Справа №751/11293/24
Провадження №3/751/92/25
29 січня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді Топіхи Р.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
09 грудня 2024 року об 11 годині 32 хвилини у м. Чернігові по
вул. Дмитра Самоквасова, 6, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Daewoo Nexia» з державним номерним знаком НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager ARHК-0087, результат огляду позитивний - 2,14‰ проміле. чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання особа, щодо якої складений протокол,
ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Новик М.С. подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що ОСОБА_1 проходить службу в Збройних силах України, за місцем служби характеризується позитивно, має державну нагороду орден «За мужність» ІІІ ступеня. Просить врахувати ту обставину, що ОСОБА_1 вже позбавлений права керування транспортними засобами, а тому до нього не може бути застосований такий вид санкції, як позбавлення права керування транспортними засобами. На підтвердження своєї позиції долучив до письмових пояснень відповідь на адвокатський запит начальника РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, а також довідку начальника штабу військової частини НОМЕР_2 та службову характеристику.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Пономарьов проти України», «Каракуця проти України»).
З огляду викладене, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вимогами пункту 2.9.а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вивчивши докази, які містяться у справі, а також докази долучені захисником до письмових пояснень, зокрема: - протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 192273 від 09 грудня 2024 року; - акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та результат тесту від 09 грудня 2024 року № 6456; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 09 грудня 2024 року; - акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 09 грудня 2024 року; - відеозапис до протоколу серії ЕПР 1 № 192273; - рапорт інспектора взводу № 1 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП Атрощенка Р.В. від 09 грудня 2024 року, суд дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого адміністративного стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. При цьому, особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил дорожнього руху створюється реальна небезпека для інших осіб, а тому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є необхідним з метою виконання попереджувальної функції, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Підхід, на який посилається захисник Новик М.С., щодо неможливості накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка раніше вже була позбавлена зазначеного права і не зверталась до територіальних сервісних центрів МВС України з метою повернення посвідчення водія після закінчення строку позбавлення цього права, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення.
Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативного адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне застосувати до
ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк
1 рік.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33-35, ч. 1 ст. 130, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (Отримувач коштів: ГУК у Черніг. обл /21081300; КОД ЄДРПОУ: 37972475; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; Рахунок UA528999980313070149000025001; КБКД 21081300; Призначення платежу *; 21081300).
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Р.М. Топіха