Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2606/24
Провадження № 2/376/1292/2024
09 грудня 2024 року Сквирський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,
за участі секретаря Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування при виконкомі Сквирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт народження та походження від батьків підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02.04.2011 виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області на підставі актового запису про народження №5 складеним 02.04.2011 цим же виконавчим комітетом.
Відповідач визнав себе батьком нашого сина, що підтверджено Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00042360674 сформованим 18.11.2023 Сквирським відділом ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі актового запису про народження №5 складеного 02.04.2011 виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.
При вступі в шлюб позивач змінила прізвище з родового « ОСОБА_1 » на шлюбне « ОСОБА_1 », що підтверджено Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 виданим 04.03.2016 виконавчим комітетом Голубівської сільської ради Ружинського району Житомирської області на підставі актового запису про шлюб №1 складеного 04.03.2016 цим же виконавчим комітетом.
З моменту вступу в шлюб, чоловік позивачки прийняв її сина, відноситься до нього як до власної дитини. Від шлюбу подружжя має двох доньок і чоловік не робить різниці між доньками та сином, ставиться до усіх дітей однаково, а син називає його татом. Тепер син став перейматися питаннями свого походження, хоче носити прізвище спільне з сестрами, бути повнорідним.
Відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований на проживання в с.Жовтневе, Генічеського району, Херсонської області, що підтверджено даними його паспорта і Довідкою відділу поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Київської області від 22.08.2024 № 6741/109/1101/20-2024. Місце його фактичного перебування невідомо. Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України №309 від 22.12.2022 (зі змінами) весь Генічеський район Херсонської області є окупованим збройними силами російської федерації з 24.2.2022. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» № 1377-VIII від 19.05.2016 селище Жовтневе Генічеського району Херсонської області перейменовано з «Жовтневе» на « Ногайське ».
Відповідач не відмовився від сина в момент його народження, проте з моменту народження та по теперішній час жодним чином не був присутній у житті сина. Тобто, він є біологічним батьком. До досягнення сином 2-річного віку відповідач двічі приїздив та бачив сина. Жодних зв'язків з позивачем та своїм сином відповідач не підтримував, номери його телефону та інших мереж невідомі.
Позивач взяла на себе всі обов'язки пов'язані з утриманням та вихованням сина. Впродовж з 2011 року по теперішній час питання щодо виховання та утримання сина вирішуються матір'ю самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Зі своїм біологічним батьком син не зустрічався вже більше як десять років і не знає його. Тобто, як батько відповідач не виконує жодного з покладених законом на батьків обов'язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. А отже, поведінка відповідача відносно сина є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає доступу до духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним необхідного на даному етапі розвитку. Підтвердженням того, що мати самостійно, без участі відповідача виховую сина та приймає рішення щодо його життя, а батько не приймає участі в вихованні та утриманні дитини, є:
-рішення виконавчого комітету Сквирської міської ради №21/34 від 19.12.2023 «Про надання дозволу органу опіки та піклування Сквирської міської ради на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька»;
-акт Сквирської міської ради про обстеження умов проживання від 14.12.2023;
-акт Сквирської міської ради про обстеження умов проживання від 25.07.2024;
-характеристика на ОСОБА_3 № 158 видана 09.08.2024 Андрушківським ліцеєм ім. А.Н. Вітрука Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за період навчання у початкових класах з 2017 по 2021 роки;
-характеристика на ОСОБА_3 № 159 видана 09.08.2024 Андрушківським ліцеєм ім. А.Н. Вітрука Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за період навчання у середніх класах з 2021 по 2022 роки;
-довідка на ОСОБА_3 з Сквирського ліцею ім. П. Тисменецького;
-довідка Виконавчого комітету Андрушківської сільської ради Житомирської області №398 від 05.08.2024;
-заява ОСОБА_7 від 05.08.2024 нотаріально посвідчена Андрушківською сільською радою Житомирського району Житомирської області, зареєстровано в реєстрі №1/620;
-заява ОСОБА_8 від 05.08.2024 нотаріально посвідчена Андрушківською сільською радою Житомирського району Житомирської області, зареєстровано в реєстрі №1/621;
-заява ОСОБА_9 від 15.08.2024 нотаріально посвідчена Ружинською селищною радою Бердичівського району Житомирської області, зареєстровано в реєстрі №9/9.
Позивачу матеріально тяжко утримувати сина, а тому необхідно, щоб батько відповідально ставився до потреб сина та сплачував аліменти на його утримання.
Боржник не має фінансових зобов'язань перед іншими фізичними та юридичними особами. Батьки відповідача померли. Інших неповнолітніх дітей, окрім ОСОБА_3 немає. Боржник має добрий стан здоров'я, має певні матеріальні блага, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Інформація про відповідача відома позивачу до 24.02.2022, після окупації Генічеського району зв'язок із спільними з відповідачем знайомими, що живуть в окупації, втрачено.
Позивач уважає, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення відповідача від виховання та утримання дитини.
З урахуванням наведеного, позивач просить суд:
-позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця села Семенівка Пологівського району Запорізької області, жителя села Ногайське (раніше село Жовтневе), Генічеського району Херсонської області, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 19.06.1996 Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 02.04.2011, актовий запис № 5;
-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Семенівка Пологівського району Запорізької області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів проводити за рішенням суду з дня пред'явлення позову і до повноліття дитини. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, 21.11.2024 звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Правом на подання відзиву не скористався, письмових заяв чи клопотань не надав.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування при виконкомі Сквирської міської ради у судове засідання не з'явився, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. 21.11.2024 подали до суду заяву про визнання позовних вимог та просить справу розглянути у відсутності представника, а також надали висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт народження та походження від батьків підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02.04.2011 виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області на підставі актового запису про народження №5 складеним 02.04.2011 цим же виконавчим комітетом (а.с.13).
Відповідач визнав себе батьком нашого сина, що підтверджено Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00042360674 сформованим 18.11.2023 Сквирським відділом ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на підставі актового запису про народження №5 складеного 02.04.2011 виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області (а.с. 15).
Відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований на проживання в с.Жовтневе, Генічеського району, Херсонської області, що підтверджено даними його паспорта і Довідкою відділу поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Київської області від 22.08.2024 № 6741/109/1101/20-2024. Місце його фактичного перебування невідомо. Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України №309 від 22.12.2022 (зі змінами) весь Генічеський район Херсонської області є окупованим збройними силами російської федерації з 24.2.2022. Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» № 1377-VIII від 19.05.2016 селище Жовтневе Генічеського району Херсонської області перейменовано з «Жовтневе» на «Ногайське».
ОСОБА_2 жодним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться успіхами в освіті, станом здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя. Також не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини. Не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.
Рішенням виконавчого комітету Сквирської міської ради від 31.10.2024 №3/24 затверджено висновок органу опіки та піклування Сквирської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків: не цікавиться станом здоров'я дитини, не бере участь у його вихованні та матеріальному утриманні, свідомо ухиляється від спілкування з сином.
У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
У ст. 155 СК України вказано, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 1, 2 ст. 157 СК України).
Відповідно до ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із змінами, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надаються дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, та і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання своєї дитини та її матеріального забезпечення.
Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наявні у матеріалах справи докази підтверджують посилання позивачки на те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов'язків та не приймає участі в житті дитини.
Протягом розгляду справи відповідач для себе належних висновків не зробив, не підтвердив належними та допустимими доказами протилежне.
Жодних об'єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні відповідачем його неповнолітньої дочки, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об'єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_11 намагався виконувати батьківські обов'язки. Відповідач формально ставиться до необхідності виконання обов'язку щодо утримання дитини, сплати аліментів.
На переконання суду позбавлення батьківських прав відповідача не зашкодить інтересам дитини, її подальшому вихованню та утриманню.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирiшуючи питання щодо розмiру алiментiв, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матерiальне становище дитини i платника алiментiв; наявнiсть в останнього iнших неповнолiтнiх дiтей, непрацездатних чоловiка, дружини, батькiв, повнолiтнiх дочки, сина; iншi обставини, що мають iстотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
На підставі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню сина, суд вважає стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) батька, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідача ОСОБА_11 від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини, його свідоме нехтування своїми обов'язками як батька, його небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивач звільнений від сплати судового збору щодо заявленої вимоги про стягнення аліментів, відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 150, 155, 164-167, 180-183, 191 СК України, ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України,суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування при виконкомі Сквирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця села Семенівка Пологівського району Запорізької області, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 19.06.1996 Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 02.04.2011, актовий запис № 5.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Семенівка Пологівського району Запорізької області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову - 27.08.2024 і до повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції на протязі 30 днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко