вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відкриття апеляційного провадження
"27" січня 2025 р. Справа№ 910/3520/24 (910/3694/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сітайло Л.Г.
Пантелієнка В.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 року
у справі №910/3520/24(910/3694/24) (суддя Стасюк С.В.)
за позовом ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація"
про поновлення на роботі та стягнення 1 140 218,18 грн.
в межах справи № 910/3520/24
за заявою Фізичної особи-підприємця Савуляка Ігоря Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 року у справі №910/3520/24(910/3694/24) позов задоволено; поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді директора ТОВ "Перша будівельна корпорація" з 18 липня 2018 року; присуджено до стягнення з ТОВ "Перша будівельна корпорація" на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період з 01.07.2018 року по 11.07.2018 року в сумі 5818,18 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті; присуджено до стягнення з ТОВ "Перша будівельна корпорація" на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 06.08.2018 по 26.03.2024 року на загальну суму 1140800,00 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/3520/24(910/3694/24) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.12.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сітайло Л.Г., Пантелієнко В.О.
Ухвалою суду від 18.12.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 року у справі №910/3520/24(910/3694/24), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3520/24(910/3694/24).
23.12.2024 супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/3520/24(910/3694/24)/7427/24 від 20.12.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.12.2024 року по 13.01.2025 року перебував у відпустці, тому фактично справу передано судді 14.01.2025 року.
Розглядаючи матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , судова колегія зазначає, що в силу статті 1 Конституції України Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм - норм ГПК України.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 254 ГПК України).
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що останній не був залучений судом першої інстанції до розгляду справи, хоча є засновником та учасником ТОВ "Перша будівельна корпорація" з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 62,5%.
Скаржник вважає, що оскаржуване наразі рішення у даній справі може безпосередньо вплинути на права та обов'язки учасника ТОВ "Перша будівельна корпорація" ОСОБА_1 , визначені, зокрема, ч.1 ст. 5 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Разом з тим, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, ст.259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги. (Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №908/1083/19, від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).
Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. (Правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №62/112 та від 16.01.2020 року у справі №925/1600/16 та в подальшому знайшов своє відображення, в тому числі, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 року у справі №910/17428/19, від 21.04.2022 року у справі №34/200).
В той же час, розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.10.2024 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 року, з урахуванням вихідних днів, є 18.11.2024 року.
Скаржник, в свою чергу, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого господарського суду лише 11.12.2024 року засобами поштового зв'язку, тобто з урахуванням вищенаведених положень законодавства, з пропуском визначеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
При цьому, клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги мотивовано ознайомленням 21.11.2024 з загальнодоступними даними Єдиного державного реєстру судових рішень з якого скаржник і дізнався про оскаржуване наразі рішення та звернувся до суду апеляційної інстанції з даною скаргою.
Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 256 ГПК України в новій редакції учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Приписи чинного законодавства пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Під час розгляду заявленого клопотання, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам перш за все належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання в принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник не є учасником провадження у даній справі №910/3520/24(910/3694/24), під час винесення оскаржуваного рішення в суді першої інстанції участі не приймав та жодних повідомлень про судові засідання, як і оскаржуване рішення на його адресу не направлялось.
Скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 17.10.2024 останній ознайомився 21.11.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а з апеляційною скаргою скаржник звернувся засобами поштового зв'язку 11.12.2024.
Колегія суддів враховує, що подання апеляційної скарги у короткий строк з моменту ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що скаржник намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов'язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
Таким чином, оскільки скаржник в даному випадку може підтвердити своїми фактичними діями власний намір оскаржити судове рішення в найкоротший термін після ознайомлення з рішенням суду, уникаючи надмірного формалізму при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, враховуючи введення в Україні військового стану, а також беручи до уваги зазначені в клопотанні про поновлення строків відомості, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя суд вважає, що наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи заслуговують на увагу, а тому враховує вищевказані об'єктивні обставини, повідомлені скаржником у клопотанні, у зв'язку з чим приходить до висновку про наявність в даному конкретному випадку підстав для задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки пропуск строку викликаний поважною причиною в розумінні ГПК України.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 названого Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року (на дату звернення позивача з позовом) встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 гривень.
В силу положень п. 2. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги апеляційної скарги на рішення суду, а також у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Скаржником в апеляційному порядку оскаржується рішення суду першої інстанції, яке прийнято за наслідками розгляду 1 позовної вимоги немайнового характеру та 1 позовної вимоги майнового характеру про стягнення 1 146 618,18 грн., а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у загальному розмірі 28 826,91 грн. (3028х150% +17199,27х150%).
Водночас, питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, в обґрунтування поданого клопотання скаржником зазначено, що розмір судового збору є обтяжливим для скаржника, оскільки ОСОБА_1 є престарілою людиною і єдиний дохід, якій він отримує це його пенсійне забезпечення.
Так, згідно наданих суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, які надав скаржник, у останнього взагалі відсутній дохід за минулий 2023 рік, тобто розмір судового збору, який скаржнику необхідно сплатити за подання апеляційної скарги (28826,91 грн.) перевищує 5% розміру річного доходу скаржника-фізичної особи за попередній календарний рік.
Наведені доводи та докази у своїй сукупності в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання вказаної апеляційної скарги у справі заслуговують на увагу, а тому, виходячи з вимог ст. 8 Закону України "Про судовий збір", клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Отже, подана апеляційна скарга відповідає вимогам статті 258, 259 Господарського процесуального колдексу України, підстав для залишення її без руху, повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в судовому засіданні за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
Керуючись статями 234, 254, 256, 262, 263, 267, 268 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1.Поновити ОСОБА_1 строк для подання апеляційної скарги.
2.Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 року у справі №910/3520/24(910/3694/24).
3.Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 року у справі №910/3520/24(910/3694/24).
4. Розгляд справи №910/3520/24(910/3694/24)) призначити на 27.03.2025. Судове засідання відбудеться об 11 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А, зал судових засідань №3.
5.Встановити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.02.2025 року включно.
6.Зобов'язати учасників провадження у справі надати відомості: чи є учасником справи юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація; громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.
7.Викликати для участі в судовому засіданні повноважних представників учасників провадження у справі.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Л.Г. Сітайло
В.О. Пантелієнко