Провадження № 11-сс/821/62/25 Справа № 712/599/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 січня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025250310000216, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Актау, Казахстан, громадянки України, українки, заміжньої, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, офіційно не працюючої, інвалідом, учасником бойових дій, депутатом, ліквідатором ЧАЕС не являється, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Старший слідчий СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернуласядо слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Просила слідчого суддю застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор». Визначити розмір застави у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2025 року клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, тобто до 16 березня 2025 року включно, з визначення розміру застави 50 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 151400,00 грн, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) та в разі внесення якої, покладено на підозрювану відповідні зобов'язання: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 16 січня 2025 року.
Ухвала суду мотивована тим, що причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженню доказів в їх сукупності.
Слідчим суддею враховано, що існують ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обумовлюється тим, що ОСОБА_8 не має місця проживання та міцних соціальних зв'язків у м. Черкаси. Підозрювана одразу після вчинення злочину з місця вчинення зникла, що свідчить про можливість її переховування. ОСОБА_8 не працює, тому не має постійного джерела доходу для забезпечення своєї життєдіяльності, що свідчить про можливе вчинення нових кримінальних правопорушень. Перебуваючи на волі, підозрювана може незаконно впливати на потерпілу, для уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, слідчий суддя вважав доведеними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України тадійшов висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням підозрюваній розміру застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб із покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати вказану ухвалу та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що наявність покарання за вчинення тяжкого злочину не може бути достатньою обставиною для обрання найтяжчого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Просить суд врахувати, що підозрювана раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, є заміжньою та має на утриманні малолітнього сина 2017 року народження, не має наміру переховуватися від суду та слідства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_8 , думку прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, зокрема окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 3, п. 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250310000216 від 16.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 16.01.2025 о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні церковної лавки, яка знаходиться на території Кафедрального собору по вул. Надпільна, 121 в м. Черкаси, побачила у руці ОСОБА_11 , яка також знаходилась у вказаній церковній лавці, мобільний телефон «iPhone 13 Pro», після чого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи та бажаючи настання наслідків, а також усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому продовжений Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 на 90 діб, перебуваючи у приміщенні церковної лавки, яка знаходиться на території Кафедрального собору по вул. Надпільна, 121 в м. Черкаси, підійшла до потерпілої ОСОБА_11 та під погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, змусила останню передати їй мобільний телефон «iPhone 13 Pro» імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Після чого ОСОБА_8 , утримуючи при собі вказане майно, з місця вчинення зникла, чим завдавала потерпілій майнової шкоди.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
16 січня 2025 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, 17.01.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.01.2025; протоколом допиту потерпілого від 16.01.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.01.2025; постановою про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 17.01.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
З метою забезпечення належної поведінки підозрюваної ОСОБА_8 , враховуючи наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а також характеризуючі дані про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених КПК України.
За наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначив про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, яка підтверджується належними та допустимими доказами на цій стадії досудового розслідування.
Колегія суддів погоджується з даним висновком, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що існують ризики передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, можливість впливу на потерпілу у кримінальному провадженні, а також можливе вчинення нових кримінальних правопорушень.
З таким висновком слідчого судді повністю погоджується й апеляційний суд з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні даного кримінального правопорушення, на характер та ступінь суспільної небезпечності самого злочину, який вчинений в умовах правового режиму воєнного стану.
Доводи захисника про те, що ризики на які посилається сторона обвинувачення є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами, перевірилися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів враховує наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує старший слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження. Судом оцінюється сукупність обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Отже колегія суддів враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення, зокрема підозрюваним дій, перелік яких визначений у ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного у кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної під час досудового розслідування.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваної, визначив розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
При цьому, аналізуючи матеріали клопотання, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що ОСОБА_8 слід зменшити розмір застави, з огляду на дані стосовно підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, заміжня, має на утриманні малолітнього сина.
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання суду апеляційної інстанції визначений слідчим суддею розмір застави є занадто непомірним для підозрюваної ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання старшого слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення, а ухвала слідчого судді зміні в частині визначення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, адже такий розмір є помірним для останньої, співвідноситься з оголошеною підозрою, спроможний забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та надати їй можливість скористатись правом на альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2025 року змінити в частині розміру визначеної слідчим суддею застави, зменшивши її розмір до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4