154/4638/24
3/154/107/25
28 січня 2025 року м. Володимир
Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Каліщук А.А. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від в.о. начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 05.12.2024, близько 18:25 годині на виїзді м. Володимир Волинської області, на відстані 17000 метрів від лінії державного кордону України на напрямку п/з-н №901 Устилуг (Україна) - Зосін» (Республіка Польша) було виявлено ОСОБА_1 , який мав намір здійснити незаконний перетин державного кордону України поза пунктом пропуску, через річку Західний Буг, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності.
Встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, судом не встановлений виходячи з наступного.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Із протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме за те, що 05.12.2024, близько 18:25 годині на виїзді м. Володимир Волинської області, на відстані 17000 метрів від лінії державного кордону України на напрямку п/з-н №901 Устилуг (Україна) - Зосін» (Республіка Польша) було виявлено ОСОБА_1 , який мав намір здійснити незаконний перетин державного кордону України поза пунктом пропуску, через річку Західний Буг, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України».
Адміністративна відповідальність за вчинення правпорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спроба перетинання лінії зіткнення в районі проведення антитерористичної операції або неконтрольованої ділянки державного кордону України в цьому районі в будь-який спосіб поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду чи в контрольних пунктах в'їзду-виїзду без відповідних документів або з використанням підроблених документів чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, або без дозволу відповідних органів влади.
З аналізу наведеної норми вбачається, що відповідальність настає за даною нормою за вчинення особою перетинання або реальної спроби, а не задуму, бажання, перетинання державного кордону України в будь-який спосіб поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Тобто, особа повинна вчинити дію у вигляді перетинання або спробу вчинити перетинання державного кордону України в будь-який спосіб поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Таким чином, особа несе відповідальність не за намір (задум, бажання зробити), а за реальну спробу вчинити перетинання державного кордону України в будь-який спосіб поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Однак до матеріалів справи не надано жодного доказу того, що ОСОБА_1 здійснив дію у вигляді реальної спроби перетинання державного державного кордону України поза пунктом пропуску, через річку Західний Буг, як це зазначено у протоколі.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 був зупинений перед в'їздом у м. Володимир Волинської області, на відстані 17000 метрів до державного кордону України,
Місце, де був зупинений ОСОБА_1 , не є прикордонною смугою, а тому він мав право перебувати у цьому місці.
Сам лише факт перебування ОСОБА_1 на відстані 17000 метрів від державного кордону України, без надання належних, допустимих доказів, жодним чином не підтверджує, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положення ч. 2 ст. 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Належних, допустимих, достатніх доказів, котрі б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно збирати такі докази.
Згідно з ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутність в діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, ст.10, ч.4 ст.164, ст.247, ст.278, ст.280, ст.283-285 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити у зв»язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: А.А. Каліщук