вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/16379/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 05.12.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 07.03.2024 (повний текст складено та підписано 15.03.2024)
у справі №910/16379/23 (суддя С.О. Турчин)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсним договору
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про передання прав від 03.11.2021, укладеного між Компанією EL PASADENA INVEST LIMITED та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог (у редакції заяви про зміну підстав позову) позивач посилається на відсутність згоди АТ КБ "Приватбанк" на відступлення права вимоги за договором про передання прав від 03.11.2021; порушенням оспорюваним правочином законодавства, яке регулює правовідносини щодо банківського рахунку щодо права заміни суб'єктного складу в частині кредитора; укладення опорюваного договору представником Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED із перевищенням наданих повноважень за відсутності доказів його схвалення юридичною особою.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив, зокрема, з того, що відсутність належних доказів укладення договору про передання прав від 03.11.2021 унеможливлює розгляд по суті питання щодо відповідності його вимогам закону та встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним. Таким чином, у зв'язку із відсутністю оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021, враховуючи відсутність доказів фактичного виконання договору його сторонами, цей договір не можна вважати укладеним. Отже, відсутність оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021 свідчить про те, що такий правочин є неукладеним. З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору про передання прав від 03.11.2021, укладеного між Компанією EL PASADENA INVEST LIMITED та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 07.03.2024 у справі №910/16379/23 змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду про неукладеність договору про передання прав від 03.11.2021 та про належність обраного позивачем способу захисту прав. Викласти мотивувальну частину рішення у новій редакції, зазначивши підставами для відмови у позові: - відсутність порушених прав позивача через не укладення договору про передання прав від 03.11.2021 та неналежність обраного позивачем способу захисту прав; - необґрунтованість позовних вимог щодо недійсності договору про передання прав від 03.11.2021.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, а також порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що:
- суд не з'ясував обставину наявності у матеріалах справи засвідченої належним чином копії оспорюваного договору і акту прийому-передачі, що спонукало суд у подальшому вибудовувати своє рішення саме на "сумнівах позивача";
- витребувавши оригінал спірного договору та отримавши від відповідача заяву про неможливість його надання у зв'язку із втратою, суд не дослідив належним чином вказані обставини та докази, що їх підтверджують, а саме покази, як свідка відповідача ОСОБА_1 ;
- відповідачем надавались суду докази, які підтверджують обставини укладення договору, його виконання, а також докази наявності оригіналів договору і акту під час розгляду Північним апеляційним господарським судом інших справ №№ 910/5684/20 та 910/15496/20;
- суду надано докази наявності оригіналів договору і акту під час розгляду Північним апеляційним господарським судом інших справ №№ 910/5684/20 та 910/15496/20, а саме аудіозаписи технічної фіксації судових засідань Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року у справі № 910/15496/20 та від 21.06.2023 року у справі № 910/5684/20. У вказаних засіданнях двома складами Північного апеляційного господарського суду оглядались оригінали договору і акту, що підтверджується вказаними записами;
- факт відсутності оригіналу договору на момент розгляду справи судом у 2024 році не може свідчити про те, що договір був відсутній у 2021 році, коли він укладався, та у 2023 році, коли він двічі подавався двом різним складам апеляційного суду у двох різних справах;
- суд, мотивуючи відмову у залученні в якості третьої особи Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED та посилаючись на припинення вказаної компанії, як доказ використав "дані з реєстру компаній Республіки Кіпр, що містяться в онлайн-системі "YouControl"", які, очевидно, суд отримав із власної ініціативи, так як жодна із сторін таких доказів не надавала. Таким чином, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 73, 74 ГПК України, здійснив самостійний збір доказів і використав як доказ в обґрунтуванні судового рішення про відмову у залученні третьої особи неофіційну інформацію із мережі Інтернет, яка не має доказової сили та є недопустимим доказом.
Крім того, зазначене порушення процесуального закону негативно вплинуло на повноту судового розгляду, адже можливе залучення судом як третьої особи Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED, яка є стороною оспорюваного договору від 03.11.2021 року, могло сприяти встановленню обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, Компанія EL PASADENA INVEST LIMITED могла надати суду оригінал договору про передання прав та акту від 03.11.2021 року, так як компанія є стороною цього договору і має у своєму розпорядженні примірник його оригіналу. Крім того, компанія могла надати інші докази укладення та/або виконання договору, що мають важливе значення для правильного вирішення справи;
- суд необгрунтовано залишив без розгляду клопотання відповідача про приєднання додаткових доказів, як то: заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , листування електронною поштою від 16.07.2021 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , копії знімків екрану (скріншотів) переписки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у меседжері "Telegram" у жовтні - листопаді 2021 року; фотокопію квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 21.10.2021 року; ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 910/15496/20; оригінали договорів про відступлення права вимоги від 03.11.2021 (щодо виникнення права вимоги на підставі рішення суду по справі № 910/15496/20 та по справі № 910/5684/20).
Оригінал договору, за показами відповідача, був втрачений при спробі його термінової передачі з Туреччини відповідачкою (ймовірно, це відбулося 07.02.2024 року внаслідок ракетної атаки, про що їй були вислані фотознімки документів особою, що обіцяла передати документ), про що відповідачу та її представникам стало відомо 19.02.2024 року. Отже, на момент подання відзиву не існувало обставин, які зумовили подання відповідачем зазначених доказів, що у своїй сукупності можуть підтвердити обставини і дату укладення та виконання спірного договору. Отже, причини пропуску відповідачем строку на подання доказів є поважними з огляду на те, що необхідність їх подання була зумовлена обставинами, які мали місце у період з 07 по 19.02.2024 року, тобто вже після того як сплинули встановлені законом строки на подання доказів разом із відзивом;
- судом неправильно застосовано норми ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України щодо обрання позивачем належного способу захисту своїх прав. Внаслідок укладення оспорюваного договору не відбулось жодного порушення прав позивача, а тому визнання його недійсним ніяких прав позивача не відновить. Зазначена обставина є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.
Також відповідач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу становить 57 000,00 грн.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: заяву свідка ОСОБА_2 ; заяву свідка ОСОБА_1 ; копію договору про відступлення прав вимоги від 03.11.2021 року (щодо справи № 910/15496/20); - копію договору про відступлення прав вимоги від 03.11.2021 року (щодо справи № 910/5684/20); - паперову копію листування електронною поштою від 16.07.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; паперові копії знімків екрану (скріншотів) переписки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у меседжері "Telegram" у жовтні - листопаді 2021 року; фотокопію квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 21.10.2021 року; роздрукування ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 910/15496/20; аудіозапис технічної фіксації судового засідання Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року у справі № 910/15496/20; аудіозапис технічної фіксації судового засідання Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 року у справі № 910/5684/20; роздрукування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року у справі № 910/15496/20; роздрукування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 року у справі № 910/5684/20, які з огляду на приписи частини третьої статті 269 ГПК України, не враховуються колегією суддів під час апеляційного перегляду, оскільки відповідачем не наведено вагомої причини неможливості подання відповідних доказів у суді першої інстанції в строк встановлений судом, а доведення обставин, на які сторона може посилатися як на підставу своїх вимог або заперечень, має здійснюватися у суді першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Також, 10.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від апелянта надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, в якому останній просив суд стягнути з позивача на користь відповідача 75 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України та протиправно ухвалив рішення про залишення без розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
03.06.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що:
- відповідачем не були надані на вимогу суду документи (докази), а саме - оригінал договору про передання прав від 03.11.2021 та оригінал акту приймання-передачі документів від 03.11.2021. Матеріали справи №910/16379/23 не містять також і засвідченої належним чином копії договору. За відсутності оригіналу договору неможливо підтвердити факт існування та укладання сторонами такого договору і встановити факт його виконання сторонами (у даному випадку - перехід права вимоги до боржника). Тож за відсутності доказів укладання договору та фактичного виконання договору його сторонами, цей договір не можна вважати укладеним, як це вірно виснував господарський місцевий суд. А оцінений судом як нікчемний чи недійсний, може бути лише укладений правочин;
- оригінал договору про передання прав від 03.11.2021 та оригінал акту приймання-передачі документів від 03.11.2021 не перебував у розпорядженні представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Рублі О.С. станом на 17.01.2024 (дата формування адвокатом відзиву на позовну заяву разом із додатками через Електронний кабінет), оскільки, як повідомляв суду сам же адвокат, - оригінали цих документів начебто знаходилися у той період часу у Стамбулі, а сама ОСОБА_1 начебто у січні-лютому 2024 року перебувала (проживала) у Туреччині. Тож, постає тоді логічне питання: Яким чином адвокат міг засвідчувати копії документів (а як вважає адвокат, копії документів були засвідчені належним чином його кваліфікованим електронним підписом під час формування документів в підсистемі ECITC) без наявності у нього на руках (в його розпорядженні) оригіналів документів? 2) документи, які були подані адвокатом Рублею О.С. через Електронний кабінет ЕСІТС як додатки до відзиву на позовну заяву у справі №910/16379/23, це лише електронні копії (сканкопії), зроблені з паперових колій, а не з оригіналів документів, що вбачається саме з матеріалів справи. Отже, аргументи апелянта щодо того, що матеріали справи № 910/16379/23 містять засвідчені належним чином копії оспорюваного договору та акту прийому-передачі документів, не знаходять свого жодного підтвердження;
- саме лише посилання апелянта на факт укладення між нею та Ель Пасадена Інвест Лімітед спірного договору не є підставою для встановлення факту його укладання, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
- оригінал договору про передання прав від 03.11.2021 та оригінал акту приймання-передачі документів від 03.11.2021 - не оглядався апеляційним судом та не надавався представниками ФОП ОСОБА_1 для огляду представникам Банку, які приймали участь у розгляді справ №910/5684/20 та №910/15496/20.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 апеляційну скаргу у справі №910/16379/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Агрикова О.В., Тищенко А.І.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відрядженні та перебуванням судді Агрикової О.В. на підвищенні кваліфікації у НШСУ, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16379/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.04.2024, справу №910/16379/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Хрипун О.О., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
23.05.2024 матеріали справи №910/16379/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/16379/23. Судове засідання призначено на 13.06.2024.
10.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
Судове засідання призначене на 13.06.2024 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16379/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.06.2024, справу №910/16379/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/16379/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.07.2024.
Розгляд справи відкладено на 17.09.2024.
У судовому засіданні 17.09.2024 оголошено перерву до 17.10.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 у відрядженні, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/16379/23, призначено на 12.11.2024.
17.10.2024 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
11.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання призначене на 12.11.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16379/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.11.2024, справу №910/16379/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/16379/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) суддів Тищенко А.І., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.12.2024.
02.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи дублікату договору про передання прав від 03.11.2021 та акту прийому-передачі від 03.11.2021, які виготовлені сторонами замість втраченого раніше примірника.
04.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів.
Перед судовим засіданням 05.12.2024 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання аналогічне клопотанню поданому 02.12.2024, в якому апелянт просив поновити строк на подачу доказів та долучити до матеріалів справи дублікат договору про передання прав від 03.11.2021 та акт прийому-передачі від 03.11.2021.
У судовому засіданні 05.12.2024 колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, відмовила у його задоволенні, з огляду на приписи ч.3 ст.269 ГПК України, оскільки відповідачем не наведено вагомої причини неподання відповідних доказів у суді першої інстанції, а доведення обставин, на які сторона може посилатися як на підставу своїх вимог або заперечень, має здійснюватися у суді першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні 05.12.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 05.12.2024, з'явились представники сторін, які надали пояснення по справі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду про неукладеність договору про передання прав від 03.11.2021 та про належність обраного позивачем способу захисту прав. Викласти мотивувальну частину рішення у новій редакції, зазначивши підставами для відмови у позові: - відсутність порушених прав позивача через не укладення договору про передання прав від 03.11.2021 та неналежність обраного позивачем способу захисту прав; - необґрунтованість позовних вимог щодо недійсності договору про передання прав від 03.11.2021.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
20.09.2006 між Компанією EL PASADENA INVEST LIMITED (Ель Пасадена Інвест Лімітед) (клієнт) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ "Приватбанк") в особі філії "Кримське регіональне управління" було укладено договір банківського рахунка №8І296И, відповідно до п.1.1. якого, банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.1.2. договору).
