Справа № 991/186/25
Провадження №11-сс/991/72/25
29 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 30.12.2024,
ОСОБА_6 звернувся до уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368 та ч.1 ст. 351 КК України.
Із заяви вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 366 КК України, в межах якого ОСОБА_6 підозрювався в тому, що звернувшись з депутатським зверненням до Міністра охорони здоров'я України щодо надання документів для перетину державного кордону України, вказав завідомо неправдиві відомості про підстави виїзду та термін перебування за кордоном.
Після повідомлення про підозру ОСОБА_6 звернувся з депутатським зверненням до Міністра охорони здоров'я України з проханням надати інформацію про те, як був зареєстрований його лист у системі діловодства, яким чином проводиться реєстрація вхідної кореспонденції щодо депутатських звернень та листів тощо.
Отримання такої інформації, на думку НАЗК, становило приватний інтерес заявника немайнового характеру, оскільки така інформація досліджується у межах кримінального провадження та могла бути використана ним у подальшому з метою побудови стратегії захисту для себе та свого виправдання.
Іншим депутатським зверненням ОСОБА_6 , просив НАЗК надати інформацію про трудову, підприємницьку, викладацьку та іншу діяльність директора ДБР ОСОБА_7 , копії декларацій про його майновий стан. Депутатське звернення обґрунтовував, зокрема, наявними в засобах масової інформації даними про відпочинок останнього разом з дружиною.
Зі змісту заяви вбачається, що 08.11.2023 НАЗК притягнуло ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-7 КУпАП України за вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, що полягали в тому, що він, користуючись наданими депутатськими повноваженнями, звернувся із депутатським зверненням, зміст якого становило його приватний інтерес.
Заявник вважає, що керівництвом НАЗК незаконно та безпідставно притягнено його до адміністративної відповідальності на прохання директора ДБР з метою перешкоджання його законній депутатській діяльності, а також припинення з його боку критики діяльності бюро та його керівництва.
ОСОБА_6 переконаний, що колишній керівник НАЗК ОСОБА_8 та його заступник ОСОБА_9 вчинили безпідставне перешкоджання його депутатській діяльності, необґрунтовано звинувативши у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, чим завдали йому репутаційної шкоди, що відповідає кримінальному правопорушенню, передбаченому ч.1 ст.351 КК України. Також заявник наполягає на тому, що за притягнення його до адміністративної відповідальності голова НАЗК та його заступник одержали неправомірну вигоду від директора Державного бюро розслідування ОСОБА_7 , чим вчинили злочин, передбачений ч.1 ст.368 КК України.
Оскільки відомості про кримінальні правопорушення не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , оскаржив бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України до слідчого судді та просив зобов'язати їх вчинити відповідні дії.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.01.2025 відмовлено в задоволенні вказаної скарги. Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення не містить об'єктивних даних, що вказували б про вчинення злочинів про які йдеться у ній. Заява ґрунтується на суб'єктивних припущеннях заявника про можливе існування певних обставин, а тому слідчий суддя не вбачав підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування.
Не погодившись з ухвалою, адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити вимоги його скарги. Оскаржувану ухвалу вважає незаконною та необґрунтованою.
Адвокат переконаний, що наведені в заяві факти містять всі обов'язкові елементи складів кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368 та ч.1 ст. 351 КК України, а відтак Національне антикорупційне бюро має розпочати їх досудове розслідування.
Кримінальний процесуальний закон не вимагає оцінки слідчим, детективом або прокурором заяви на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію з внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Відмова у прийнятті заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Уповноваженими особами Національного бюро України не вчинено дій з розгляду заяви, чим допущено бездіяльність.
Апелянт вважає, що слідчим суддею не взято до увагу викладені в заяві обставини, що можуть свідчити про вчинення злочинів та є достатніми для їх попередньої кваліфікації. Обов'язок перевірки фактів та обставин, викладених в заяві, підтвердження їх конкретності покладено на слідчого (детектива) в рамках проведення досудового розслідування. На підставі наведеного вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням матеріального та процесуального права, а також без об'єктивного з'ясування слідчим суддею обставин справи.
Адвокат ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та прокурор, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів постановила здійснювати апеляційний розгляд за їх відсутності.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування може бути оскаржено, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які не містять таких ознак.
У разі подання особою заяви про кримінальне правопорушення до Національного антикорупційного бюро України, заявник повинен вказати у ній конкретні відомі йому відомості про обставини корупційного кримінального правопорушення. Лише у такому випадку службові особи НАБУ зобов'язані внести відповідні відомості до реєстру.
Згідно ст. 368 КК України, кримінально караними є дії, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Стверджуючи про одержання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як посадовими особами НАЗК, неправомірної вигоди від директора ДБР ОСОБА_7 , ОСОБА_6 не вказує орієнтовні розмір неправомірної вигоди, місце, спосіб, час її передачі, інші відомі йому обставини такого кримінального правопорушення, зокрема, очевидцем яких він був.
За змістом ч.1 ст.351 КК України перешкоджанням діяльності народного депутата України є невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України, створення штучних перешкод у його роботі, надання йому завідомо неправдивої інформації.
Самих лише припущень заявника та його незгоди з рішеннями керівництва НАЗК про притягнення його до адміністративної відповідальності недостатньо для висновку про наявність ознак кримінальних правопорушень.
Подана ОСОБА_6 заява до Національного антикорупційного бюро України про кримінальні правопорушення ґрунтується на його суб'єктивній оцінці складеного щодо нього протоколу про адміністративну відповідальність уповноваженими особами та не містить відомостей, які б вказували на можливе вчинення керівником НАЗК та його заступником кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368 та ч.1 ст. 351 КК України. У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала постановлена без дотримання норм матеріального та процесуального права, а також без об'єктивного з'ясування обставин справи, відхиляються колегією суддів.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.01.2025 є законною та обґрунтованою, її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 214, 303, 407, 418 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3