Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа № 528/52/25
Провадження № 3/528/28/25
Іменем України
29.01.2025 м. Гребінка
29 січня 2025 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., за участі особи, яка притягується до відповідальності, розглянув адміністративний матеріал, що надійшов від СПД №1 ВП №1 Лубенського районного відділу поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 від 16.02.2024, виданий 7130,-
12.01.2025 року з 10-00 год., громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого батька ОСОБА_2 , а саме: винесла речі батька з будинку та виганяла останнього з будинку, що могло завдати шкоди психологічному здоров'ю потерпілого, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні 29.01.2025, особа яка притягується до відповідальності - ОСОБА_1 , вину у скоєному визнала, щиро розкаялась, підтвердила обставини викладені в протоколі, просила суд суворо її не карати та обмежитись усним зауваження.
Крім особистого визнання вини, вина ОСОБА_1 , підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 149390 від 12.01.2025; даними рапорту про опрацьоване звернення від 12.01.2025; даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, або іншу подію від 12.01.2025; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 ; даними форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. (а.с.1-6).
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Стаття 173-2 ч.1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 Розділу І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.14, п.17 ч.1 Розділу І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що дії ОСОБА_1 , за ст. 173-2 ч.1 КУпАП кваліфіковані вірно, як скоєння дій психологічного насильства по відношенню до членів сім'ї, тобто насильства в сім'ї.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягання до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
На підставі статті ст. 33 КУпАП України при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суддя виходить з наступного.
Обставини, що пом'якшують правопорушення визнано щире каяття.
Обставини, які обтяжують правопорушення не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності. Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії»).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи характер скоєного та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , яка раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей, наявність пом'якшуючої обставини - щире каяття, та ступінь її вини, а також той факт, що будь-яких негативних наслідків та шкоди від її дій державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян не завдано, тому вчинене правопорушення необхідно вважати малозначним.
За таких обставин, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 , підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а справа відносно неї закриттю, з оголошенням усного зауваження, яке, на думку суду, буде достатнім для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП, щодо виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобігання вчиненню нею нових правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.
У зв'язку із звільненням від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 33, 34, 36, 173-2 ч.1, ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя,-
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності, на підставі ст.22 КУпАП, оголосивши їй усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по притягненню останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Суддя М. О. Вітківський