Справа № 357/8925/24
Провадження № 2-а/357/5/25
29 січня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області сержанта поліції Вигівського Андрія Володимировича, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -
Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступні обставини.
15.06.2024 року поліцейським 1 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області сержантом поліції Вигівським Андрієм Володимировичем було винесено постанову серії ЕНА №2398019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень.
У постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2398019 від 15.06.2024 року вказано, що 15.06.2024 року 13:50:04 у місті Біла Церква, вулиця Леваневського 157 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN PASST, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив рух у лівій смузі руху по проспекту Незалежності 157 при вільній правій смузі для руху, чим порушив п. 11.5. ПДР - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку. Враховуючи вищезазначене, на підставі ч.2 ст. 122 КУпАП відносно Позивача було складено оскаржувану постанову та накладено штраф у розмірі 510,00 гривень.
Указану постанову Позивач вважає незаконною, стверджує, що він не порушував Правила дорожнього руху України. Посилаючись на приписи ст.ст. 287, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 6, 17, 19, 162, 171-2 КАС України, Позивач просив суд вказану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
08.07.2024 року ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі було постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 19-20).
18.07.2024 року до канцелярії суду представником Відповідача Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначив, що 15.06.2024 року поліцейський, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції зі своїм напарником, безпосередньо стали свідками вчинення Позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення, з огляду на що ними було прийнято рішення зупинити указане авто. На звернення поліцейських Позивач із запереченнями в грубій формі перебивав поліцейського, наполягав на тому, що він не скоював інкриміноване йому адміністративне правопорушення. Утім обставини правопорушення було зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського. Вони також підтверджуються поясненнями військовослужбовця ОСОБА_2 , який був свідком указаної події (а.с. 27-32).
24.07.2024 року до канцелярії суду Позивачем було подано письмові пояснення (а.с. 38-40).
12.11.2024 року до канцелярії суду представником Позивача було подано клопотання про долучення доказів (а.с. 73).
05.12.2024 року у судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Надали пояснення, аналогічні за змістом позовній заяві. Представник Позивача зазначив, що Романов Г.В. дійсно здійснював рух крайньою лівою смугою, утім здійснював він це так як права смуга руху була зайнята іншим транспортним засобом. Окрім того звернув увагу суду на те, що у якості причини зупинки транспортного засобу Позивача поліцейським було вказано не вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а проведення антитерористичних заходів спільно з працівниками ТЦК. Зауважив, що законність самої процедури ведення справи про адміністративне правопорушення Позивачем не оспорюється. Натомість Позивачем оспорюється сам факт наявності в його діях інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Представник Відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні було досліджено відеозапис події. У процесі дослідження представники сторін мали можливість його коментувати та ставити один одному запитання (а.с.71).
29.01.2025 року сторони/їхні представники у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У матеріалах справи наявні клопотання представників сторін про розгляд даної справи без їхньої участі (а.с. 78, 79-80).
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Беручи до уваги шістдесятиденний строк розгляду справи відповідної категорії, встановлений ст. 258 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності сторін/їхніх представників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як убачається з наданої суду Позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2398019, 15.06.2024 року відносно Позивача складено постанову про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення, за яке встановлено відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 11.5. ПДР України. До Позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 гривень (а.с. 7, 36-37).
Утім, Позивач своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнає та просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.
Нормами матеріального та процесуального права України, якими керується суд.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху України та порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення встановлено Кодексом України про адміністративні правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в суді у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.ст. 268, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
Системний аналіз приписів КУпАП, які регламентують порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, дозволяє зробити висновок про те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Відповідно до ст.ст.72-74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування та одержані в порядку встановленому законом.
При цьому, ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
За приписами ч. 2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 11.5. ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Висновки суду.
Як вбачається з наведених правових норм ПДР не містять імперативної заборони для водіїв щодо виїзду на крайню ліву смугу. Натомість п. 11.5 ПДР визначено випадки, коли такий виїзд дозволяється.
Проте, Відповідач не надав суду доказів того, що рух транспортного засобу під керуванням Позивача на дорозі по крайній лівій смузі здійснювався не з однієї з дозволених п. 11.5. ПДР причин.
Надані Відповідачем докази вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, а саме відеозаписи події, не підтверджують обставин, які зазначено в оскаржуваній постанові.
Так на відеозаписі події, файл «clip-0.mp4» на 03:39 - 03:55 хвилинах відеозапису зафіксовано, як автомобіль під керуванням Позивача здійснює рух лівою крайньою смугою руху. У це же час видно, що правою крайньою смугою руху здійснює рух інший автомобіль, а автомобіль Позивача здійснює його обгін (а.с. 71).
Указані обставини додатково підтверджуються наявною у матеріалах справи фото схемою №1, яку було надано представником Відповідача (а.с. 35).
Тобто в даному випадку Позивач дотримався вимог п. 11.5 ПДР, а відповідні заперечення цього факту Відповідачем є необґрунтованими.
У той же час суду не було надано письмових пояснень будь-яких свідків указаної події, у тому числі військовослужбовця ОСОБА_2 .
Разом з цим судом враховано, що як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису указаної події, поліцейським у якості причини зупинки транспортного засобу Позивача було вказано проведення антитерористичних заходів, а не вчинення останнім адміністративного правопорушення.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні і беззаперечні докази наявності в діях Позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Разом з тим, суд зазначає, що склад правопорушення повинен в собі містити: суб'єкт правопорушення, суб'єктивну сторону правопорушення, об'єкт правопорушення та об'єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не містить складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене об'єктивна сторона правопорушення не є встановленою.
Ураховуючи згадані норми чинного законодавства України, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню. Постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 6-8, 19, 72-77, 241-246, 255, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області сержанта поліції Вигівського Андрія Володимировича, Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2398019 від 15.06.2024 року - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 29.01.2025 року.
СуддяВ. П. Цукуров