Справа № 947/4330/25
Провадження № 1-кс/947/1883/25
29.01.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сагайдак, Шишацького району, Полтавської області, громадянина України, маючому індивідуальний номер платника податку НОМЕР_1 , з повною вищою освітою, раніше не судимому, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді офіцера командування військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), у військовому званні капітан-лейтенанта,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 408, ч.2 ст.111 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ..
Згідно вказаного клопотання вбачається, що громадянин України ОСОБА_4 присягнув на вірність народу України та з 21.06.1999 проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу № 208 від 05.10.2012 року капітан-лейтенант ОСОБА_4 призначений на посаду інженера військової частини НОМЕР_2 та з 26.10.2012 страви та посаду прийняв.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, капітан-лейтенант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» був зобов'язаний:
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- неухильно та беззастережно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів (начальників);
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положення і інструкціями;
- неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові;
- сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;
- вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
Відповідно до ст. ст. 65, 68 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономну Республіку Крим та місто Севастополь визначено як тимчасово окуповану території України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 (набрання чинності для України міжнародного договору, відбулась 24.08.1991), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дата початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, визначається Законом, такою датою є: 20.02.2014.
06.03.2014 Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму» від 06.03.2014 № 1702-6/14, яку рішенням Конституційного Суду України від 14.03.2014 № 2-рп/2014 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), внаслідок чого вона втратила чинність. З огляду на це Верховна Рада України 15.03.2014 ухвалила Постанову «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим», внаслідок якої парламент Автономної Республіки Крим втратив будь-яку легітимність.
Так, у березні 2014 року невстановленими на теперішній час озброєними особами у військовій формі одягу без розпізнавальних знаків було здійснено незаконне захоплення зброї та боєприпасів військових частин на території АР Крим, в тому числі військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим бойова та мобілізаційна готовність військової частини НОМЕР_2 була підірвана.
Радою національної безпеки і оборони України у своєму рішенні від 23.03.2014 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України», затвердженого Указом Президента України від 24.03.2014 № 339/2014, доручено Кабінету Міністрів України невідкладно розпочати разом зі Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Службою зовнішньої розвідки України передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України, забезпечивши при цьому соціальний захист військовослужбовців і працівників таких військових частин (підрозділів), установ та організацій (пункт 2 вказаного Рішення).
Пунктами 2, 3 спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов'язані з тимчасовою окупацією території України» визначено строк прибуття військовослужбовців Збройних Сил України із тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь до визначених пунктів прибуття з 6 травня 2014 року до 12 травня 2014 року.
Відповідно до пункту 3 вказаної Директиви та наказу командувача ВМС ЗС України про передислокацію військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 пунктом прибуття військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 визначено військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 .
Проте, 12.05.2014 капітан-лейтенант ОСОБА_4 , діючи умисно, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби назавжди, вчинив нез'явлення на службу у визначене наказом командувача ВМС ЗС України про передислокацію військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), Директивою Міністра оборони України та Генерального штабу ЗС України від 06.05.2014 № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов'язані з тимчасовою окупацією території України» місце служби (пункт прибуття) - військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), за адресою: АДРЕСА_3 та ухилявся від військової служби, слідства та суду, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що не з'явився на службу, отже підозрюється у вчиненні дезертирства.
Разом з тим, в один із днів з березня-травня 2014 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням встановити не виявилось за можливе, особовому складу військової частини НОМЕР_2 , в тому числі капітану-лейтенанту ОСОБА_4 , було усно доведено вищезазначені обставини пов'язані з окупацією АР Крим внаслідок збройної агресії російської федерації та наголошено на необхідності прийняти кожним військовослужбовцем рішення щодо дотримання Військової присяги на вірність українському народові та необхідності передислокації військової частини та її особового складу на материкову територію України для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.
Проте, капітан-лейтенант ОСОБА_4 , будучи громадянином України відповідно до ст. 13 Закону України «Про громадянство України» та документований паспортом громадянина України НОМЕР_4 , будучи відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про громадянство України» громадянином України, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді офіцера командування військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) (яка до 13 травня 2014 року дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , а у подальшому за адресою: АДРЕСА_3 ), в порушення ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 1, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, публічно, відкрито, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на території військової частини НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 , в один із днів з березня-травня 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, чим вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, що виразилося:
- у відмові в один із днів березня-травня 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, на загальному шикуванні особового складу військової частини НОМЕР_2 виконувати обов'язки несення військової служби у Збройних Силах України та заяві про намір проходити службу в збройних силах російської федерації;
- в переході в один з днів березня-травня 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, на військову службу до збройних сил російської федерації та проходженні військової служби у збройних силах російської федерації на різних посадах, у тому числі на посаді заступника командира батальйону управління з озброєння НОМЕР_5 окремої бригади розвідки Черноморського флому рф;
- зверненні 12.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , підписанні контракту на проходження військової служби у ЗС рф та участі в бойових діях проти ЗС України, отже у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, переході на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
08.12.2014 року складено та погоджено з прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону, який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42014161010000208 від 08.12.2014, повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України.
27.01.2025 складено та вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні № 42014161010000372 від 18.12.2014 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 111 та ч. 1 ст. 408 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Захисник та підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечували.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема матеріалами службового розслідування, результати якого затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), показами свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
На даному початковому етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми, щоб стверджувати, що ОСОБА_4 має певне відношення до вказаного злочину.
Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об'єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408, ч.2 ст.111 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри у кримінальному провадженню за №42014161010000372 від 18.12.2014 року відносно ОСОБА_4 ...
Слідчий суддя приходить до висновку, що у ОСОБА_4 мають місце процесуальні ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки може:
-переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408, ч.2 ст.111 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до особливо тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення.
- незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_4 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408, ч.2 ст.111 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено, а отже, підозрюваний ОСОБА_4 може штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв'язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно ч.8 ст.176 КК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 березня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1