Справа №295/1190/25
Категорія 67
2/295/1387/25
Про залишення заяви без руху
29.01.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного (одноосібного) виховання та утримання неповнолітньої дитини, -
Представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просить стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття, в тому числі у межах суми платежу за один місяць негайно, а також встановити факт самостійного (одноосібного) виховання та утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком - ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу між батьками, за їх спільною домовленістю проживає та перебуває на його самостійному вихованні та утриманні разом з батьком.
Також зазначено, що позовна вимога про встановлення факту самостійного (одноосібного) виховання та утримання неповнолітньої дитини є похідною від позовної вимоги про стягнення аліментів і необхідна позивачу для захисту прав та інтересів дитини, можливості переміщення (подорожей, для оздоровлення та духовного і морального розвитку) дитини без документального оформлення згоди матері та для можливості оформлення статусу одинокого батька з метою отримання додаткових гарантій при працевлаштуванні, оформленні документів для отримання соціальної допомоги від держави та благодійних фондів, тобто захисту своїх прав та інтересів, як батька.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що заява подана без додержання вимог, встановлених ЦПК України.
Вимоги до позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, позовна заява не містить всіх визначених ч. 3 ст. 175 ЦПК України реквізитів.
Цивільні справи розглядаються судом виключно в порядку, встановленому ЦПК України, яким в тому числі встановлено вимоги до форми та змісту заяви, з якою особа має право звернутись до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, заявник посилається на те, що шлюб між сторонами розірвано рішенням суду від 29.05.2015, мати дитини після розірвання шлюбу з позивачем проживає окремо від родини та не приймає участі у вихованні та утриманні доньки.
При цьому пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав.
Отже, сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
У постанові від 13.10.2022 у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
При цьому заявник не вказує в чому полягають перешкоди для виконання ним його батьківських обов'язків, тоді коли він є рідним батьком, і має всі права як батько та несе всі обов'язки як батько, і ніщо йому не може перешкоджати виконувати свої права і обов'язки по відношенню до дитини.
Більше того, у позовній заяві зазначено про те, що за спільною домовленістю сторін донька проживає та перебуває на самостійному вихованні та утриманні батька, що вказує на відсутність спору між сторонами.
Таким чином, спільна домовленість сторін про визначення місця проживання спільної доньки з батьком, на його самостійному вихованні та утриманні, свідчить про відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача відповідачем.
Крім цього, по тексту позовної заяви ОСОБА_1 зазначений як заявник, а ОСОБА_2 - як заінтересована особа, хоча в позовному провадженні таких сторін немає.
У позовній заяві зазначено, що вона не містить вимог майнового характеру, однак таке твердження є хибним, оскільки остання містить позовну вимогу про стягнення аліментів, яка є вимогою майнового характеру.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Однак, до участі у справі позивачем не залучено відповідного органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Позовна заява не містить конкретної мети у встановленні факту самостійного (одноосібного) виховання та утримання неповнолітньої дитини - позивачем не конкретизовано на яку саме соціальну допомогу від держави та благодійних організацій він претендує в разі встановлення судом такого факту. Позовна заява не містить посилань на докази про те, що відповідач чинить перешкоди позивачу у переміщенні з дитиною, як і не містить посилань на докази про спільну домовленість сторін про визначення місця проживання спільної доньки з батьком, а також про те, що донька буде на його самостійному вихованні та утриманні.
Хибним є і посилання представника позивача про те, що позовна вимога про встановлення факту є похідною для позовної вимоги про стягнення аліментів, а тому позивачу за позовну вимогу про встановлення факту самостійного (одноосібного) виховання та утримання неповнолітньої дитини позивачу необхідно сплатити судовий збір у визначених законом порядку та розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За наведених обставин, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених та викладених вище недоліків щляхом уточнення позовних вимог та залучення до участі в справі всіх осіб.
Роз'яснити заявнику, що в разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута йому.
Керуючись ст.ст. 185, 274 України, суд, -
Позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та встановлення факту самостійного (одноосібного) виховання та утримання неповнолітньої дитини - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків, що не перевищує 7 (семи) днів з моменту отримання копії ухвали.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.
Ухвала може оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Чішман