Справа № 375/68/25
Провадження № 3/375/218/25
29 січня 2025 року селище Рокитне
Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус Олена Володимирівна, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції у Київській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: на АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
22.12.2024 близько 17 год. 10 хв. ОСОБА_1 перебуваючи по АДРЕСА_1 умисно висловлював погрози, виражався нецензурною лексикою. умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає із ним за вказаною адресою.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 11.07.2024 справа № 375/991/24 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністратвиної відповідальності за ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення повістки за місцем проживання.
Також дата судового засідання відображалась на веб-сайті Рокинянського районного суду Київської області в рубриці список справ, призначених до розгляду.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, відносяться до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, судом вживалися заходи щодо виклику ОСОБА_1 , однак останній в судове засідання не з'явився та клопотань про відкладення розгляду справи не направив, суддя вважає неявку ОСОБА_1 пособом затягування розгляду справи з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, а тому вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності останнього.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 245, 280КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч. 1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч. 3 ст. 173-2 КУпАП предбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобіганнята протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з аналізу змісту чинного законодавства, ознакою домашнього насильства є залежність потерпілого від кривдника чи значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про попередження насильства у сім'ї» психологічним насильством в сім'ї є насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Судом досліджено матеріали справи протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №329532 від 22.12.2024; довідку визначення повторності порушення від 23.12.2024; витяг з бази Армор від 20.12.2024; копію постанови Рокитнянського районного суду Київської області від 11.07.2024; копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 472370 від 22.12.2024; копію форми оцінки ризиків вчиненян домашнього насильства від 22.12.2024; заява ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності від 22.12.2024; письмові пояснення ОСОБА_2 від 22.12.2024; письмові поясненян ОСОБА_3 від 22.12.2024; рапорт працівника поліції Зайцева В. від 22.12.2024; диск з відеозаписом обставин події здійсненого на нагрудну відеокамеру працівників поліції.
На підставі викладеного, суддя доходить до переконання про доведеність матеріалами справи вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
У відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тому з метою виховання останнього і запобіганню вчинення нових правопорушень йому слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу.
Згідно із ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Щодо застосування заходів, передбачених ст. 39-1 КУпАП, то суд враховує, що це право суду, а не обов'язок, оскільки вказана норма, передбачає, що у разі вчинення домашнього насильства суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_1 лише адміністративне стягнення у виді штрафу в межах, встановлених санкцією, передбаченою ч. 3 ст. 173-2 КУпАП без застосування ст. 39-1 КУпАП. Саме таке стягнення враховуючи викладені вище обставини, буде достатньою мірою відповідальності за вчинені правопорушення і відповідатиме меті адміністративного стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись статтями 33, 40-1, 173-2, 251, 256, 276-279, 280, 283, 284, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п.5 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених 3 статті 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції частини 3 статті 173-2 КУпАП у виді штрафу на користь держави (рахунок отримувача: UA638999980313070106000010842; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; код класифікації доходів бюджету:21081100) в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,судовий збір в дохід держави (рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030106) в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений статтею 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,штраф у подвійному розмірі в сумі 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) гривень 00 копійок, відповідно до статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст.7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області
Суддя Олена БАНАХ-КОКУС