юрисдикції загальних судів, до критеріїв відмежування справ цивільної юрисдикції від інших відносить наявність у них спору про право цивільне, по суб'єктному складу, коли однією із сторін є фізична особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» просить суд визнати недійсними договори дарування, тобто правовідносини сторін, в яких виник спір, не стосуються участі відповідача в діяльності юридичної особи.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ураховуючи, що висновок суду про відмову у відкритті провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними, є помилковим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металург», в інтересах якого діє адвокат Заєць Павло Леонідович, задовольнити.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 28 листопада 2023 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький