Справа № 743/42/25
Провадження №3/743/48/25
29 січня 2025 року селище Ріпки
Суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Макаревич Я.М., розглянувши справу про адміністративні правопорушення, вчинені:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не повідомив,
кваліфіковані за частиною 3 статті 130 та частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
05.01.2025 о 16 годині 14 хвилин по вулиці Лермонтова, біля будинку 4, в селищі Ріпки Чернігівського району Чернігівської області водій ОСОБА_1 , будучи двічі протягом року підданим адміністративному стягненню, керував транспортним засобом ВАЗ-2105, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому порядку із застосуванням приладу «Drager» № ARAM 3556. Результат огляду на стан сп'яніння позитивний 0.64%, тест № 781, чим порушив вимоги підпункту а) пункту 2.9. Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306).
Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене
частиною 3 статті 130 КУпАП.
Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак до суду не прибув, в телефонному режимі просив справу розглядати за його відсутності, свою вину визнав.
Зважаючи на викладене суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддею досліджено всі обставини справи у їх сукупності, які підтверджуються зібраними доказами, а саме: фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 671797, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.01.2025, копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213496 від 05.01.2025, розписці ОСОБА_1 від 05.01.2025, довідках ВП № 2 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, відеозаписом з бодікамери.
Зібрані у справі докази є належними та допустимими, одержані відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не встановлено.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, а його вина повністю підтверджується зібраними доказами.
Крім того, ОСОБА_1 05.01.2025 о 16 год 14 хв по вулиці Лермонтова, біля
будинку 4, в селищі Ріпки Чернігівського району Чернігівської області, керував транспортним засобом ВАЗ-2105, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами та притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП 17.09.2024, чим порушив вимоги підпункту а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306).
Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене
частиною 5 статтею 126 КУпАП.
Суддею досліджено всі обставини справи у їх сукупності, які підтверджуються зібраними доказами, а саме: фактичними даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 213496 від 05.01.2025, копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 671797 від 05.01.2025, довідках ВП № 2 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3072829 від 17.09.2024.
Зібрані у справі докази є належними та допустимими, одержані відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не встановлено.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, а його вина повністю підтверджується зібраними доказами.
При вирішенні питання накладення адміністративного стягнення суддя враховує приписи частини 2 статті 36 КУпАП, відповідно до якої якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Більш серйозним правопорушенням, виходячи з тяжкості адміністративного стягнення, є частина 3 статті 130 КУпАП.
Відповідно до статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Суддею не встановлено обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність особи, яка вчинила правопорушення, а в матеріалах справи відсутні дані про заподіяну в результаті такого правопорушення майнову шкоду.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 дійшла висновку, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень частини 1 статті 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Вирішуючи питання про доцільність оплатного вилучення транспортного засобу, суд виходить з того, що підпунктом 4 пункту 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що не можна накладати адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Даних про належність ОСОБА_1 транспортних засобів на праві приватної власності до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано, а тому суд позбавлений можливості застосувати додаткове стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Враховуючи особу правопорушника, обставини скоєного правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність, суддя вважає правильним накласти адміністративне стягнення, передбачене частиною 3 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без конфіскації транспортного засобу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись статтями 401, 126, 130, 221, 245-249, 251, 252, 276-279, 280, 283-285 КУпАП, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статтею 130 та частиною 5 статті 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень статті 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області.
За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого на оскарження.
Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