22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 759/13817/18
провадження № 61-16339св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 :
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Світлана Тарасівна, ОСОБА_4 ,
треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
учасники справи за зустрічним позовом ОСОБА_3 :
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 ,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Світлана Тарасівна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_7 , на постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 03 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрованого у реєстрі за № 8692, належить земельна ділянка площею 0,0701 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У серпні 2018 року їй стало відомо, що 30 червня 2017 року ОСОБА_4 , діючи в її інтересах на підставі довіреності, посвідченої 20 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 437, продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що між ними укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4924.
Вона не мала наміру на продаж належної їй земельної ділянки, довіреності на право розпорядження майном ОСОБА_4 не видавала, кошти за спірним договором не отримувала.
ОСОБА_2 просила:
визнати недійсною довіреність від 20 червня 2017 року, укладену від імені ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 437;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0701 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4924;
зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. внести відповідні зміни до Єдиного реєстру довіреностей, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_4 , який діяв в її інтересах, відповідно до довіреності, посвідченої 04 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 342, продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0275, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , про що між ними укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4927.
Вона не мала наміру на продаж належної їй земельної ділянки, довіреності на право розпорядження майном ОСОБА_4 не видавала, кошти за спірним договором не отримувала.
Позивач просила:
визнати недійсною довіреність від 20 червня 2017 року, укладену від імені ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 342;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0275, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4927;
зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. внести відповідні зміни до Єдиного реєстру довіреностей, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.
У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., про усунення перешкод у користуванні власністю.
Зустрічний позов мотивований тим, що 30 червня 2017 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 20 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 437, земельну ділянку площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що між ними укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4924.
Цього ж дня, він придбав у ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , відповідно до довіреності, посвідченої 04 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 342, земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , про що між ними укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4927.
Проте відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні земельними ділянками, які він придбав правомірно.
ОСОБА_3 просив:
усунути перешкоди у користуванні власністю, набутою шляхом купівлі-продажу, а саме: земельною ділянкою, площею 0,0701 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0275,що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У лютому 2021 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила:
визнати недійсними довіреність від 20 червня 2017 року, укладену від імені ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 437 та довіреність від 20 червня 2017 року, укладену від імені ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 342;
визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0701 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0092, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4924 та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0275, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4927;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:670:0275, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (СТ «Зв'язківець») та на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ділянка НОМЕР_1 (СТ «Зв'язківець»);
припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:670:0275, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (СТ «Зв'язківець») та на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 );
зобов'язати суб'єктів державної реєстрації внести відповідні зміни до Єдиного реєстру довіреностей, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа переглядалась судами неодноразово
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 13 лютого 2019 року цивільну справу № 759/13817/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки об'єднано в одне провадження з цивільною справою № 759/13824/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю набутою шляхом купівлі-продажу земельних ділянок, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В.
Залучено до участі як третю особу у справі за позовами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсних довіреностей та договорів купівлі-продажу земельних ділянок - ОСОБА_4 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фадєєва Н. І., задоволено частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд вказав, що, подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник ОСОБА_8 , додала свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції. Чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду чи апеляційного перегляду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, і в силу вказаного не може бути стороною у справі.
Протокольною ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року:
залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ;
залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 ;
залучено до участі у справі як третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. та ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про визнання недійсними довіреностей та договорів купівлі-продажу земельних ділянок та зобов'язання нотаріуса вчинити дії задоволено частково.
Визнано недійсною довіреність від 20 червня 2017 року, укладену від імені ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстровану в реєстрі № 437.
