м. Вінниця
27 січня 2025 р. Справа № 120/3788/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо не врахування до відсоткового значення основного розміру пенсії додаткових 5% з урахуванням звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров'я.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову.
Відповідач вказує на те, що позивач з 26.01.2013 року перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян» (далі - Закон №2262).
Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи позивача було звільнено у запас, вислуга складає 28 років.
З урахуванням отриманих документів, Головним управлінням призначено пенсію позивачу у відповідності до п. "а" статті 12 Закону № 2262 (чинній на момент призначення пенсії) за якою, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше.
Розмір отримуваної пенсії позивача обраховано відповідно до п. "а" статті 13 Закону № 2262, за якою особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи зазначене, розмір пенсії становить 74% (20 років вислуги - 50% + 8 років - 24%) відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідач зазначає, що ухвалюючи рішення у справі суд має врахувати положення статті 13 Закону № 2262, яка носить імперативний характер та визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1-100 процентів, до категорії 2-95 процентів.
При проведенні перерахунку пенсій застосовуються положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в їх системній сукупності з метою визначення права на перерахунок пенсії.
Відповідач зазначає, що починаючи з 01.05.2014 року діє редакція статті 13 Закону №2262, яка встановлює, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Також, Законом України від 27.03.2014 року №166-УП «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» у частину другу ст. 13 Закону 2262 з 01.05.2014 року внесено зміни, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43).
За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 25.01.2013 № 15о/с позивача звільнено у запас зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом "б" ст. 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ .
З січня 2013 позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, яка йому призначена на підставі Закону України № 2262-ХІІ " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб ".
Пенсія позивачу призначена у розмірі 74% (20 років вислуги - 50% + 8 років - 24%) від відповідних сум грошового забезпечення (вислуга років 28), що підтверджується розрахунком за пенсійною справою ( а.с. 12).
Як зазначає позивач, під час призначення пенсії відповідачем не було враховано до відсоткового значення основного розміру його пенсії додаткових 5%, у зв'язку із звільненням позивача зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров'я.
16.11.203 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, виходячи із 79% сум грошового забезпечення, врахувавши до основного розміру його пенсії 5%, у зв'язку із звільненням позивача зі служби в органах внутрішніх справ за станом здоров'я.
Листом відповідача від 21.11.2023 позивачу повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з урахуванням 79% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач був звільнений у запас, а загальна вислуга складає 28 років. Таким чином, пенсію було обгрунтовано призначено в розмірі 74% (20 років вислуги - 50% + 8 років - 24%) від відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах і підрозділах цивільного захисту, визначено Законом №2262-ХІІ.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення
Відповідно до п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114), звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Таким чином звільнення зі служби можливе у запас або у відставку. В свою чергу підстави звільнення регламентовано в пунктах 63-65 Положення №114.
Як встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 25.01.2013 № 15о/с позивача звільнено у запас зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом "б" ст. 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до пп. "б" п. 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Згідно з пп. "б" п. 65 Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.
Пунктом 73 Положення визначено, що після звільнення з органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу беруться військовими комісаріатами на військовий облік у встановленому порядку.
Із аналізу процитованих норм видно, що право на призначення пенсії за вислугу років в розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43) мають особи, звільнені зі служби у відставку за віком або за станом здоров"я. При цьому звільнення у відставку за станом здоров"я ( через хворобу) ( пп. "б" п. 65 Положення №114 ) відбувається у разі визнання особи непридатною до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби, і проводиться зі зняттям з військового обліку.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач у 2013 році звільнений зі служби в органах внутрішніх справ не у відставку на підставі пп. "б" п. 65 Положення №114, а в запас відповідно до пп. "б" п. 64 ( через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на підставі свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії від 18.01.2013 року.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про хворобу № В-26 від 18.01.2013, виданим військово-лікарською комісією УМВС України у Вінницькій області, постановою комісії позивач визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час ( а.с. 18 ).
Таким чином, суд констатує, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ за станом здоров'я у запас, а не у відставку, доказів оскарження як свідоцтва про хворобу, так і наказу про звільнення в частині підстав звільнення ( за пп. "б" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ) суду не надано.
Відтак права на призначення пенсії в збільшеному розмірі - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення ОСОБА_1 не має.
Щодо доводів позивача про те, що він непридатний за станом здоров'я для подальшого проходження служби як в органах внутрішніх справ, так і у Збройних Силах України, про що, як вважає позивач, свідчить відмітка від 28.01.2013 року в його паспорті "невійськовозобов'язаний", то суд зазначає, що вказана відмітка не є достовірним доказом того, що позивач був визнаний особою непридатною до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, зі зняттям з військового обліку.
В свою чергу матеріали позову не містять відомостей щодо підстав набуття позивачем статусу " невійськовозобов"язаного ", які можуть бути різними.
При цьому суд ще раз звертає увагу, що відповідно до свідоцтва про хворобу № В-26 від 18.01.2013, яке і зазначено в наказі як підстава звільнення ( а.с. 11 ), військово-лікарською комісією позивач визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час ( а.с. 18 ). На підставі вказаного свідоцтва позивача і звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил ( а не у відставку ) відповідно до пп. "б" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.
Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не був звільнений у відставку за віком або за станом здоров'я, а звільнений у запас, то відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ у збільшеному розмірі до 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
За правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З наведених процесуальних норм Закону вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право.
Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд констатує, що пенсія призначена позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства, відтак в контексті спірних правовідносин відсутнє порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, адже від його сплати позивача звільнено в силу Закону України “Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна