Справа № 735/1550/24р.
Провадження по справі 2/735/37/2025р.
Іменем України
27 січня 2025 року смт. Короп
Коропський районний суд Чернігівської області у складі
головуючого судді - Балаби О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Редько А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Короп в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позову вказує, що вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказує, що ОСОБА_2 своїми протиправними діями заподіяв йому моральну шкоду, яка виявилась у фізичному болі, приниженні, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, порушенні нормальних життєвих зв'язків, оскільки з ушкодженням обличчя йому незручно було з'являтися на людях.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі та представника. Позов підтримує та просить задовольнити. На заочний розгляд справи погодився.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Про причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав. У зв'язку з чим, суд за згодою позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до наступного висновку.
Вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вироком встановлено, що ОСОБА_2 , 31.05.2024 року, близько 18 год. 30 хв. перебуваючи по АДРЕСА_1 , побачив ОСОБА_1 , під час спілкування з яким, на грунті словесного конфлікту, що виник, з мотивів помсти за образливі слова, керуючись раптово виниклим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров'ю потерпілому, близько 19 год. 00 хв. точного часу органом досудового розслідування встановити не представилось за можливе, за вищевказаною адресою наніс один удар уламком шиферу, який знаходився в його правій руці в область обличчя ОСОБА_1 , після отриманих ушкоджень ОСОБА_1 впав та вдарився лівою гомілкою. У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді саден лоба, обох надбрівних ділянок, носа, підборіддя справа та лівої гомілки, що відповідно до висновку експертизи від 07.06.2024 року № 103, відноситься, як в комплексі так і окремо, до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, які не спричинили короткотривалий розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що позивач, відповідно положень п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 27 листопади 2024 року, квитанцію від 12 грудня 2024 року, розрахунок витрат позивача на правничу допомогу.
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання від відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката із зазначенням обґрунтування на спростування співмірності витрат відповідача на правничу допомогу до суду не надходило.
Таким чином, враховуючи наведене з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 76, 81, 133, 137, 247, 280-284, 354, 355 ЦПК України суд,
позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 27.01.2025 року.
Суддя: О.А. Балаба