Визнано недійсною довіреність від 04 травня 2017 року, укладену від імені ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстровану в реєстрі № 342.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,01 га з кадастровим номером 8000000000:75:670:0275, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , укладений 30 червня 2017 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 4927.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. та ОСОБА_4 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 912,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 912,50 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що:
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підписували оспорювані довіреності на ім'я ОСОБА_4 , на підставі яких укладені спірні договори купівлі-продажу земельних ділянок. Оскільки ОСОБА_4 діяв від імені позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , тобто саме позивачі виступали сторонами цих правочинів (продавцями майна), тому захист їх прав в частині правовідносин, за яких належні їм на праві власності земельні ділянки вибули з їх володіння, можливий з використанням правового механізму, передбаченого статтею 215 ЦК України, а саме шляхом визнання таких правочинів недійсними, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 серпня 2021 року у справі № 138/1523/19;
у той же час судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га, була відчужена третім особам: 14 вересня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу відчужена ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , 28 жовтня 2020 року на підставі договору дарування право власності на цю земельну ділянку перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 . Тому позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:75:670:0275, площею 0,01 га, підлягає задоволенню на підставі частини першої статті 215 ЦК України, оскільки земельна ділянка були відчужена від імені позивача на підставі недійсної довіреності, тобто за відсутності волевиявлення позивача як її власника на її відчуження, а тому вибула з володіння поза волею власника. Разом з тим, позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га є неефективним способом захисту порушених прав позивача та задоволенню не підлягає, оскільки має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18));
позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими за ОСОБА_3 було зареєстровано права власності на земельні ділянки площею 0,0701 га та площею 0,01 га не є ефективним способом захисту порушених прав позивача та задоволенню не підлягають. Скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно не є необхідним для ефективного відновлення права та виступає неналежним способом захисту порушеного права;
зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог. Суд вказав, що клопотання ОСОБА_3 про призначення почеркознавчої експертизи від 01 грудня 2021 року було задоволене, надано ОСОБА_3 можливість належним чином захистити свої права. Проте, ОСОБА_3 своїм правом не скористався, ухилився від оплати експертизи.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_9 , задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними довіреностей, договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0275, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 30 червня 2017 року між ОСОБА_4 , який діяв від мені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., зареєстрований в реєстрі під № 4927, відмовлено.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 6 089,40 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
до постановлення ухвали суду про закінчення підготовчого провадження у справі (25 березня 2019 року) та ухвалення рішення Святошинським районним судом м. Києва від 13 травня 2019 року, постанови Київським апеляційним судом від 11 березня 2020 року та постанови Верховним Судом від 20 грудня 2020 року, якою рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 не подала клопотання про заміну неналежного відповідача в межах строків, встановлених статтею 51 ЦПК України та, заявляючи в судовому засіданні клопотання про залучення співвідповідача, не довела, що не знала та не могла знати до подання позову у справі про підставу такого залучення, тому суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для залучення ОСОБА_4 в якості співвідповідача (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2022 року у справі № 585/4531/19). З огляду на викладене, апеляційний суд вказав, що межами апеляційного перегляду, є вимоги ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_3 та приватних нотаріусів;
у справі за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність), а не нотаріус. Позивач у цій справі, щодо вимог про визнання недійсними довіреностей, у встановлений статтею 51 ЦПК України строк клопотань про заміну первісних відповідачів, а саме нотаріусів Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. та Шевченко С. Т. на повіреного ОСОБА_4 чи про залучення останнього співвідповідачем не заявляв, тому у задоволенні позову про визнання недійсними довіреностей слід відмовити.
у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не нотаріус чи нотаріальна контора. Заявлення позову до неналежних відповідачів, якими в даному випадку є приватні нотаріуси, є окремою достатньою підставою до відмови в задоволені позову до них;
заявляючи вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, позивач вказувала на недійсність довіреності, що посвідчена 04 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. Оскільки підстав до задоволення позову в частині визнання недійсною вказаної довіреності немає, вимоги щодо недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га також задоволені бути не можуть, так як є похідними від вимог щодо визнання недійсною довіреності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_7 , в якій просить постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року скасувати, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року залишити в силі, судові витрати покласти на відповідачів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подавала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 910/21682/15 відповідно до яких новий розгляд справи має відбуватися зі стадії підготовчого провадження, оскільки протилежний підхід означав би, що новий склад суду був би позбавлений можливості вчинення дій, здійснення яких є можливим лише до початку розгляду справи по суті, як то визначення належного складу учасників спору шляхом залучення до участі у справі співвідповідача та заміна неналежного відповідача. Таким чином, оскільки розгляд справи № 759/13817/18 правомірно розпочався з початку, з підготовчого провадження, то у позивача відповідно до статті 51 ЦПК України було право до закінчення підготовчого провадження подати суду клопотання про залучення до участі співвідповідача - ОСОБА_4 , яке було подано в межах підготовчого провадження;
суд апеляційної інстанції не врахував, що у справі за позовом сторони, від імені якої договір укладав представник, про визнання недійсним договору належним відповідачем є інша сторона оспорюваного договору, а не представник, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17 (провадження 61-329св19) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 219/11149/18 (провадження 61-12723св21).
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,01 га, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У січні 2024 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_9 , в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржену постанову залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що після направлення справи Верховним судом на новий розгляд, суддя першої інстанції мала постановити ухвалу про прийняття справи до свого провадження, а не постановляти ухвалу про відкриття провадження. В порушення пункту 4 статті 49 ЦПК України судом першої інстанції було приєднано до матеріалів справи уточнену позовну заяву, якою фактично були змінені підстави позову, що не допускається у разі направлення справи на новий розгляд. Вказує, що заміна сторони під час нового розгляду справи не наділяє сторони правом на подачу «уточненого позову», долучення «нових доказів», також вчинення ряду інших процесуальних дій, які вчиняються сторонами на стадії підготовчого засідання. Зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому у разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Наведені у касаційній скарзі представником позивача доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів з урахуванням правових висновків у справах, які не є подібними правовідносинами до цієї справи.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала додаткові пояснення за підписом представника Іоніцой-Доценка О. П.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2024 року матеріали цивільної справи № 759/13817/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке подане представником ОСОБА_7 , про розгляд справи з їх викликом відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке подане представником ОСОБА_7 , про залишення без розгляду відзиву ОСОБА_3 на касаційну скаргу відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 910/21682/15, від 13 січня 2021 року у справі № 2-а-13964/08/1570, від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 20 жовтня 2021 року у справі № 219/11149/18, від 17 серпня 2022 року у справі № 388/351/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 662/211/19, від 24 травня 2023 року у справі № 388/349/20, від 14 серпня 2023 року у справі № 388/353/20, від 19 листопада 2021 року у справі № 910/4317/21 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, ділянка НОМЕР_1 (СТ «Зв'язківець») належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 03 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрованого у реєстрі за № 8692.
Земельна ділянка площею 0,01 га з кадастровим номером 8000000000:75:670:0275, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ) належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_2 , посвідченого 18 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстрованого у реєстрі за № 436.
30 червня 2017 року, діючи в інтересах ОСОБА_2 , відповідно до довіреності, посвідченої 20 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстрованої у реєстрі за № 437, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), про що укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 4924.
30 червня 2017 року, діючи в інтересах ОСОБА_1 відповідно до довіреності, посвідченої 04 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстрованої у реєстрі за № 342, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку з кадастровим номером № 8000000000:75:670:0275, площею 0,01 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , про що укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 4927.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві померла ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 , яка, відповідно до заяви про прийняття спадщини від 21 серпня 2019 року № 290 є єдиною спадкоємицею померлої.
Щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, ділянка НОМЕР_1 (СТ «Зв'язківець»), було вчинено ряд правочинів, спрямованих на відчуження права власності, а саме:
14 вересня 2020 року укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким право власності на неї перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_5 ;
28 жовтня 2020 року укладений договір дарування земельної ділянки, за яким право власності на неї перейшло від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 .
На території спірної земельної ділянки № 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, ділянка НОМЕР_1 (СТ «Зв'язківець»), ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 спільно, як членами садівничого товариства «Зв'язківець», за власні кошти, було збудовано об'єкт нерухомого майна - садовий будинок площею 196 кв. м. Будівництво цього садового будинку було завершене у 2017 році, про що виготовлено технічний паспорт. Крім того наявність з 2012 року забудови у вигляді триповерхового будинку на земельній ділянці підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою СТ «Зв'язківець» від 10 червня 2020 року № 444, довідкою № 437 від 10 листопада 2020 року про постійне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у цьому будинку та випискою «Картка рахунку платежів по садівництву «Зв'язківець» за період з 01 січня 2017 року по 30 листопада 2020 року.
