Справа № 161/16021/24
Провадження № 2/161/691/25
28 січня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лук'янчук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування вимог вказує, що він є власником автомобіля Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 . 07 травня 2024 року позивач прибув на стоянку будівельного гіпермаркету «Епіцентр К» (Волинська обл., с. Липини, вул. Окружна 37). За кермом автомобіля перебував його син ОСОБА_3 , який має право керування вказаним транспортним засобом (далі по тексту - ТЗ). При здійсненні паркування між сином позивача, який перебував за кермом ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , та водієм іншого автомобіля, який вже був припаркований на стоянці (гр. ОСОБА_2 ) виник словесний конфлікт з приводу розташування автомобілів на парквці, в ході якого відповідач, сівши в салон ТЗ Jeep Grand Cherokee, н.з. НОМЕР_2 , безпричинно, шляхом умисного і різкого відкриття дверей свого автомобіля (зі сторони водія) наніс удар в праву сторону кузова ТЗ Toyota Land Cruiser, спричинивши значну матеріальну шкоду позивачу. Після пошкодження ТЗ відповідач втік з місця пригоди, але в подальшому був затриманий працівниками поліції і доставлений назад на місце події. Враховуючи конфлікт між сторонами щодо відповідача було складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Постановою суду від 08 липня 2024 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Для усунення пошкоджень на авто, ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_4 . Відповідно до рахунку на оплату, вартість виконаних робіт з відновлювального ремонту становить 14600 грн., які були сплачені позивачем.
Вказаними діями позивачу заподіяно також моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок завдання їй негативних наслідків в результаті пошкодження транспортного засобу, порушенні звичного стану життя у зв'язку із неможливістю користування транспортним засобом (моральну шкоду оцінює в 5000 грн.).
В позасудовому порядку шкоду відповідачем не відшкодовано.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 14600 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 28 серпня 2024 року позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.
08 жовтня 2024 року на адресу суду надійшов відзив сторони відповідача, в якому представник відповідача заперечує позовні вимоги. Вказує, що з аналізу відеозапису події можна лише припустити, що ОСОБА_2 пошкодив лише одні двері з правої сторони автомобіля позивача, а не весь кузов. Внаслідок удару була пошкоджена лише бронеплівка двері, яка навпаки мала захищати авто від пошкоджень. Обсяг робіт здійснений ФОП ОСОБА_4 є неспівмірним із реальними пошкодженнями авто. Вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою. Заявлені витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи.
Представник позивача в письмовій заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, вимоги підтримав та просив задовольнити (вказане також стверджується поясненнями сторони, наданими в судовому засіданні 14 січня 2025 року).
Представник відповідача в письмовій заяві просив проводити судові дебати у справі без його участі, відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу (відповідає поясненням сторони, наданими в судовому засіданні 14 січня 2025 року).
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справи, суд дійшов висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач є власником ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.10-11).
07 травня 2024 року на стоянці будівельного гіпермаркету «Епіцентр К» (Волинська обл., с. Липини, вул. Окружна 37) між сином позивача, який керував ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , (здійснював паркування) та водієм автомобіля, ТЗ Jeep Grand Cherokee, н.з. НОМЕР_2 , який вже був припаркований біля гіпермаркету (гр. ОСОБА_2 ) виник словесний конфлікт з приводу розташування автомобілів на парковці (вказане не заперечується сторонами).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 971186 від 09 травня 2024 року, вбачається, що 07 травня 2024 року о 15:30 год, ОСОБА_2 , перебуваючи на парковці будівельного гіпермаркету «Епіцентр», що знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Липини, вул. Окружна, 37, образливо чіплявся до ОСОБА_3 та пошкодив праві задні двері його автомобіля Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 , чим порушував громадський порядок та спокій громадян.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 липня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 173 КупАП було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено 14600 грн. (а.с.17) за оплату послуг ФОП ОСОБА_4 по проведенню робіт з усунення пошкоджень автомобіля.
Предметом розгляду справи є стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 р. у справі №761/12945/19.
Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.
Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 р. у справі № 329/382/19.
Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини
З дослідженого судом відеозапису вбачається, що водієм ТЗ Jeep Grand Cherokee, н.з. НОМЕР_2 , здійснено відкриття дверей автомобіля (зі сторони водія), на недостатньо віддаленій відстані, що спричинило нанесення удару в задні праві двері ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 (мітка часу 00:03) (а.с.19).
Згідно свідчень допитаного свідка ОСОБА_3 (сина позивача), 07 травня 2024 року він з батьками прибув до будівельного гіпермаркету «Епіцентр К», пасажири вийшли з авто на парковці, після чого він продовжив паркування. Водій сусіднього ТЗ Jeep Grand Cherokee, який вже був припаркований, сказав йому, щоб він від'їхав (оскільки немає доступу для відкриття дверей машини), почав погрожувати йому. Вдарив двері з правої сторони авто шляхом відкриття дверей свого ТЗ, після чого поїхав з місця події. В подальшому, його знайшли працівника поліції та повернули для складання протоколу.
Відтак, вина відповідача у пошкодженні автомобіля позивача та завданні матеріальної шкоди встановлена та належними доказами не спростована.
Саме умисні дії відповідача спричинили пошкодження ТЗ позивача, що вказує на причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача.
Щодо розміру матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.
Зі змісту акту наданих послуг ФОП ОСОБА_4 № 00004 від 12 серпня 2024 року (на загальну суму 14600 грн.) вбачається, що виконавцем виконані наступні роботи: 1) зняття/встановлення заднього бамперу (800 грн.); 2) зняття/встановлення накладки двері задньої правої (600 грн.); 3) зняття/встановлення накладки двері передньої правої (600 грн.); 4) зняття/встановлення накладки крила заднього правого (600 грн.); 5) кріплення (400 грн.); 6) поклейка бронеплівкою (5000 грн.); 7) фарбування Накладка двері задньої правої (3000 грн.); 8) фарбування Розпил накладка двері передньої правої (1800 грн.); 9) фарбування Розпил накладки крила заднього правого (1800 грн.).
Суд зауважує, що доказів наявності у ТЗ Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , покриття бронеплівкою до моменту події 07 травня 2024 року позивачем не надано. Надана ФОП ОСОБА_4 послуга з поклейки бронеплівкою також не містить послуг із зняття попереднього покриття, що вказує на те, що витрати безпосередньо не пов'язані з відновленням автомобіля до первинного стану (до пошкодження).
Крім того, зважаючи на доведення факту пошкодження правої задньої двері ТЗ, необхідність робіт зі зняття/встановлення заднього бамперу, зняття/встановлення накладки двері передньої правої, зняття/встановлення накладки крила заднього правого, фарбування Розпил накладка двері передньої правої, фарбування Розпил накладки крила заднього правого, з метою усунення пошкоджень також не доведена.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення матеріальна шкода у розмірі 4000 грн. (зняття/встановлення накладки двері задньої правої (600 грн.), кріплення (400 грн.), фарбування Накладка двері задньої правої (3000 грн.).
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що він переніс душевні переживання у зв'язку з пошкодженням майна. Через дії відповідача змушений був організовувати відновлювальний ремонт транспортного засобу. Оскільки відповідач не відшкодував шкоду, позивач змушений був змінити свій звичний життєвий режим, звертатись за правовою допомогою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко протии України», «Науменко протии України»).
Враховуючи доводи позивача, суд бере до уваги, що внаслідок пошкодження транспортних засобу він був позбавлений можливості користуватись ним та здійснювати відновлювальний ремонт.
Також на глибину моральних страждань позивача, на переконання суду вплинуло і те, що відповідач не вжив жодних заходів щодо відшкодування названих збитків, а навпаки заперечував свою вину у тому, що сталось, що спричинило необхідність звернення позивача за правовою допомогою.
Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачам попри її заперечення, повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтовані.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 1500 грн. моральної шкоди на користь позивача.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1, п.2 ч.3ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 679,76 грн. (2422,40 грн. х 5500 грн. / 19600 грн.).
Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії договору про надання правової допомоги №35/2024 від 12.08.2024 року, копію ордеру на надання правничої допомоги, акту приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 6000 грн., прибутковий касовий ордер №9 від 07.10.2024 року.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на обставини справи, часткове задоволення позовних вимог, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, у суду наявні підстави для часткового відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу, пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 1683,67 грн. (6000 грн. х 5500 грн. /19600 грн.).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 43, 49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 280-284, 351-355 ЦПК України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн. 76 коп. судового збору та 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн. 67 коп. витрат на правничу допомогу.
В задоволені решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Повний текст судового рішення складено 29 січня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк