Справа № 127/27580/22
Провадження №11-кп/801/50/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
23 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого (доповідача) - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження зі сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_6 ,
зі сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 12.02.2019 до ЄРДР за номером 12019020000000079 про обвинувачення
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Бірки Козелецького району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, що передбачений частиною 4 статті 189 КК України, -
за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_10
на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2023 року, -
встановив:
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2023 року ОСОБА_7 за частиною 4 статті 189 КК України виправдано у зв'язку з недоведеністю його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення.
Скасовано запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 й звільнено його з-під варти негайно після проголошення вироку.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2018, на автомобіль марки «Toyota Highlander», д.н.з. НОМЕР_1 , а також вирішено питання про речові докази по справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Прокурор просить вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Прокурор вважає вирок Вінницького міського суду від 26.12.2023 щодо ОСОБА_7 незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою безпідставне виправдання особи та непризначення їй покарання.
Прокурор посилається на те, що суд першої інстанції надав невірну оцінку дослідженим в ході судового розгляду доказам сторони обвинувачення, які на думку прокурора у повній мірі вказують на винуватість Челована поза розумним сумнівом.
Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї вини за ч. 4 ст. 189 КК України, заперечення ним своєї безпосередньої участі в нападі на ОСОБА_11 , й твердження обвинуваченого про те, що він в цей час спав в автомобілі й прокинувся лише тоді, коли ОСОБА_12 і ОСОБА_13 розбудили його і повідомили про те, що ОСОБА_14 вбили, прокурор вважає такі показання обвинуваченого нелогічними та непослідовними, й такими, що спростовуються іншими доказами по справі.
Фактично ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_14 26.01.2018 скоїли напад з метою вимагання на ОСОБА_11 , що відображено, зокрема, на відеозаписі з камер спостереження ЖК «Пироговський» в м. Вінниці, в той час як ОСОБА_13 , щоб не бути впізнаним ОСОБА_11 , який знав його особисто, залишився в автомобілі «Toyota Highlander», та у подальшому з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин ОСОБА_7 залишив місце пригоди, після чого більше трьох років переховувався від правоохоронних органів та перебував в розшуку до моменту його затримання.
Прокурор посилається на те, що показання ОСОБА_7 спростовуються наявними в справі доказами, якими доведено, серед іншого, факт його приїду на власному автомобілі «Toyota Highlander» за домовленістю з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 до м. Вінниці, їх спільного проживання 25 та 26 січня 2018 року в готельно-розважальному комплексі «Вагнес» та зустрічі з ОСОБА_13 для обговорення обставин нападу з метою вимагання на ОСОБА_11 , а також факт їх спільного приїзду на належному ОСОБА_7 автомобілі 26 січня 2018 року до подвір'я будинку АДРЕСА_3 , у якому розташований гараж потерпілого ОСОБА_11 , та вчинення нападу на останнього.
На думку апелянта такими доказами є показання потерпілого ОСОБА_11 щодо обставин вчиненого на нього нападу, які підтверджуються також записами з камер відеоспостереження ЖК «Пироговський» в м. Вінниці, на яких зафіксовано як три особи підходять до гаража потерпілого ОСОБА_11 і вчиняють на нього напад, проте суд першої інстанції належним чином не дослідив й не проаналізував даний доказ, а лише послався на його дослідження у тексті вироку, що оскаржується.
Крім того, на думку прокурора судом першої інстанції протиправно не взято до уваги протокол пред'явлення осіб для впізнання та фотознімки від 13.02.2018 за участю свідка ОСОБА_15 , від 06.02.2018 за участю ОСОБА_13 та протокол пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 20.03.2018 за участю свідка ОСОБА_16 , оскільки вказані свідки в судовому засіданні не були допитані з об'єктивних причин.
Позаяк зазначені письмові докази є належними та допустимими, отримані стороною обвинувачення в порядку, встановленому КПК України, й при цьому не було допущено істотного порушення прав та свобод людини, суд першої інстанції протиправно й невмотивовано відкинув їх.
Проаналізувавши дані докази в їх сукупності, апелянт вважає, що викладені в них обставини дають можливість дійти безсумнівного висновку про винуватість ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 189 КК України.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачується у наступному.
В січні 2018 року до ОСОБА_14 звернувся раніше знайомий ОСОБА_13 та запропонував йому спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_11 , щоб змусити його віддати грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, на що ОСОБА_14 погодився.
23.01.2018 року ОСОБА_14 , на прохання ОСОБА_13 , домовився у м. Києві з раніше знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , щоб поїхати у м. Вінницю та вчинити вимагання грошових коштів у ОСОБА_11 . Того ж дня, в обідній час зазначені особи на автомобілі «TOYOTA Highlander», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , приїхали на територію Вінницької області і поселились у готельно-ресторанному комплексі «Вагнес», який розташований по вул. Київській, 17 в смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області.
25.01.2018 року до готельно-ресторанного комплексу «Вагнес» приїхав ОСОБА_13 , зустрівся з ОСОБА_7 , ОСОБА_14 і ОСОБА_12 . Далі вони спланували свої подальші дії, направлені на залякування та спонукання ОСОБА_11 віддати грошові кошти в сумі 50 000 доларів СІІІА (1 437 262,40 грн).
26.01.2018 року близько 17:20 год., реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів у ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вирушили від готельно-ресторанного комплексу «Вагнес» на автомобілі «TOYOTA Highlander» д.н.з. НОМЕР_1 , до вулиці Пирогова в м. Вінниці, де спостерігали за гаражем ОСОБА_11 , що розташований в дворі будинку № 74 по цій же вулиці та очікували на появу останнього. Близько 21:40 год. ОСОБА_11 приїхав до вказаного гаража автомобілем марки «VOLKSWAGEN Tiguan», д.н.з. НОМЕР_2 , відчинив ворота та заїхав у середину. В цей час ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 вийшли із автомобіля і вирушили до гаража. При цьому, ОСОБА_13 залишився в автомобілі, з метою спостереження за навколишньою обстановкою та повідомлення їх про раптову появу сторонніх осіб. Будучи озброєними вогнепальною зброєю по типу «пістолет» невстановленої моделі, ножем та газовим балончиком з вмістом газу сльозогінної дії, ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 підійшли до ОСОБА_11 та вчинили напад на нього. У ході якого, відразу ж приснули ОСОБА_11 в обличчя і очі газом та почали наносити множинні удари руками і ногами по голові та тулубу потерпілого, від яких останній впав на землю.
Згідно з висновком експерта № 273/277 від 20.03.2018 року, відповідно до даних медичних документів, у ОСОБА_11 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закрита черепно - мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки зліва, садна верхньої губи та щоки справа, закрита травма грудної клітини - забій обох легень з післятравматичним лівобічним нижнєдолевим пульмонітом і лівобічним ексудативним плевритом, закрита травма живота - розрив селезінки, розрив брижі тонкої кишки з внутрішньо-черевною кровотечою, забій, підшкірні гематоми 3-4 пальців лівої кісті. Названа закрита травма живота у ОСОБА_11 викликала масивну крововтрату через внутрішньочеревну кровотечу, необхідність виконання за життєвими показами операції, в ході якої виявлено 1 л крові в черевній порожнині та видалено ушкоджену селезінку. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_11 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), за ступенем тяжкості належать: закрита травма живота - розрив селезінки, розрив брижі тонкої кишки з внутрішньо-черевною кровотечою - до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлись небезпечними для життя в момент заподіяння та обумовили загрозливі для життя явища. Закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки зліва, садна верхньої губи та щоки справа, закрита травма грудної клітини - забій обох легень з післятравматичним лівобічним ексудативним плевритом, забій, підшкірні гематоми 3-4-го пальців лівої кісті - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я.
Завдавши ОСОБА_11 вищевказані тілесні ушкодження, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 і ОСОБА_14 почали відходити від потерпілого.
Однак, у ОСОБА_14 раптово виник злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_11 , у зв'язку з чим він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, виходячи за межі досягнутої домовленості про вчинення вимагання, діючи з власної ініціативи, розвернувся в напрямку потерпілого та побіг до нього. Наблизившись до потерпілого, ОСОБА_14 дістав пістолет невстановленої слідством моделі та розкладний ніж, які знаходились при ньому, і реалізуючи умисел направлений на вчинення умисного вбивства, направив пістолет в сторону потерпілого. У свою чергу, ОСОБА_11 , побоюючись за власне життя, схопив ОСОБА_14 за руку, намагаючись забрати пістолет, в результаті чого обоє впали на землю. Під час боротьби, ОСОБА_11 намагався вирвати з рук ОСОБА_14 пістолет, обхопивши його руку своїми руками. У ході чого між ними виникала непоодинока шарпанина, в результаті якої з вказаного пістолету було здійснено три постріли, кулі від яких влучили в ОСОБА_14 , заподіявши йому три кульові вогнепальні поранення: голови, шиї та грудної клітини, від яких той помер на місці злочину.
Побачивши ці події, у ОСОБА_12 , на ґрунті помсти за вбивство його знайомого ОСОБА_14 раптово виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_11 . З цією метою, ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, діючи свідомо та умисно, підбіг до ОСОБА_11 , наступив коліном на тулуб останнього, вирвав з його рук вказаний пістолет та направив його в сторону потерпілого натиснувши декілька разів на спусковий гачок, намагаючись вчинити вбивство ОСОБА_11 . Таким чином, ОСОБА_12 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_12 , так як у пістолеті закінчились набої.
Одразу після цього, не бажаючи бути викритими, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , який чекав їх у автомобілі «TOYOTA Highlander» д.н.з. НОМЕР_1 , зникли з місця злочину, забравши із собою вищевказаний пістолет.
Такі дії ОСОБА_7 досудовим слідством кваліфіковані за ч. 4 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.
Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 189 КК України, суд першої інстанції виходив із того, що стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
Під час апеляційного перегляду вироку, судом апеляційної інстанції за клопотанням прокурора повторно допитано потерпілого ОСОБА_11 , а також повторно досліджено ряд письмових доказів. Із заявлених прокурором до повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції не було допитано лише свідка ОСОБА_17 , в зв'язку зі смертю останньої.
Потерпілий ОСОБА_11 в апеляційному суді надав показання, аналогічні з тими, що були ним надані в суді першої інстанції. В частині кількості і осіб нападників пояснив, що за якийсь час перед нападом йому пред'являв вимогу про передачу грошей саме ОСОБА_13 , якого він вважає організатором нападу на нього, але в день нападу його не бачив. Крім ОСОБА_14 , який в ході боротьби і захисту від нападу загинув і залишився на місці події, добре запам'ятав і в подальшому впізнав ОСОБА_18 в зв'язку з тим, що той намагався його застрелити, але сталася осічка чи закінчилися патрони. В цей момент, хоча у нього очі і були залиті кров'ю, а перед тим сльозогінним газом, встиг його розгледіти і запам'ятати. Щодо третьої особи в нього впевненості немає й ідентифікувати його він не може, так як практично не бачив. Проте з огляду на те, що третій нападник швидко втікав, він сумнівається в тому, що це ОСОБА_13 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 26.01.2018 з ілюстративною таблицею та відеозаписом (т. 1, а.с. 73-88), предметом огляду була ділянка місцевості по вул. Пирогова, 74, де поблизу гаража, належного ОСОБА_11 із припаркованим всередині автомобілем, виявлено труп ОСОБА_14 , сліди крові й боротьби, предмет, схожий на ніж у складеному стані, пошкодження габаритного ліхтаря автомобіля й уламок скла габаритного ліхтаря.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2018 року накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене під час вищевказаного огляду місця події, зокрема на складний ніж, фрагмент габариту автомобіля, змиви речовин з багажника авто, а також особисті речі ОСОБА_14 , зокрема, візитку готельно-ресторанного комплексу «Вагнес» (т. 1, а. с. 91).
В ході огляду місця події - приміщення готельно-ресторанного комплексу «Вагнес», зокрема готельного номера 24 цього комплексу, було виявлено та вилучено поліетиленову пляшку, ємністю 1 л з-під напою «Кока Кола», поліетиленову пляшку ємністю 0,5 л «Моршинська», пакет з-під соку «Садочок» ємністю 0,95 л (т. 1, а.с. 97-103).
З висновку експерта № 62 від 06.02.2018 встановлено, що придатні для ідентифікації сліди пальців рук, виявлені в кімнаті 24 готельно-ресторанного комплексу «Вагнес», належать не ОСОБА_14 , а іншій особі. Інші виявлені сліди є непридатними для ідентифікації особи (т. 1, а.с. 101-117).
Предметом дослідження експертизи № 214 від 18.04.2018 були сліди рук різних розмірів без зазначення того, де вони були вилучені, й експерт дійшов висновку, що слід руки розмірами 14х21 мм залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_12 , слід пальця руки розмірами 15х29 мм залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_12 , а інші є непридатними для ідентифікації особи (т. 1, а.с. 118-129).
Висновком експерта № 38 від 12.02.2018 встановлено, що 2 кулі, які були вилучені з голови та тулуба трупа ОСОБА_14 , є стріляними кулями револьверних патронів калібру 7,62х38 мм, зразку 1895 року, призначеними для стрільби з револьверів системи «Наган», «Pieper», «ТОЗ-36» та інших револьверів калібру 7,62 мм, а також з іншої зброї під даний патрон. При цьому зазначені кулі відстріляні з одного екземпляру нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм кут нахилу нарізів яких складає 5,5-7 градусів (т. 1, а.с. 130-133).
Відповідно до висновку експерта № 69 від 11.05.2018 генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на поверхні пластикової пляшки є змішаними, й належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_14 та невстановленої особи, а генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлені на поверхнях пластикової пляшки та пачки від соку «Садочок» збігаються між собою та з генетичними ознаками крові ОСОБА_14 (т. 1, а.с. 135-148).
Згідно з висновком експерта № 99 від 14.05.2018 на поверхні складного ножа виявлено клітини з ядрами, які є як змішаними, так і індивідуальними, причому індивідуальні належать ОСОБА_14 , а змішані ОСОБА_14 і ОСОБА_13 , тоді як походження як перших, так і других від потерпілого ОСОБА_11 виключається (т. 1, а.с. 149-163).
Натомість генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_11 виявлені в піднігтьовому вмісті з правої руки трупа ОСОБА_14 , що підтверджується висновком експерта № 115 від 15.05.2018 (т. 1, а.с. 164-168).
На наданому на дослідження фрагменті марлевої тканини, що міститься в паперовому згортку з написом «права» (змив з правої руки трупа ОСОБА_14 ) виявлено сліди нітрат-іонів та дифеніламіну, сукупність яких є характерною для продуктів пострілу з нітроцелюлозного (бездимного) пороху - висновок експерта № 37 від 29.03.2018 (т. 1, а.с. 176-182).
Згідно з висновками експерта № 44 і 45 від 13.02.2018 і 14.02.2018 відповідно, при дослідженні одягу ОСОБА_14 на куртці, джемпері та фуфайці виявлено по одному вхідному вогнепальному пошкодженню, виявлені пошкодження на фуфайці і численні дрібні пошкодження, що утворилися в результаті перерозтягання тканини. Постріл було здійснено з близької відстані, на що вказують слід від додаткових факторів пострілу (кіптяви) на куртці (т. 1, а.с. 182-183).
Водночас пошкодження на фрагменті шкіри № 1 від трупа ОСОБА_14 є вхідним вогнепальним кульовим, здійсненим з близької відстані. На фрагментах шкіри № 2 та № 3 виявлені пошкодження, які можуть бути вхідними вогнепальними кульовими (т. 1, а.с. 184-188).
Відповідно до висновку експерта № 273/277 від 27.02.2018 згідно наданих медичних документів, у ОСОБА_11 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки зліва, садна верхньої губи та щоки справа; закрита травма грудної клітки - забій обох легень з післятравматичним лівобічним нижнєдолевим пульмонітом і лівобічним ексудативним плевритом; закрита травма живота - розрив селезінки, розрив брижі тонкої кишки з внутрішньо-черевною кровотечою; забій, підшкірні гематоми 3-4-го пальців лівої кисті. Названа закрита травма живота у ОСОБА_11 викликала масивну крововтрату через внутрішньочеревну кровотечу, необхідність виконання за життєвими показами операції, в ході якої виявлено до 1 л крові в черевній порожнині та видалено ушкоджену селезінку.
Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_11 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності могли бути спричинені в термін, зазначений в «Постанові» про призначення судово-медичної експертизи - 26.01.2018 року, за ступенем тяжкості належать:
-Закрита травма живота - розрив селезінки, розрив брижі тонкої кишки з внутрішньо-черевною кровотечою - до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являлась небезпечною для життя в момент заподіяння та обумовила загрозливі для життя явища (пп. 2.1.3 «к», «л» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.);
-Закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки зліва, садна верхньої губи та щоки справа; закрита травма грудної клітки - забій обох легень з післятравматичним лівобічним нижнєдолевим пульмонітом і лівобічним ексудативним превритом; забій, підшкірні гематоми 3-4-го пальців лівої кисті - до легких тілесних ушкоджень, що причинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я (п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р).
Характер і локалізація виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 свідчать про чисельні (не менше п'яти) травматичні дії (удари) в різні ділянки тіла тупим предметом (предметами), групові чи індивідуальні особливості якого (яких) у властивостях ушкоджень не відобразились; з прикладанням сили в різні ділянки голови, а також в ділянку грудей, живота, лівої кисті за будь-якої послідовності), що за механізмом і часом утворення не суперечать відображеному в протоколі допиту ОСОБА_11 від 27.01.2018.
Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження за своїм характером і клінічними проявами не виключають можливості здійснення ним активних фізичних дій після спричинення, у тому числі, «пересуватись, кликати на допомогу» тощо (т. 1, а.с. 189-191).
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.02.2018 потерпілий ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_13 як особу, яка погрожувала йому біля СТО на вул. Данила Нечая й вимагала віддати кошти в сумі 50 000 доларів США (т. 1, а.с. 205-206).
ОСОБА_11 також впізнав ОСОБА_12 як одну з осіб, яка приймала участь в нападі на нього, й після того як ОСОБА_14 впав після пострілів, підняла пістолет й спрямувала його на нього й кілька разів натиснула на спусковий гачок (т. 1, а.с. 207-209).
Свідок ОСОБА_17 27 січня 2018 року впізнала за фотознімками ОСОБА_14 , ОСОБА_12 і ОСОБА_7 як осіб, які з 23 по 26 січня 2018 року проживали в готельно-ресторанному комплексі «Вагнес», а ОСОБА_13 - як особу, яка приїздила до них в цей період (т. 1, а.с. 210-218).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_17 померла в м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області, що підтверджується довідкою селищної ради і витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (т. 4, а.с. 33-35).
Згідно з протоколом пред'явлення речей для впізнання від 20 березня 2018 року свідок ОСОБА_16 впізнав належний ОСОБА_7 автомобіль «Toyota Highlander» як такий, що 26.01.2018 приблизно о 21 год. 40 хв. стояв біля будинку № 61 по вул. Пирогова в м. Вінниці (т. 1, а.с. 219-222).
З протоколу огляду відеозаписів з камер відеоспостереження готельно-ресторанного комплексу «Вагнес» від 16.03.2018, що добровільно надані за письмовою заявою адміністратора ОСОБА_19 від 30.01.2018, тоді ж визнані речовими доказами і на які накладено арешт ухвалою слідчого судді від 20.02.2018, встановлено, що особа, схожа на ОСОБА_7 24.01.2018 неодноразово виходила з готельно-ресторанного комплексу «Вагнес» і заходила в нього, ходила на його паркінг, де стояв автомобіль «Toyota Highlander», сідала в нього як сама, так і з особами, ідентифікувати яких через незадовільну якість записів і значну відстань до об'єктів неможливо. Так само на відеозаписі помічена особа, схожа на ОСОБА_13 , його авто ВАЗ чи Богдан 21110 сірого кольору, при цьому останній спілкується з ОСОБА_7 та іншими особами, останні сідають до нього в автомобіль і навпаки, він сідає в автомобіль, належний ОСОБА_7 . На відеозаписах з кафе готелю видно, що ОСОБА_7 та інші чоловіки відпочивають однією компанією, разом замовляють їжу та напої. В день нападу на ОСОБА_11 в автомобіль, належний ОСОБА_7 біля 17.22 за часом відеозапису сіли чотири особи й близько 17.25 вони від'їхали від готелю.
З протоколу огляду відеозаписів з камер спостереження ЖК «Пироговський» від 26.03.2018, що добровільно надані за письмовою заявою начальника охорони об'єкту від 29.01.2018, цього ж дня приєднані до матеріалів провадження як речові докази й на які накладено арешт згідно з ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 01.02.2018 встановлено, що камера спостереження розміщена на території будівництва, проте кут її огляду дозволяє спостерігати за гаражами, розташованими поруч, в тому числі за територією, поряд з гаражем ОСОБА_11 , але безпосередньо сам гараж не видно. Об 11.02 год. 26.01.2018 зафіксовано виїзд автомобіля ОСОБА_11 - сірий Volkswagen Tiguan з гаража. При цьому в авто сідає жінка й вони разом прямують з двору. Близько 21.39 ввечері цього дня ОСОБА_11 приїхав на авто до свого гаража і відразу після того, як він відкрив гараж і заїхав в нього, до потерпілого один за одним підбігають троє чоловіків. Кілька хвилин події відбуваються поза зоною охоплення камери, в останній момент видно, як чоловіки ногами наносять удари по чомусь чи по комусь. Далі троє чоловіків віддаляються від гаража і, відповідно потрапляють повністю в кадр - двоє йдуть попереду, а один відставши трохи подалі від них. Приблизно з півдороги між потерпілим і двома чоловіками, він раптово розвертається і повертається в те місце, яке знаходиться за межами зони охоплення камери, проте відразу після цього в кадр вкочуються два чоловіки, які борються між собою. При цьому між чоловіками видно два, можливо, три спалахи, після останнього з яких один з чоловіків, які боролися, падає на бік. В цей час до них наближаються ті двоє чоловіків, які вже відходили, один із них не підходить близько, а інший вступає в боротьбу з потерпілим, відбирає якийсь предмет у нього, і витягує руку з цим предметом в напрямку потерпілого, але нічого не відбувається (спалахи відсутні). Далі він біжить за іншим чоловіком, який в цей час тікає з двору. Пізніше потерпілий звівся на ноги, підійшов до воріт будівництва й постукав по них. З вагончика вийшов охоронець, вони про щось переговорили між собою через ворота і потерпілий сів на землю під воротами. Потерпілий ще раз піднімався на ноги і діставши телефон комусь телефонував і знову сів на сніг під парканом. О 21.47 в двір заїжджає автомобіль темного кольору. З нього виходить чоловік, оглядає чоловіка, який лежить біля гаража, а далі помічає потерпілого, який знаходиться в кількох метрах від них і також починає кудись телефонувати, підходять інші люди (т. 2, а.с. 1-17).
Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.03.2018 свідок ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 24.01.2018 перетинала державний кордон України в м. Могилів-Подільський Вінницької області на автомобілі «Toyota Highlander», номерний знак НОМЕР_1 (т. 2, а.с. 18-20).
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, підозрюваний ОСОБА_13 будучи не до кінця впевненим впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 23.01.2018 в готелі «Вагнес» представилась йому як « ОСОБА_21 » (т. 2, а.с. 29-30), і ОСОБА_12 як особу, яку він 26.01.2018 підвозив від готелю «Вагнес» до міста Сквира (т. 2, а.с. 31-32).
В ході обшуку автомобіля «Toyota Highlander», номерний знак НОМЕР_1 , який відбувся 30.01.2018 в м. Києві будь-яких предметів, які мали б значення для справи, зокрема, знаряддя вчинення злочину, не виявлено (т. 2, а.с. 34-39). Після обшуку автомобіль приєднаний до матеріалів справи як речовий доказ, на нього накладено арешт, складено акт огляду та тимчасового затримання (т. 2, а.с. 40-50).
Постановою про виділення матеріалів досудових розслідувань від 19.03.2018 з матеріалів досудового розслідування за № 12018020000000031 виділено матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_12 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, згідно з переліком, який додається (т. 2, а.с. 51-52), а постановою від 12 лютого 2019 року з матеріалів досудового розслідування за № 12018020000000105 виділено матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (т. 2, а.с. 70-71).
Ухвалою слідчого судді від 25.08.2022 надано дозвіл на затримання ОСОБА_7 з метою приводу до Вінницького міського суду Вінницької області для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (т. 2, а.с. 82-83), 04.10.2022 о 19.15 ОСОБА_7 затримано (т. 2, а.с. 85), а ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 05.10.2022 до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, а саме до 24 год. 02.12.2022 (т. 2, а.с. 86-87).
Під час проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_11 розповів про обставини й показав окремі деталі скоєного на нього нападу (т. 2, а.с. 109-113), що зафіксовано на відеозапис. Зокрема, під час слідчого експерименту ОСОБА_11 показав, що після того, як він закрив одну частину воріт гаража, до нього підбіг чоловік (з матеріалів справи йому тепер відомо, що ОСОБА_14 ), залив йому очі газовим балончиком й почав витягувати з гаража. В цей час підбігли ще люди, скільки йому не було відомо. Витягли його надвір і почали бити, причому попереду нього стояв ОСОБА_14 , який наносив удари по голові якимось металевим предметом. Ззаду наносили удари біля двох осіб, бо з такою частотою і силою одна людина наносити удари не змогла б. ОСОБА_14 також висловлював погрози розправою ОСОБА_11 і членам його сім'ї. Після побиття чоловіки почали відходити, а він піднявся на коліна. Раптом знову побачив, що ОСОБА_14 біжить на нього. Розпочалася боротьба, в ході якої помітив в ОСОБА_14 в руці пістолет. В процесі боротьби пролунали постріли, причому він тримав револьвер за ствол і відводив його від себе. Після трьох пострілів ОСОБА_14 впав, біля правої руки в нього лежав ніж, а біля себе потерпілий помітив пістолет, який підняв. Проте в цей час до них підбіг ОСОБА_18 , який затиснувши коліном і викрутивши руку, вирвав пістолет в потерпілого і з відстані в 50-60 см наставивши на нього револьвер двічі натиснув на спусковий гачок. Далі ОСОБА_18 глянув на ОСОБА_14 і втік. Третього нападника на той час потерпілий не бачив через наслідки використання проти нього сльозогінного газу, залиття очей кров'ю з рани на голові і погане освітлення (т. 2, а.с. 109-113).
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали та положення закону, яким він керувався
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який подав апеляційну скаргу, на її підтримання, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_22 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, ретельно дослідивши докази у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та обговоривши їх, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно із статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Конституцією України (стаття 62) встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
В статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні доказуванню, зокрема, підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов'язок доказування не лише обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності і допустимості поданих нею доказів.
За змістом статтею 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вирішуючи питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (переконання), визначеним частинами 2 і 4 статті 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна й безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Зазначені вимоги процесуального закону враховані судом першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене частиною 4 статті 189 КК України, а саме вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував свого знайомства з ОСОБА_14 , який працював в сусідньому офісі в місті Києві. ОСОБА_13 і ОСОБА_12 він раніше не знав, так само як і потерпілого ОСОБА_11 . Йому було потрібно їхати в місто Вінницю, щоб забрати документи на автомобіль марки Toyota Highlander, бо він був на литовських номерах з тим, щоб перетнути кордон у ОСОБА_23 і повернутися назад. Дізнавшись про це, ОСОБА_14 попросив його також взяти у м. Вінницю і по дорозі забрати знайомого ОСОБА_14 - ОСОБА_12 . У Вінниці він забрав документи і поїхав в м. Могилів-Подільський, щоб перетнути кордон з Молдовою та повернутися назад. ОСОБА_14 і ОСОБА_12 поїхали з ним. По поверненню в Вінницю вони поселилися в готелі і він збирався їхати в місто Київ, проте ОСОБА_14 попросив завезти його та його товаришів на зустріч, на що він погодився. Він підвіз ОСОБА_14 , ОСОБА_13 і ОСОБА_12 кудись в місто, вони попросили їх почекати, вийшли і кудись пішли, а він чекаючи в машині заснув. Ніяких пострілів при цьому не чув, а через деякий час його розбудили ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які повідомили йому, що ОСОБА_14 вбили. Нічого не пояснюючи йому сказали їхати, що він і зробив. Дорогою з його авто ніхто не телефонував, ОСОБА_12 плакав, а ОСОБА_13 був переляканий. Він був шокований, підвіз чоловіків до готелю та поїхав в м. Київ. Про долю ОСОБА_14 він нікого не розпитував, а про те, що відносно нього розпочате кримінальне провадження не знав, від слідства не ховався, офіційно працював, одружився і переїхав в інше місто.
Суд першої інстанції вірно вказав, що версії обвинувачення і захисту істотно відрізняються, а відтак прокурор в судовому засіданні мав довести свою версію належними та допустимими доказами так, щоб лише вона виглядала правдоподібно, і ніщо не викликало сумнівів в її правильності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному кримінальному провадженні беззаперечними доказами було доведено лише те, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_12 приїхав у Вінницю з Києва, зупинився в готелі «Вагнес» і 26.01.2018 біля 21.40 разом з ОСОБА_24 , ОСОБА_14 і ОСОБА_12 приїхав на машині на АДРЕСА_3 , де в дворі цього будинку на ОСОБА_11 було вчинено напад, пов'язаний з вимаганням грошей, та заподіяно тілесні ушкодження.
При цьому ні потерпілий, ні свідки не вказували, що бачили ОСОБА_7 безпосередньо під час нападу, а посилання потерпілого ОСОБА_11 на те, що на його думку ОСОБА_13 участі в нападі не брав, бо він міг би його впізнати, а при перегляді відео третій нападник рухається швидше, ніж міг би рухатися ОСОБА_13 є припущеннями, на яких судове рішення ґрунтуватися не може.
Перегляд відео з камер спостереження ЖК «Пироговський» не дозволяє усунути цей недолік і достовірно ідентифікувати нападників в зв'язку з тим, що подія відбувалася в темну пору доби, при частковому і нерівномірному освітленні, а частина нападу взагалі не зафіксована, так як не потрапила в кадр, лише за відео ідентифікувати осіб, які брали в ньому участь, крім, власне ОСОБА_14 , який загинув і тіло якого залишилося на місці події, на думку апеляційного суду є неможливим.
Крім ОСОБА_14 , потерпілий впевнено впізнав ОСОБА_18 , який після того як потерпілий застрелив ОСОБА_14 , відібрав у нього пістолет і намагався застрелити потерпілого з близької відстані, а відтак потерпілий мав з ним зоровий контакт і встиг його роздивитися, що підтверджується також дослідженим судом записом з камер відеоспостереження.
При цьому по справі відсутні будь-які об'єктивні дані, які б пов'язували ОСОБА_7 саме з місцем нападу, на відміну від інших осіб, що за версією обвинувачення його скоїли.
Так, на місці події було виявлено складений ніж, на якому знайдено ядра клітин, що за генетичними ознаками належать як ОСОБА_14 , так і ОСОБА_13 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора щодо необґрунтованого визнання недопустимими протоколів впізнання в зв'язку з тим, що суд першої інстанції з поважних причин не зміг допитати як свідків осіб, з якими проводилося впізнання осіб і речей за фотознімками.
Відповідно до частини 2 статті 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії є документами в розумінні статті 99 КПК України, а отже протоколи пред'явлення для впізнання є самостійними джерелами доказів, питання допустимості яких слід вирішувати шляхом перевірки встановленого законом порядку проведення відповідної слідчої дії, що передбачені статтею 228 КПК України.
Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються.
Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала (ч. 1-3 ст. 228 КПК України).
Згідно з ч. 6-7 цієї статті за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
Дослідженням протоколів пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками встановлено, що ОСОБА_17 27 січня 2018 року, тобто на наступний день після події впізнала ОСОБА_14 , ОСОБА_12 і ОСОБА_7 як осіб, які з 23 по 26 січня 2018 року проживали в готельно-ресторанному комплексі «Вагнес», а ОСОБА_13 - як особу, яка приїздила до них в цей період.
Зміст протоколів відповідає вимогам статті 228 КПК України, вони підписані свідком без зауважень.
Проте зазначені обставини не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність причетності ОСОБА_7 безпосередньо до нападу на ОСОБА_11 , оскільки він і так визнав встановленим, і це не заперечується захистом, що ОСОБА_7 проживав в готельно-розважальному комплексі «Вагнес», спілкувався з ОСОБА_14 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .
Так само відповідає вимогам закону і протокол пред'явлення речей для впізнання від 20 березня 2018 року, згідно з яким свідок ОСОБА_16 впізнав належний ОСОБА_7 автомобіль «Toyota Highlander», бо той 26.01.2018 стояв біля будинку № 61 по вул. Пирогова в м. Вінниці.
Двір будинку № 61 по вул. Пирогова в м. Вінниці розташований через дорогу від будинку АДРЕСА_3 , в дворі якого стався напад, і перебування в ньому автомобіля, належного ОСОБА_7 ним не заперечується, проте так само не спростована та обставина, що перебуваючи в цьому автомобілі в місці, розташованому через вулицю з жвавим рухом (по дві смуги в кожному напрямку), він міг і не чути пострілів.
Отже вірним висновок суду першої інстанції про те, що версія ОСОБА_7 про те, що він не знав про наміри ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , і участі разом з ними в злочині не брав, а лише привіз їх на місце події, слідством спростована не було, а версія слідства про те, що ОСОБА_7 діяв з нападниками спільно і разом з ними вчинив злочин за обставин, описаних в обвинувальному акті, не була доведена в судовому засіданні належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом.
Отже суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей 85, 86, 87, 94 КПК України зробив аналіз доказів та дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Суд же апеляційної інстанції перевіривши доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, повторно ретельно дослідивши докази у справі, не знаходить підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 424, 425, 532 КПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 за частиною 4 статті 189 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду впродовж трьох місяців, а засудженим в той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4