Справа № 151/394/24
Провадження № 33/801/60/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Токарчук Л. Г.
Доповідач: Сопрун В. В.
29 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С. (в режимі відеоконференції),
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №290299, водій ОСОБА_1 29 травня 2024 року о 02:25 год по вул. Центральній, 163 в с. Ольгопіль Гайсинського району Вінницької області керуючи транспортним засобом ВАЗ 21144, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та увімкненням звукового сигналу, чим порушив п.2.4 та 8,9 «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №290298, водій ОСОБА_1 29 травня 2024 року о 02:25 год по вул. Центральній, 163 в с. Ольгопіль Гайсинського району Вінницької області керував транспортним засобом ВАЗ 21144, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122-2 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини даної події, не перевірено достовірність обставин події, що викладені в документах, які містяться в матеріалах справ, на підставі яких із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнято постанову про накладення на нього такого жорстокого адміністративного стягнення. Просив постанову суду в частині призначення покарання змінити, якою застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
В апеляційній скарзі вказує, що він не заперечує своєї вини у вчиненому правопорушенні, проте він є військовим та у своїй діяльності використовує транспортний засіб і у випадку позбавлення права керування транспортними засобами, не зможе виконувати свої безпосередні службові обов'язки.
Заслухавши адвоката Шевченка Д.С.,який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ст.130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у порушенні п. 2.5 ПДР України є правильними і узгоджуються з наявними та дослідженими судом доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД № 290298 від 29 травня 2024 року;
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій № 45 від 29 травня 2024 року виданим КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування Бершадської міської ради», з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан сп'яніння;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де ОСОБА_1 маючи ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітку мову, хитку ходу в присутності лікаря відмовився від огляду.
Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.
Крім того, правопорушник ОСОБА_1 сам не заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання скаржника стосовно призначення особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП штрафу в розмірі 17000 грн «без позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік» апеляційний суд визнає безпідставним з огляду на наступне.
Санкцією ч.1 статті 130 КУпАП передбачене одне єдине адміністративне покарання для водіїв, а саме - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Як вбачається з тлумачення вищевказаної статті, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим покаранням, а тому є обов'язковим до накладення судами.
Таким чином, в апеляційного суду відсутні підстави для накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
В силу ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З огляду на що, апеляційний суд погоджується, що призначене покарання відповідає меті виховання особи та запобіганню вчиненню особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , нових правопорушень.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С. та командира ВЧ НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , в яких вони просили призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки санкція частини 1 статті 130 КУпАП не є альтернативною та передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, який обов'язково поєднаний із позбавленням права керування транспортними засобами.
Адміністративне стягнення накладено на нього у відповідності з вимогами ст.ст.27, 33 КУпАП.
Таким чином, слід визнати, що постанова суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, які б були підставою для його скасування чи зміни не встановлено.
Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун