Справа № 357/1170/25
Провадження № 2/357/1993/25
29.01.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цуранов А.Ю., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Компанії «Distillerie Des Moisans», треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайн-Хол»; 2) Приватне підприємство «Флоксан»; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім Вайнтайм» про стягнення заборгованості за договором про ексклюзивне комерційне представництво,
У січні 2025 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано судді Цуранову А.Ю.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, суддя дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Заявником (позивачем) на підтвердження сплати судового збору надано копію платіжної інструкції № 0.0.4062088433.1 від 12.12.2024 про сплату судового збору в розмірі 1 748,42 грн. на рахунок ГУК у Київ.обл/Білоцерків.міс/22030101 з призначенням платежу: *;101;2848809434;22030101;Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); за позовною заявою ОСОБА_1 .
Судом проведено перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та виявлено, що вказаний судовий збір приєднано до справи № 357/18401/24 за аналогічною позовною заявою ОСОБА_1 до Компанії «Distillerie Des Moisans», треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайн-Хол»; 2) Приватне підприємство «Флоксан»; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім Вайнтайм» про стягнення заборгованості за договором про ексклюзивне комерційне представництво, яка ухвалою судді від 25.12.2024 повернута позивачу разом з доданими до неї документами.
Слід роз'яснити заявнику (позивачу), що правові засади справлення судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
З огляду на зазначене, матеріали справи не містять доказів сплати судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, при цьому ціну позову зазначено в іноземній валюті у розмірі 3 990 євро.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою або фізичною особою підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абз. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
За змістом п. 11 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.
Таким чином, оскільки день сплати судового збору невідомий, через відсутність належного доказу сплати судового збору, тому розмір судового збору, що підлягає сплаті заявником має бути визначено самостійно. Орієнтовний розрахунок розміру судового збору за вимогу майнового характеру становить: 1 747,22 грн (3 990 х 43,79 (офіційний курс гривні до євро, встановленого НБУ на день винесення ухвали 29.01.2025) х 1%).
Таким чином, заявнику (позивачу) необхідно самостійно визначити розмір судового збору з урахуванням зазначеного вище, сплатити його, а на підтвердження сплати надати суду документ, що підтверджує його оплату.
Судовий збір за подання позовної заяви має бути сплачено за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Білоцерків. міс/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA188999980313101206000010776, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;________(код);Судовий збір, за позовом_______(ПІБ), Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Згідно із ч. 6 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77).
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених уст. 77 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - Компанія «Distillerie Des Moisans», є нерезидентом, оскільки зареєстрована за адресою: 9 Impasse des Chais Sireuil, BP 90003 16444 (Франція).
Звертаючись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області представник заявника (позивача) посилається на п. 6.1 договору, укладеного 08.08.2021 між Компанією «Distillerie Des Moisans» (компанія) та ОСОБА_1 (представник), відповідно до якого всі спори, пов'язані з цим договором, його укладенням вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, то він вирішується в судовому порядку, встановленому чинним законодавством країни представника.
Разом з тим, пунктом 7.6 вказаного договору передбачено, що всі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього договору та не врегульовані ним, регулюються нормами чинного законодавства Великої Британії.
З огляду на вказане, заявнику в порядку усунення недоліків слід надати додаткові обґрунтування щодо визначення підсудності (юрисдикції) даного спору.
Крім цього, заявником (позивачем) в порядку статті 84 ЦПК України заявлено клопотання про витребування у відповідача письмових доказів, в обґрунтування якого зазначено про направлення адвокатом позивача на адресу відповідача запитів та претензії, однак вони залишились без відповіді.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем вказаних документів, при цьому питання щодо витребування доказів в іноземного елементу врегульовано статтями 498, 499 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Аналогічна норма передбачена і статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», де зазначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Оскільки між Україною та Францією відсутні двосторонні договори про правову допомогу, як то вбачається з офіційного джерела Міністерства юстиції України в мережі Інтернет, тому слід керуватися положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої 15.11.1965 та ратифікованої 01.12.2001 (далі - Конвенція), учасниками якої є Україна та Французька Республіка.
Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції).
Порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах визначається Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 (далі - Інструкція).
У разі, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2-6.14 цієї Інструкції.
У разі, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2-6.14 цієї Інструкції.
Пунктом 6.2. Інструкції передбачено, що доручення про вручення документів за кордоном на підставі Конвенції про вручення складається судом чи іншим заінтересованим компетентним органом України у формі прохання, яка установлена Конвенцією про вручення, згідно з додатком 10 до цієї Інструкції. Заповненню підлягають дві частини формуляра - "Прохання" і "Короткий виклад документа" - з урахуванням такого: 6.2.1. При заповненні частини "Прохання" необхідно обов'язково закреслювати будь-які пункти від "a" до "c", які не підлягають урахуванню під час виконання доручення. 6.2.2. Частина "Короткий виклад документа" призначена для вручення отримувачу разом з пакетом документів і має містити якомога детальнішу інформацію, у тому числі стосовно запитуючого органу і сторін у справі, уключаючи наявні контактні телефони.
Заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках (пункт 6.5. Інструкції).
Згідно зі статтею 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3-6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.
Центральним органом Французької Республіки є Ministеre de la Justice, Direction des Affaires civiles et du Sceau Bureau du droit de l'Union, du droit international privе et de l'entraide civile (BDIP) (Міністерство юстиції, Управління з цивільних справ, Управління союзного права, міжнародного приватного права та взаємної громадянської допомоги (BDIP), адреса: 13, Place Vendоme, 75042 Paris Cedex 01 France.
Відповідно до статті 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Згідно із положеннями статті 5 Конвенції, Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом:
a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або
b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.
З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.
Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.
Статтею 7 Конвенції встановлено, що типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов'язково мають бути складені французькою або англійською мовами.
При цьому, кожна Договірна Держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів. Будь-яка Держава може заявити, що вона заперечує проти такого вручення на її території, крім випадків, коли документ підлягає врученню громадянину Держави походження цих документів (стаття 8 Конвенції).
Згідно положень статті 10 Конвенції якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.
Крім того, відповідно до статті 12 Конвенції, вручення судових документів, отриманих від Договірної Держави, не потребує оплати або відшкодування зборів або витрат в зв'язку з врученням, здійсненим запитуваною Державою.
Запитуючий орган сплачує або відшкодовує витрати, що виникли в зв'язку з:
a) виконанням роботи судовим працівником або особою, компетентною відповідно до закону запитуваної Держави,
b) використанням особливого способу вручення.
Слід зазначити, що на офіційній сторінці Гаазької конференції з міжнародного приватного права в мережі Інтернет (https://www.hcch.net) вказано про наявність заперечень (протесту) з боку Французької Республіки щодо вчинення дій, передбачених положеннями статті 8 Конвенції.
З анкети Французької Республіки, розміщеної на офіційній сторінці Гаазької конференції з міжнародного приватного права в мережі Інтернет (https://www.hcch.net), зазначено, що відповідно до статті 12 Конвенції, коли повідомлення про документ проводиться судовим приставом (у порядку вручення), заявник зобов'язаний сплатити витрати, понесені у зв'язку з врученням цього судового доручення. Сума видатків, які несе заявник у разі повідомлення судовим приставом-виконавцем, фіксована: 48,75 євро.
Отже передбачена необхідність сплати суми видатків у розмірі 48,75 євро за визначеними Французькою Республікою реквізитами для забезпечення належного відправлення/вручення судового доручення.
Пунктом 2.3 вищевказаної Інструкції визначено, що доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України; якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України; документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
За таких обставин, в ході розгляду даної справи необхідно повідомити відповідача в порядку передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року) через Центральний орган Французької Республіки - Ministеre de la Justice, Direction des Affaires civiles et du Sceau Bureau du droit de l'Union, du droit international privе et de l'entraide civile (BDIP) (Міністерство юстиції, Управління з цивільних справ, Управління союзного права, міжнародного приватного права та взаємної громадянської допомоги (BDIP), який знаходиться за адресою: 13, Place Vendоme, 75042 Paris Cedex 01 France (13, Вандомська площа, 75042 Париж Cedex 01 Франція) шляхом надіслання матеріалів судового доручення перекладеного на французьку мову.
З огляду на зазначене, слід покласти на заявника (позивача) обов'язок надати суду нотаріально посвідчений переклад на французьку мову прохання про вручення судових та позасудових документів (з додатками), підтвердження про вручення документів, короткий виклад документа, що підлягає врученню у трьох примірниках.
Також слід зауважити, що відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою (ч. 1 ст. 9 ЦПК України).
Отже додані до позову документи, які складені іноземною мовою, слід подавати разом з нотаріально посвідченим перекладом українською мовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження, тому вказану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків. У разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
Керуючись ст. 13, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення вказаних недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Цуранов