28 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/18079/24
Провадження № 22-ц/820/222/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення недоотриманих сум пенсії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2024 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - УПФ) про стягнення недоотриманих сум пенсії.
ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина на недоотриману ним пенсію. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі №560/3036/22 зобов'язано УПФ здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_3 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області» за №547 від 26 травня 2021 року (включаючи усі вказані у ній додаткові види грошового забезпечення та премію), з 1 грудня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених коштів. Отже, розмір недоотриманої ОСОБА_3 пенсії за період з 1 грудня 2019 року до 31 травня 2022 року склав 346 123 грн 52 коп. Позивач як єдиний спадкоємець за заповітом успадкував суми пенсії, які належали ОСОБА_3 , але не були ним одержані за життя, однак УПФ відмовило йому у виплаті цих коштів.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд зобов'язати УПФ виплатити на його користь у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 346 123 грн 52 коп. недоотриманої пенсії.
Процесуальні дії суду першої інстанції
Суд ухвалою від 23 вересня 2024 року залучив ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2024 року позов задоволено.
Зобов'язано УПФ виплатити на користь ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 346 123 грн 52 коп. недоотриманої пенсії.
Стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 461 грн 24 коп.
Суд керувався тим, що ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за заповітом набув право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , у тому числі на недоотримані спадкодавцем за життя суми пенсії, а тому УПФ повинно виплатити йому ці кошти.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виплата пенсій особам, звільненим з військової служби, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. На виконання рішення адміністративного суду сума пенсії не була виплачена ОСОБА_3 за життя через відсутність відповідного фінансування. ОСОБА_1 не набув права на недоотриману ОСОБА_3 пенсію, оскільки він не належить до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а також не проживав із батьком на день його смерті. Крім того, ОСОБА_1 не довів свою належність до спадкоємців померлого ОСОБА_3 , які мають право на одержання нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
ОСОБА_2 не висловила своєї позиції щодо апеляційної скарги.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною першою статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року зобов'язано УПФ здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_3 , виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області» за №547 від 26 травня 2021 року (включаючи усі вказані у ній додаткові види грошового забезпечення та премію), з 1 грудня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Згідно повідомлення УПФ від 20 травня 2022 року розмір недоотриманої ОСОБА_3 пенсії за період з 1 грудня 2019 року до 31 травня 2022 року становить 346 123 грн 52 коп.
26 вересня 2023 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Возною В.Б. (зареєстровано в реєстрі за №№1176, 1177), яким усе своє майно заповів ОСОБА_1
ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подання нотаріусу відповідної заяви в установлений законом строк.
УПФ відмовило ОСОБА_1 у виплаті недоотриманих ОСОБА_3 сум пенсії.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
В силу частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Із положень статті 1227 ЦК України слідує, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Як передбачено статтею 52 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно зі статтею 61 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби» (далі - Закон №2262-ХІІ) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкування можуть бути лише права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті.
Право на спадщину переходить лише до спадкоємців за заповітом чи за законом, які прийняли спадщину в установленому порядку. У разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово.
Суми пенсії, які не були одержані спадкодавцем за життя, входять до складу спадщини за сукупності наступних умов: спадкодавець за життя мав право на їх одержання та не реалізував це право; після смерті спадкодавця відсутні члени його сім'ї (або їх неможливо встановити).
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 вересня 2020 року (справа №428/6685/19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначено, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_3 як особа, звільнена з військової служби, за життя не одержав пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ у розмірі 346 123 грн 52 коп. Оскільки члени сім'ї ОСОБА_3 не зверталися до УПФ за цими пенсійними виплатами протягом 6 місяців після його смерті, то сума невиплаченої ОСОБА_3 пенсії увійшла до складу його спадщини та успадкована його сином ОСОБА_1 .
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що УПФ зобов'язане виплатити ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_3 за життя суму пенсії.
Посилання УПФ на те, що ОСОБА_1 не набув право на недоотриману ОСОБА_3 пенсію та не довів свою належність до спадкоємців ОСОБА_3 суперечать фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.
Суд першої інстанції з'ясував усі обставини справи. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, в тому числі з положеннями Закону №1058-IV та Закону №2262-ХІІ. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
3. Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 січня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Павловська А.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 39