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта (розмір, порядок оплати та строки) здійснюються згідно з тарифами банку, зазначеними у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).
Відповідно до п.2.1.28 договору банківського рахунку, усі інші відносини між банком та клієнтом, не врегульовані цим договором, вирішується шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору.
Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.
Згідно із наявною у матеріалах справи копією договору про передання прав від 03.11.2021, укладеного між Компанією EL PASADENA INVEST LIMITED (сторона-1) та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2), сторона -1 передає стороні-2 всі майнові права, які сторона-1 має та (або) можуть виникнути у зв'язку із договором банківського рахунка №8І296И від 20.09.2006.
Відповідно до п.2 договору про передання прав майнові права, вказані в п.1 договору, включають у себе, у тому числі, але не виключно, наступні права:
права вимоги до боржника та (або) його правонаступників боржників та (або) будь- яких інших осіб, до яких можуть перейти права та (або) обов'язки боржника, які виникли або можуть виникнути на підставі рішень суду у господарських справах № 910/15496/20 та (або) № 910/5684/20;
права на отримання будь-яких грошових коштів, виплат та компенсацій, пов'язаних з договором банківського рахунка № S1296N, укладеним 20.09.2006 між Компанією Ель Пасадена Інвест Лімітед та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк";
право примусово стягувати з боржника будь-які суми грошових коштів, вимагати належного виконання Боржником зобов'язань, визначеними рішеннями суду у господарських справах № 910/15496/20 та (або) №910/5684/20, або інших судових справах, отримувати розподілені судові витрати;
право вимоги застосування наслідків реституції про можливих розірванні та/або визнання недійсним договору банківського рахунку та/або будь-яких правочині, пов'язаних з договором банківського рахунку;
права ініціювати будь-які нові провадження, судові справи, кримінальні провадження чи інші правові процедури, які сторона-2 вважатиме необхідним для належного, повного використання чи для захисту майнових прав, що є предметом цього договору, а також права брати участь у будь-яких таких судових справах, провадженнях чи процедурах, які вже існують, діючи як процесуальний правонаступник сторони-1.
Згідно із п.3 договору про передання прав майнові права сторони-1, визначені у пунктах 1 та 2 договору, переходять до сторони-2 у повному обсязі. На підставі ст. 512 Цивільного кодексу України за цим договором сторона-2 заміняє собою сторону-1 у будь-яких відносинах з боржником, що виникають із договору банківського рахунка та в яких сторона-1 виступає як кредитор, зокрема, у відповідних судових справах, кримінальних або виконавчих провадженнях. Сторона-2 стає правонаступником сторони-1 в таких відносинах, а також у судових справах або провадженнях.
Сторони підтверджують, що після набуття стороною-2 майнових прав, визначених у пунктах 1 та 2 договору, сторона-2 має право на власний розсуд розпоряджатись ними, зокрема, відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.4. договору про передання прав).
Відповідно до п.5 про передання прав сторони погоджуються, що відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, сторона-2 як новий кредитор в частині деяких майнових прав несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв'язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням Боржника про відступлення майнових прав на підставі цього договору.
Сторона-1 зобов'язується своїми діями сприяти заміні сторони у справах або провадженнях, пов'язаних у будь-який спосіб з майновими правами, що є предметом цього договору. Зокрема, але не виключно, сторона-1 може за потреби та на вимогу суду брати участь у судових, виконавчих або інших провадженнях, отримує та/або подає необхідні документи та вчиняє будь-які інші дії для здійснення правосуддя, звернення виконання рішень суду на користь сторони-2 (п.6 договору про передання прав).
У пункті 7 договору про передання прав передбачено, що вартість майнових прав (ціна договору) дорівнює 25% від сум, які сторона-2 фактично отримає від боржника або інших осіб у зв'язку з реалізацією отриманих від сторони-1 майнових прав за договором. Сторона-2 повинна оплатити стороні-1 вартість майнових прав протягом трьох років з моменту фактичного отримання з боржника або будь-яких третіх осіб повної суми присуджених судом (судами) грошових коштів.
Відповідно до п.13 договору про передання прав майнові права сторони домовились, що цей договір набирає чинності через 6 місяців з дати передачі документів, вказаних у п.10 договору та діє до повного та належного його виконання сторонами.
Згідно із наявною у матеріалах справи копією акту прийому-передачі від 03.11.2021 Компанія EL PASADENA INVEST LIMITED, в особі представника за довіреністю ОСОБА_1, на виконання умов договору про передання прав від 03.11.2021 передала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла: договір банківського рахунка №8І296И від 20.09.2006; довідку про відкриття поточних рахунків від 27.09.2006; платіжне доручення №03-589 від 05.03.2014; платіжне доручення №3 від 06.03.2014; платіжне доручення №Е0317DJ1FY від 17.03.2014; виписку по рахунку у гривні за період з 17.03.2014 по 17.03.2014; виписку по рахунку у доларах США за період з 17.03.2014 по 17.03.2014; відзив на позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" від 19.05.2020 по справі №910/5684/20.
На підставі договору про передання прав від 03.11.2021 під час розгляду справ №910/5684/20 та №910/15496/20 у суді апеляційної інстанції було здійснено заміну позивача у справах - Компанію EL PASADENA INVEST LIMITED її правонаступником у спірних правовідносинах - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що: відсутня згода на відступлення права вимоги за договором про передання прав від 03.11.2021; договір суперечить вимогам законодавства (ст.1066-1076 ЦК України, Закону України "Про банки та банківську діяльність", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 №492) оскільки, жодним нормативним актом не передбачено можливості заміни власника поточного банківського рахунка та суб'єктного складу таких правовідносин; оспорюваний правочин підписаний представником Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED із перевищенням наданих повноважень за відсутності доказів його схвалення юридичною особою.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що:
- умовами договору про передання прав від 03.11.2021 не передбачено повної заміни сторони договору банківського рахунку з Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED на ФОП ОСОБА_1;
- ні договір банківського рахунка № S1296N від 20.09.2006, ні закон не встановлюють заборони на заміну (повну або часткову) кредитора у вказаному зобов'язанні у частині передання ним своїх майнових прав іншій особі;
- у оспорюваному договорі предметом є саме права вимоги, зокрема, право вимагати повернення залишку коштів на рахунку у зв'язку із розірванням договору банківського рахунка. Таке майнове право гарантоване клієнту банка статтею 1075 ЦК України, а тому передання/відступлення такого права іншим особам не суперечить жодним актам цивільного законодавства;
- зміст оспорюваного договору ніяким чином не стосується дотримання вимог банківського законодавства про порядок відкриття, ведення рахунків та здійснення операцій за ними, а тому не суперечить таким вимогам. Змістом договору є передання майнових прав вимоги, насамперед, права на розірвання договору та повернення у зв'язку з таким розірванням залишку коштів на поточному банківському рахунку. Відтак правовідносини за оспорюваним договором врегульовані приписами Цивільного кодексу України, а зміст договору, тобто його умови, не суперечать приписам;
- оспорюваний договір був підписаний від імені Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 09.12.2019 №77 А Г 1965858; із наведених у довіреності прав представника вбачається, що представник ОСОБА_2 мала право на вчинення від імені компанії будь-якого правочину, контракту або угоди з будь-якою компанією чи особою; жодних виключень щодо права на відчуження майна чи майнових прав компанії вказані положення довіреності не містять;
- оспорюваним правочином не порушуються порушення права чи законні інтереси позивача, оскільки: жодні права та законні інтереси позивача безпосередньо договором не порушені, так як договір від 03.11.2021 не містить жодних умов, які б покладали на банк додаткові зобов'язання, позбавляли б його існуючих прав чи завдавали майнової або іншої шкоди; у результаті визнання договору недійсним жодних майнових інтересів банку не буде відновлено, так як банк не має ніяких майнових інтересів щодо предмету оспорюваного договору; у результаті проведення реституції за договором від 03.11.2021 позивач не отримує ні прав, ні майна, а обов'язок АТ КБ "Приватбанк" повернення залишку коштів на поточному рахунку у зв'язку із розірванням договору банківського рахунка існуватиме незалежно від того, хто має право вимагати виконання цього обов'язку.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1,2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору про передання прав від 03.11.2021, позивач, не будучи стороною цього договору, вважає його таким, що суперечить положенням законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначив, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Так, суд першої інстанції надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення прав та інтересів позивача внаслідок укладення між Компанією EL PASADENA INVEST LIMITED та ФОП ОСОБА_1 договору про передання прав від 03.11.2021, дійшов висновку про таке.
Так, у справі №910/15496/20 за позовом Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" про визнання недійсним договору переведення боргу від 17.11.2014 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 здійснено заміну позивача у справі - Компанію EL PASADENA INVEST LIMITED її правонаступником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
В ухвалі від 21.03.2023 Північний апеляційний господарський суд зазначив, що "виходячи як зі змісту позовних вимог у цій справі, так і згідно з наданими господарському суду повноваженням, при апеляційному перегляді цієї справи колегія суддів не має повноважень надати оцінку доводам відповідача щодо недійсності договору про передання прав від 03.11.2021 та, у випадку наявності підстав, визнати такий договір недійсним."
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зауважила на тому, що АТ КБ "Приватбанк" не позбавлене права звернутися до суду у встановленому чинним законодавством порядку з позовом про визнання недійсним договору про передання прав від 03.11.2021.
Також у справі № 910/5684/20 за позовом Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED до АТ КБ "Приватбанк" про розірвання договору банківського рахунку № SI296N від 20.09.2006 та стягнення коштів за договором ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 здійснено заміну позивача у справі - Компанію EL PASADENA INVEST LIMITED її правонаступником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Апеляційний суд під час розгляду заяв про заміну позивача у справах №910/5684/20 та №910/15496/20 не досліджував обставин, за яких договір про передання прав від 03.11.2021 може бути визнаний недійсним.
У постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надала висновок щодо застосування норм права, згідно із яким вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74 - 79, 86 ГПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відтак, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права та оскільки встановлення обставин, за яких договір про передання прав від 03.11.2021 може бути визнаний недійсним можливе лише у встановленому законом порядку, шляхом подання позову про визнання недійсним договору про передання прав від 03.11.2021, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обгрунтованість посилань позивача на наявність порушення прав та інтересів АТ КБ "Приватбанк" внаслідок укладення зазначеного договору та відповідно правомірність звернення до суду із розглядуваним позовом.
Наведене вище в сукупності спростовує протилежні доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі стосовно неправильного застосування судом норм ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України щодо обрання позивачем належного способу захисту своїх прав.
Як зазначалося судом вище, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою для визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог чч.1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому системний аналіз статей 203 та 215 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що недійсним можна визнати тільки правочин, який вчинено, тобто той, що був укладений з досягненням згоди щодо всіх його істотних умов. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним (правова позиція викладена у п. 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №385/344/16-ц, від 05.02.2019 у справі №904/322/18).
Отже, недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Враховуючи що спір у даній справі стосується договору про передання прав від 03.11.2021, з огляду на відсутність в матеріалах справи засвідчених копій оригіналів договору про передання прав від 03.11.2021 та акту прийому-передачі від 03.11.2021 (до матеріалів позовної заяви додані зазначені копії договору та акту, що відповідають копії документів, наявних у матеріалах справи №910/15496/20) суд першої інстанції витребовував у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 оригінал договору про передання прав від 03.11.2021, укладеного між Компанією EL PASADENA INVEST LIMITED та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та оригінал акту прийому-передачі від 03.11.2021.
Проте відповідач вимог суду не виконав, зазначивши про неможливість надання витребуваних доказів - оригіналів договору про передання прав та акту прийому-передачі від 03.11.2021, у зв'язку із їх знищенням внаслідок ракетного обстрілу 07.02.2024, що не підтверджене належними доказами.
У свою чергу представник позивача у судовому засіданні 07.03.2024 поставила під сумнів наявність оригіналу спірного договору та вказала, що ні вона, ні представники АТ КБ "Приватбанк" не ознайомлені з оригіналом договору про передання прав від 03.11.2021.
Згідно із приписами ч.1-3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу (ч.5 ст.91 ГПК України).
Відповідно до частин 7,8,10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу (абз.1 ч.6 ст.91 ГПК України).
Відповідно до ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з абз.2 ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що саме відповідач, як сторона правочину, мав надати суду оригінал договору про передання прав від 03.11.2021, однак відповідач на вимогу суду оригінал договору, а також акту прийому-передачі від 03.11.2021 не надав, як і не надав доказів поважності причин ненадання витребуваних судом документів.
В контексті зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що факт неподання відповідачем оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021, при наявності сумніву у позивача самого факту наявності оригіналу такого договору, зумовлює наявність підстав для того, щоб суд не брав до уваги наявні у матеріалах копії договору (додану до позову копію договору виконану з копії документу, що наявний у матеріалах справи №910/15496/20 та додану до відзиву сумнівну копію договору, з урахуванням відсутності оригіналу зазначеного документу).
При цьому колегією суддів відхиляються посилання апелянта на преюдиційнійсть встановлених у судових рішеннях в господарських справах №910/15496/20 (позов ФОП ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання договору переведення боргу недійсним) та №910/5684/20 (позов ФОП ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про розірвання договору та стягнення коштів) обставин, що підтверджують факт наявності оригіналу оспорюваного договору про передання прав від 03.11.2021, оскільки:
- під час вирішення питання заміни сторони позивача у справі №910/15496/20 з Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед на її правонаступника у спірних правовідносинах - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, апеляційний суд задовольнився лише копією оспорюваного договору про передання прав від 03.11.2021, відмовивши при цьому АТ КБ "Приватбанк" у задоволенні його клопотання про витребування оригіналів договору від 03.11.2021 та акту приймання передачі від 03.11.2021, що відображено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, та підтверджено в постанові Верховного Суду від 05.07.2023;
- під час вирішення питання заміни сторони позивача у справі №910/5684/20 з Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед на її правонаступника у спірних правовідносинах - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, апеляційний суд задовольнився лише копією оспорюваного договору про передання прав від 03.11.2021 та акту приймання передачі від 03.11.2021, що відображено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023, та підтверджено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.
Тобто, під час розгляду справ №910/15496/20 та 910/5684/20 судами не було досліджено оригіналів оспорюваного договору про передання прав від 03.11.2021, натомість суди задовольнилися лише копією відповідного правочину, що нівелює посилання апелянта на факт наявності саме оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021, який втсановлдений в межах справ №910/15496/20 та №910/5684/20.
До того ж, судом враховано, що зі змісту ухвал Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі №910/15496/20 та від 24.07.2023 у справі № 910/5684/20 та протоколів судових засідань не вбачається, що судами оглядався оригінал договору про передання прав від 03.11.2021 та оригінал акту прийому-передачі від 03.11.2021.
В постановах від 02.07.2019 у справі №48/340, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 Верховний Суд зазначив, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правова їх оцінка. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Між тим, вище зазначений правовий висновок детально описаний, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16: "Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності."
Водночас, передбачене частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адіміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17).
В контексті спірних правовідносин, на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України судом враховані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №915/1145/17 згідно із якими, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позов без розгляду.
З огляду на вищевикладені фактичні обставини справи, з огляду на ненадання відповідачем оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021 враховуючи положення ст. 73, 74, 76-79, 81, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів факту укладення договору про передання прав від 03.11.2021, що унеможливлює суд розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону та встановити обставини, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним.
Відсутність, в даному випадку оригіналу договору про передання прав від 03.11.2021, свідчить про те, що такий правочин є неукладеним. Аналогічна позиція узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №916/3350/20, у якій суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним контракту, виходив із неукладеності спірного контракту, у зв'язку із тим, що відсутність оригіналу контракту та додатків до нього свідчить про недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов про предмет, ціну та строк дії цього контракту.
Враховуючи що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсний, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору про передання прав від 03.11.2021 недійсним.
Стосовно доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про те, що суд, мотивуючи відмову у залученні в якості третьої особи Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED та посилаючись на припинення вказаної компанії, як доказ використав "дані з реєстру компаній Республіки Кіпр, що містяться в онлайн-системі "YouControl"", які суд отримав із власної ініціативи, так як жодна із сторін таких доказів не надавала, колегія суддів зазначає, що вони є безпідставними, оскільки до позовної заяви позивачем було долучено докази у підтвердження факту припинення юридичної особи EL PASADENA INVEST LIMITED, що фактично перевірив суд першої інстанції.
До того ж, згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, у свою чергу інформація стосовно юридичної особи, не є доказом в розумінні наведеної норми закону.
Твердження ж скаржника про те, що незалучення судом до участі у справі Компанії EL PASADENA INVEST LIMITED в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, негативно вплинуло на повноту судового розгляду, адже можливе залучення Компанії, яка є стороною оспорюваного договору від 03.11.2021, могло сприяти встановленню обставин, що мають значення для правильного вирішення справи - є неспроможними, оскільки відповідач, стверджуючи про те, що зазначена Компанія не ліквідована та може бути залучена до участі у справі, жодних відомостей з офіційних джерел інформації чи документів в підтвердження того, що вказана юридична особа є діючою - суду не надав.
Стосовно тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції необґрунтовано залишив без розгляду клопотання відповідача про приєднання додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ста. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 ГПК України).
До суду першої інстанції відповідачем було подано клопотання про долучення додаткових доказів, як то: заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , листування електронною поштою від 16.07.2021 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , копії знімків екрану (скріншотів) переписки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у месенджері "Telegram" у жовтні - листопаді 2021 року; фотокопію квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 21.10.2021 року; ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 910/15496/20; оригінали договорів про відступлення права вимоги від 03.11.2021 (щодо виникнення права вимоги на підставі рішення суду по справі № 910/15496/20 та по справі № 910/5684/20).
Враховуючи що поважних причин неможливості подання клопотання про долучення доказів у встановлені ГПК України строки, відповідачем не наведено, а строк на подання відзиву на позов відповідачу й до того було продовжено судом до 18.01.2024, місцевий господарський суд правомірно залишив без розгляду клопотання відповідача про приєднання доказів.
При цьому твердження скаржника, наведені в апеляційній скарзі про те, що причини пропуску відповідачем строку на подання доказів є поважними з огляду на те, що необхідність їх подання була зумовлена обставинами, які мали місце у період з 07 по 19.02.2024 року, тобто вже після того як сплинули встановлені законом строки на подання доказів разом із відзивом - є необгрунтованмии, оскільки не підтверджені належними доказами.
Стосовно доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України ухваливши рішення про залишення без розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає, що стверджуючи про зазначені порушення судом норм процесуального законодавства, скаржник не скористався наданим йому процесуальним правом на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у встановленому законом порядку. Натомість, прохальна частина апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 не містить вимоги про скасування або зміну ухвали Господарського суду міста Києва від 03.04.2024.
Решта викладених в апеляційних скаргах аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 07.03.2024 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 у справі №910/16379/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Матеріали справи №910/16379/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні з 16.12.2024 по 20.12.2024 та у відпустці з 23.12.2024 по 24.01.2025, повний текст судового рішення складено та підписано 27.01.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді К.В. Тарасенко
А.І. Тищенко