Справа № 581/937/24
Провадження № 1-кп/581/12/25
29 січня 2025 року селище Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12024200470000893 від 11 жовтня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Локня Кролевецького району Сумської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , працюючого на посаді стрільця 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_5 , який 23 жовтня 2000 року народився у с. Юр'єве Путивльського району Сумської області, зареєстрований по АДРЕСА_2 та проживає по АДРЕСА_3 , працюючого на посаді стрільця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_6 , який 25 березня 2002 року народився у с. Підставки Липоводолинського району Сумської області, зареєстрований по АДРЕСА_4 та проживає по АДРЕСА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 361 КК України,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
У провадженні Липоводолинського районного суду Сумської області перебуває вказане кримінальне провадження, яке надійшло 2 грудня 2024 року.
Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 4 грудня 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 днів, тобто до 01 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.
20 січня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи клопотання узагальнено зводяться до такого:
- ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 361 КК України, а саме: у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчиненому з метою залякування потерпілого; відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану; незаконному позбавленні волі потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань; несанкціонованому втручанні в роботу електронних комунікаційних систем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану;
- судове провадження у даній справі триває, та не може бути закінчене до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого, а саме до 1 лютого 2025 року;
- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення;
- ризики, які були враховані судом при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати та залишаються актуальними і на даний час;
- застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання мети запобіжного заходу, оскільки не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків, а також буде неспіврозмірним з характером вчинених кримінальних правопорушень та їхніми наслідками, може викликати осуд та негативне ставлення суспільства до правоохоронних органів та суду в силу своєї несправедливості та м'якості.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила задовольнити клопотання, з викладених у ньому підстав.
Потерпілий ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що викладені в обвинувальному акті обставини дійсно мали місце, він визнає свою вину у вчиненому та просив не продовжувати йому вказаний запобіжний захід.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Вказав, що ОСОБА_6 має бажання укласти контракт та в умовах війни проти України в складі сил оборони стати на її захист. Посилався на відсутність доказів існування зазначених ризиків.
ІІІ. Положення закону, якими керувався суд при постановленні ухвали.
Згідно із ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
ІV. Встановлені судом обставини, з яких виходив суд при постановленні ухвали за наслідками розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, суд дійшов таких висновків.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації діянь обвинуваченого, суд вважає, що питання наявності обґрунтованої підозри особи у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, уже досліджувалося судом та не потребує додаткової перевірки.
Необхідність вирішення питання щодо продовження застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пов'язана з тим, що судове провадження у цій справі триває та не може бути закінчене до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого, при цьому встановлені судом ризики, які існували на час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та залишаються актуальними і на цей час, зокрема:
Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Заявлений прокурором ризик переховування ОСОБА_6 обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки одне з кримінальних правопорушень, у якому підозрюється та обвинувачується ОСОБА_6 є тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років.
Зазначене суд оцінює у сукупності із особою ОСОБА_6 , який не одружений, дітей не має, що в сукупності вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого.
Наведені вище фактичні обставини цього кримінального провадження та особисті відомості щодо обвинуваченого, в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від суду.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших обвинувачених.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків, інших обвинувачених суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від вказаних осіб, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на потерпілого, свідків, інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на всій стадії досудового розслідування та стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків, інших обвинувачених.
Окрім того, суд враховує характер та обставини ймовірного вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 , а саме за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з якими він має дружні відносини, а тому може вплинути на них шляхом примушування змінити їхні покази.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Даючи оцінку зазначеному у клопотанні ризику, суд враховує ту обставину, що інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення були ним вчинені майже одночасно, тобто фактично за тих же обставин, у тому ж складі та у тому ж фізіологічному стані. Доказів того, що така протиправна поведінка обвинуваченого є типовою та систематичною, суду не надано, тому підстави стверджувати, що з'явився ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, відсутні. Не надав прокурор і доказів можливого готування обвинуваченого до вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо врахування інших обставин кримінального провадження.
Виходячи з наведених положень кримінального процесуального закону суд, ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, враховує, окрім уже наведених обставин, наступні.
Обставини, які б свідчили про те, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 перешкоджає продовженню стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у матеріалах клопотання відсутні. Він раніше не судимий, відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні відсутні. Відомості про наявність у нього нерухомого майна у матеріалах справи відсутні.
Самих лише посилань захисника та наданого ним рекомендаційного листа командування військової частини про надання згоди на проходження обвинуваченим військової служби за контрактом не достатньо для зміни запобіжного заходу, порядок скасування або змини якого передбачений ст. 616 КПК України.
Із огляду на викладені обставини, які свідчать про те, що встановлені судом раніше ризики не зменшилися і продовжують існувати, вони виправдовують тримання особи під вартою, беручи до уваги обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд вважає, що прокурором у клопотанні достатньою мірою обґрунтовано неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
У зв'язку з викладеним, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 314, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 березня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1