справа № 274/9269/24
провадження № 2/0274/506/25
Рішення
Іменем України
29.01.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Представник позивача - Бистрякова А.С. звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором №100249235 від 18.01.2023 року в розмірі 15710 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 18.01.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №100249235, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 4000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Позивач зазначає, що на підставі Договору про відступлення права вимоги №98-МЛ/Т від 18.01.2023 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №100249235 від 18.01.2023 року.
Позивач посилається на те, що банк виконав умови договору, надав відповідачу в користування грошові кошти, натомість відповідач умови кредитного договору не виконує, кредитні кошти в установлений графіком строк не повертає, розмір заборгованості за кредитним договором №100249235 від 18.01.2023 становить 15710,00 грн, яка складається: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11430 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 280,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.12.2024 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 33 - 34).
Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 18.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Мілоан» з анкетою заявою на видачу кредиту № 100249235 (а.с.16 зворотній бік, 17).
18.01.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 підписаний договір про споживчий кредит № 100249235 (а.с. 9-14).
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн.
Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 105 днів з 18.01.2023.
Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02.02.2023, але не пізніше - 03.05.2023.
Відповідно до п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 280,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредити одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 630,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Відповідно до п. 1.5.3. договору проценти за користування кредитом: 10800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Згідно з п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит № 100249235 від 18.01.2023 (а.с.14 - зворот).
Додатком № 2 до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту № 100249235 від 18.01.2023 є Паспорт споживчого кредиту (а.с.15).
Згідно довідки ТзОВ «Мілоан», ОСОБА_1 з яким укладено кредитний договір № 100249235 від 18.01.2023, ідентифікований товариством. Акцепт договору підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора U18989 (а.с. 16).
Як вбачається з платіжного доручення №57824123 від 18.01.2023 та виписки з особового рахунку вбачається, що кредитодавець виконав своє зобов'язання, перерахувавши на картковий рахунок відповідача 4000,00 грн - суми кредиту (а.с. 17 зворот, 19).
До матеріалів позовної заяви також долучено Відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100249235 від 18.01.2023 (а.с. 18).
30.05.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення прав вимоги №98-МЛ/Т, згідно з умовами якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 100249235 від 18.01.2023, який був укладений між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 19 зворотній бік-24).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №98-МЛ/Т від 30.05.2023 року ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 100249235 від 18.01.2023 в розмірі 15710, грн., з яких: сума заборгованості по тілу кредиту 4000,00 грн, сума заборгованості по відсотках 11430,00 грн, сума заборгованості по комісії 280,00 грн (а.с.25).
05.11.2024 ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 претензію про повернення кредиту (а.с. 25 зворот ).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Наданими позивачем доказами доводиться, що ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов'язання та переказало суму кредиту на картковий рахунок відповідача, натомість відповідач умови договору належним чином не виконав.
Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, за кредитним договором № 100249235 від 18.01.2023 року, утворилась заборгованість у розмірі 15430,00 грн, яка складається: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11430 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклавши 30.05.2023 року з ТОВ «Мілоан» Договір відступлення права вимоги № 98-МЛ/Т, набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору № 100249235 від 18.01.2023 року.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та не надав доказів на спростування доводів позивача.
За таких встановлених фактичних обставин, з огляду на те, що розмір боргу по кредиту доводиться дослідженими судом доказами, правильність нарахування боргу не спростовано відповідачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині заборгованості за сумою кредиту та відсоткам підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 280,00 грн.
Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови у справі №363/1834/17зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови Верховного Суду у справі №363/1834/17).
Враховуючи викладене, в зазначеній частині вимог позовної заяви, слід відмовити.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №100249235 від 18.01.2023 в загальному розмірі 15430,00 грн, яка складається: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11430 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків.
В силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2379,00 грн.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження за адресою: п/і 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код в ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №100249235 від 18.01.2023 в загальному розмірі 15430,00 грн та судовий збір в розмірі 2379,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя : Т.М. Вдовиченко