У той же час у договорі купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:670:0092, площею 0,0701 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., зареєстрованому в реєстрі за № 4924, у пункті 5.5 зазначено, що земельна ділянка перебуває в належному стані і повністю придатна для використання її за призначенням; межі у натурі (на місцевості) встановлені і земельна ділянка вільна від будь-яких забудов.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подані заяви про вчинення кримінального правопорушення на підставі яких відкрито кримінальне провадження у Бориспільському відділі поліції, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110100000952 від 06 червня 2019 року, у межах якого 24 жовтня 2019 року судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Чуднецовою О. С. проведено судову почеркознавчу експертизу та складений висновок експерта № 17-3/1536.
Відповідно до висновку експерта № 17-3/1536 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12019110100000952, складеного 24 жовтня 2019 року головним судовим експертом відділу почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Чуднецовою О. С. підпис у графі «підпис» у довіреності від 20 червня 2017 року серії НМЕ № 384102, зареєстрованої в реєстр за № 437, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням її підпису, і підпис у графі «підпис» у довіреності від 04 травня 2017 року серії НМА № 513173, зареєстрованої в реєстрі за № 342 на 1 арк, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису.
У висновку експерта від 16 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/43979-ПЧ, виконаного судовим експертом відділу почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Юріною Ольгою, встановлено, що підпис в графі «підпис» від імені ОСОБА_1 у довіреності від 04 травня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстрованої у реєстрі за № 342, нотаріальний бланк НМА 513173, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису; а також встановлено, що рукописний запис « ОСОБА_1 » в графі «підпис» у довіреності від імені ОСОБА_1 від 04 травня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстрованої у реєстрі за № 342, нотаріальний бланк НМА 513173, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відповідно до висновку експерта від 17 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/44007-ПЧ, виконаного судовим експертом відділу почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Юзишиною Т. В., встановлено, що підпис в графі «підпис» від імені ОСОБА_2 у довіреності від 20 червня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстрованої у реєстрі за № 437, нотаріальний бланк НМЕ 384102 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням її підпису; а також встановлено, що рукописний запис « ОСОБА_2 » в графі «підпис» у довіреності від імені ОСОБА_2 від 20 червня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т., зареєстрованої у реєстрі за № 437, нотаріальний бланк НМЕ №384102 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Позиція Верховного Суду
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. пункти 110-113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23)).
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27листопада 2024 року у cправі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23) зроблено висновок, що:
«82. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України, дійшла висновку про те, що за своєю правовою природою нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, який від імені продавця підписаний сторонньою особою та при нотаріальному посвідченні якого використано викрадені документи, а особу продавця встановлено на підставі підробленого документа, у разі невстановлення факту зловживання з боку власника своїми правами потрібно кваліфікувати як неукладений з огляду на відсутність підтвердження волевиявлення його сторони на укладення відповідного правочину. […]
обов'язковим елементом двостороннього правочину (в даному випадку купівлі-продажу) є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.
97. Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об'єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.
98. Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов'язкового суб'єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.
99. Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає самої можливості піддати юридичній оцінці об'єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин. […]
107. Підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов'язковим атрибутом письмової форми правочину.
108. З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 218 ЦК України закон не пов'язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов'язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.
109. Водночас укладеність договору пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (див. частину першу статті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи. […]
115. Неукладеність договору у зв'язку з недотриманням установленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). […]
117. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.
118. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.
119. З огляду на наведене вище, нотаріально посвідчений правочин купівлі-продажу нерухомого майна, який від імені продавця підписаний сторонньою особою та при нотаріальному посвідченні якого використано викрадені документи, а особу продавця встановлено на підставі підробленого документа, за умови невстановлення факту зловживання з боку продавця своїми правами потрібно кваліфікувати як неукладений. […]
127. Належним способом захисту права особи, майно якої вибуло з її законного володіння за неукладеним договором купівлі-продажу, є віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача. Велика Палата Верховного Суду дійшла цього висновку виходячи з такого. […]
130. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
131. Також позов не може містити вимогу, у якій ідеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це стверджує позивачка і достеменно встановили суди).
132. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
133. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, реєстрація права власності на належне йому майно за іншою особою, чи зайняття та використання іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).
134. Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов'язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.
135. Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
145. Отже, якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором купівлі-продажу, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його із чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до статті 387 ЦК України. При цьому відсутністю правової підстави в цьому випадку потрібно розуміти: реєстрацію спірного нерухомого майна за стороною неукладеного правочину; реєстрацію спірного майна за третьою особою на підставі правочину, укладеного всупереч нормам чинного законодавства. […]
не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168]».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2023 року у cправі № 910/21682/15, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:
«ГПК України не регулює питання, з якої стадії судового процесу починається новий розгляд справи після скасування судового рішення по суті спору касаційною інстанцією.
Разом з тим, Верховний Суд вважає, що новий розгляд справи має відбуватися зі стадії підготовчого провадження, оскільки протилежний підхід означав би, що новий склад суду був би позбавлений можливості вчинення дій, здійснення яких є можливим лише до початку розгляду справи по суті, як то визначення належного складу учасників спору шляхом залучення до участі у справі співвідповідача та заміна неналежного відповідача (стаття 48, пункт 4 частини другої статті 182 ГПК України), самостійного визначення порядку розгляду справи, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (пункти 5, 6 частини першої статті 177 ГПК України), залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункти 1-3 частини першої статті 185 ГПК України), з'ясовування думки сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті (частина п'ята статті 185 ГПК України), а учасники судового процесу - можливості вчинення процесуальних дій, притаманних підготовчій стадії судового процесу.
Ураховуючи наведені мотиви, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що, прийнявши справу до свого провадження після скасування попередньо ухвалених у справі судових рішень касаційною інстанцією, місцевий господарський суд розпочав розгляд справи з підготовчого засідання».
У справі, що переглядається:
при зверненні до суду з позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , серед іншого просили:
визнати недійсною довіреність від 20 червня 2017 року, укладену від імені ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 437;
визнати недійсною довіреність від 20 червня 2017 року, укладену від імені ОСОБА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко С. Т. за реєстровим № 342;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0275, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4927;
суди встановили, що підпис у графі «підпис» у довіреності від 20 червня 2017 року серії НМЕ № 384102, зареєстрованої в реєстр за № 437, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням її підпису, і підпис у графі «підпис» у довіреності від 04 травня 2017 року серії НМА № 513173, зареєстрованої в реєстрі за № 342 на 1 арк, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису, що підтверджено висновками експертизи;
суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,01 га;
апеляційний суд при відмові у задоволенні позову вказав, що до постановлення ухвали суду про закінчення підготовчого провадження у справі (25 березня 2019 року) та ухвалення рішення Святошинським районним судом м. Києва від 13 травня 2019 року, постанови Київським апеляційним судом від 11 березня 2020 року та постанови Верховним Судом від 20 грудня 2020 року, якою рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 не подала клопотання про заміну неналежного відповідача в межах строків, встановлених статтею 51 ЦПК України. З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні позову про визнання недійсними оспорюваних довіреностей, оскільки належним відповідачем за такими вимогами є повірений;
при відмові у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки 0,01 га, апеляційний суд вказав, що відповідачем за такими вимогами є сторони оспорюваного договору, а не нотаріус чи нотаріальна контора. Вказані вимоги задоволені бути не можуть, так як є похідними від вимог щодо визнання недійсною довіреності;
апеляційний суд не врахував, що:
новий розгляд справи має відбуватися зі стадії підготовчого провадження із вчиненням дій, передбачених статтею 189 ЦПК України, в тому числі з визначенням належного складу учасників спору шляхом залучення до участі у справі співвідповідача та заміни неналежного відповідача;
належним способом захисту права особи, майно якої вибуло з її законного володіння за неукладеним договором купівлі-продажу, є віндикаційний позов;
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 позовні вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння не заявляли;
за таких обставин позовні вимоги про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,01 га, є неналежними, оскільки не призведуть до відновлення порушених прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовів, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Тому постанову апеляційного суду в оскарженій частині слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду та висновків щодо застосування норм права, викладених у постановахВерховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23), Великої Палати Верховного Суду від 27листопада 2024 року у cправі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23), дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині прийнята з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Оскільки постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає зміні лише щодо мотивів її прийняття, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,01 га змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко