Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/189/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
23.01.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, матеріали продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12024120000000702 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2025, якою стосовно обвинуваченої
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, незаміжньої, безробітної, без утриманців, зареєстрованої та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 15.03.2025 включно, без визначення розміру застави.
За участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_7
У проваджені Олександрівського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024120000000702 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У судовому засіданні суду першої інстанції прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченої строком на 60 днів, оскільки продовжують існувати та не зменшилися ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2024 задоволено вказане клопотання та продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.03.2025 включно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою її підзахисній обрати менш суворий запобіжний захід.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що обвинувачена ОСОБА_6 - особа досить молодого віку, фактично перебуває на етапі формування особистості у соціумі, але фактично позбавлена можливості отримати освіту, місце роботи, створити власну сім'ю та інше. ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, вона проживає з батьками, з якими гарні стосунки. Доказом цьому є те, що батьки майже кожне судове засідання присутні у залі.
ОСОБА_6 раніше не судима, має позитивну репутацію. Доказом цьому є клопотання Командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 про взяття особи на поруки. ОСОБА_6 виявляє особисту згоду щодо проходження військової служби.
На сьогодні батьки ОСОБА_6 допомогли доньці відшкодувати шкоду потерпілій у розмірі 160 000 гривень та 7 000 доларів США (розписка від потерпілої долучена до матеріалів справи. Обвинувачена у судовому засіданні 08.01.2025 висловила вибачення потерпілій. Крім того, 15.01.2025 у судовому засіданні потерпіла подала клопотання до суду про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 , зазначила, що вони з обвинуваченою знаходять спільну мову, ніякого тиску з боку обвинуваченої на неї не здійснюється, а тому вважає, що достатнім запобіжним заходом для ОСОБА_6 може бути домашній арешт у нічний час доби.
За весь час розгляду справи в суді пріоритет надається лише продовженню запобіжного заходу обвинуваченій. Розумність строків розгляду справи в суді також ставиться під сумнів. Натомість ОСОБА_6 весь цей час перебуває під вартою, що негативним чином відображається на психоемоційному стані останньої та на загальному стані її здоров'я.
Крім того, суд мотивував свою ухвалу тим, що, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Однак, тяжкість злочину не може братися до уваги як вирішальна обставина під час обрання та продовження запобіжного заходу до обвинуваченої. При цьому, в ухвалі суду не наведено всіх обставин врахування особи обвинуваченої, які могли б бути підставою для обрання до ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також, суд не навів належних аргументів на користь того, що застосування більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу може не забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника,яка підтримала свою апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти її задоволення та просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а саме проти життя та здоров'я особи, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років позбавлення волі, обставини, які характеризують її особу, відсутність стійких соціальних зв'язків, а також і те, що у даному кримінальному провадженні не допитано всіх свідків, не досліджено речові та письмові докази.
Також, районним судом обґрунтовано враховано і те, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, та не зменшилися, інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої під час розгляду справи, також, відсутність у матеріалах справи даних про появу нових обставин, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу або про існування інших перешкод для тримання обвинуваченої під вартою.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих мотивів, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченої, колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися, дані про особу обвинуваченої, при цьому дослідив належним чином матеріали кримінального провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Підстав для застосування судом до обвинуваченої ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені мотиви.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що недоведені прокурором наявність ризиків та не надано жодних доказів на підтвердження їх існування, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали правильно встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати на даний час та не зменшились, що також підтверджується матеріалами справи.
Також, жодних доказів з приводу того, що зменшились ризики передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції не надано.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, рішення суду першої винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, належним чином дослідженими та оціненими судом першої інстанції.
Крім того, враховуючи вищевикладене, та з урахуванням наявності вищевказаних ризиків, які не зменшилися та продовжують існувати, а також зважаючи на подане до суду апеляційної інстанції клопотання потерпілої ОСОБА_10 від 20.01.2025 0про те, що вона не заперечує щодо зміни обвинуваченій запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки батьки обвинуваченої вже відшкодували їй матеріальну шкоду, однак колегія суддів, навіть з урахуванням цих обставин, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання обвинуваченій ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням її під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, прийнятого судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника обвинуваченоїнеобхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2025, якою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 15.03.2025 включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2