Провадження № 11-сс/821/49/25 Справа № 703/30/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 січня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі прокурора (відеоконференція) підозрюваного (відеоконференція) захисника (відеоконференція) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 січня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз 06 жовтня 2022 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років; 09 вересня 2024 року звільнений по відбуттю строку покарання, за що судимість у законному порядку не знята та не погашена,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
02 січня 2025 року старший слідчий СВ відділу поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що подане під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 14 листопада 2024 року за №12024250350000965, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 січня 2025 року клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 березня 2025 року включно. Визначено заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120,00 гривень.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В апеляційній скарзі адвокат вказує, що прокурор не зазначив, не обґрунтував, чому не можливо застосувати більш м'який (альтернативний) запобіжний захід до підозрюваного. Хоча ризики, на які вказує прокурор перебільшені.
ОСОБА_7 має постійне місце проживання, надає покази, співпрацює зі слідством, на свідків не має наміру чинити тиск.
Вважає, що своєю поведінкою підозрюваний може довести обґрунтованість до віри до нього, відсутність ризиків, та можливе застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011 р., заява № 42310/04 суд наголошує, що термін “обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Встановлено, що ОСОБА_7 , будучи неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, маючи зняту, та не погашену судимість, достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, правильних висновків для себе не зробив та повторно, 12.11.2024 року, в невстановлений період часу приблизно з 20 год. по 23 год., перебуваючи на території подвір'я домоволодіння АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_11 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, вчинив крадіжку спортивного велосипеду Triacle, вартість якого згідно висновку експерта від 19.11.2024 року № СЕ-19/124-24/16494-ТВ становить 4 738 грн. 93 коп., заподіявши останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Він же повторно, достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, 10.11.2024 року близько 21 год. 10 хв., перебуваючи на території подвір'я ресторанного комплексу «Гостинний двір» по вул. Перемоги, 39-А у м. Сміла Смілянської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, вчинив крадіжку спортивного велосипеду Profi, вартість якого згідно висновку експерта від 11.12.2024 року № СЕ-19/124-24/17444-ТВ становить 6 543 грн. 60 коп., заподіявши ОСОБА_12 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Він же повторно, достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, 09.12.2024, близько 16 год. 40 хв., перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_4 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна, з першого поверху першого під'їзду, шляхом роз'єднання троса кріплення, умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, вчинив крадіжку спортивного велосипеду CityStar, вартість якого згідно висновку експерта від 17.12.2024 року № СЕ-19/124-24/17858-ТВ становить 9 500 грн. 00 коп., заподіявши ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
23 грудня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
14 листопада 2024 року, 03 грудня 2024 року та 13 грудня 2024 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень за №12024250350000965, за попередньою кваліфікацією - ч. 4 ст. 185 КК України за обставинами, вказаними слідчим у клопотанні.
Згідно з диспозицією ч. 4 ст. 185 КК України, кримінальна відповідальність за даною статтею настає у разі вчинення крадіжки, вчиненої у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, та карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
31 грудня 2024 старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 складено повідомлення про підозру, яке погоджене прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , відповідно до якого, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, які викладені у клопотанні слідчого.
31 грудня 2024 о 10 год. 40 хв. року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Відомості, викладені у копіях: витягу з ЄРДР від 14 листопада 2024 року за №12024250350000965; постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 31 грудня 2024 року; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від ОСОБА_11 від 13 листопада 2024 року; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_11 від 16 листопада 2024 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 16 листопада 2024 року; протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від ОСОБА_12 від 02 грудня 2024 року; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_12 від 09 грудня 2024 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 04 грудня 2024 року; протоколу пред'явлення особи до впізнання від 04 грудня 2024 року та довідки до нього; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від ОСОБА_13 від 09 грудня 2024 року; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_13 від 13 грудня 2024 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 13 грудня 2024 року; протоколу пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 17 грудня 2024 року та довідки до нього; протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_7 ; та протоколу проведення слідчого експерименту від 31 грудня 2024 року свідчать про обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
На підтвердженні наявності у підозрюваного ОСОБА_7 не знятих та не погашених судимостей, слідчим до клопотання долучено копію вимоги про судимість, з якої вбачається, що останній раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, востаннє: 06.10.2022 року Мукачівським міським судом Закарпатської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. 09.09.2024 року звільнений по відбуттю строку покарання, за що судимість у законному порядку не знята та не погашена. Крім того, 04.10.2024 року в Берегівському РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 оголошено підозру за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як вбачається із вимоги управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Черкаській області, 26.11.2024 року слідчим суддею Берегівського районного суду Закарпатської області винесено ухвалу про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_7 для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначив, що є вірогідність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, зокрема вірогідність переховуватись від органів досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на такі обставини, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 на даному етапі досудового розслідування, у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину.
Також колегія суддів враховує, що підозрюваний усвідомлюючи, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може покинути фактичне місце проживання. Отже, може здійснити спроби переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення або відтягнення часу притягнення його до відповідальності. Більше того, на території іншої області ОСОБА_7 теж повідомлено про підозру в аналогічному злочині та надано дозвіл на затримання, відповідно до ухвали слідчого судді.
Тому, враховується, що підозрюваний раніше судимий, офіційно не працевлаштований, постійно місця проживання не має, зареєстрований в Закарпатській області, на теперішній час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а також є особою схильною до продовження скоєння злочинів. До того ж, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, свідчать про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
Слідчий суддя дійшов правильного висновку, що прокурором належними та допустимими доказами на цій стадії досудового розслідування доведено обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованість застосування саме такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.
Отже, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування стосовно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання названим вище ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги, не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави. Це зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного
Достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги захисника не встановлено, тому та ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422, КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: