Справа № 761/46783/24
Провадження № 3/761/342/2025
27 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, тимчасово не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.ст. 173, 185 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 12.12.2024 р., о 12 год. 45 хв. за адресою вул.. Перемоги, 14 гр. ОСОБА_1 в приміщенні Міністерства інфраструктури в громадському місці, вчинив дрібне хуліганство, а саме під час мітингу висловлювався нецензурною лайкою в бік громадян та працівників поліції, чим порушив громадський спокій та порядок, (протокол серії ВАВ № 581486 від 12.12.2024р.).
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП України - дрібне хуліганство.
Крім того, 12.12.2024 р., о 12:45 год. за адресою пр.-т. Перемоги, 14 в приміщенні Міністерства інфраструктури під час проведення мітингу гр. ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії, що полягали намаганні зварювати захід , на неодноразові вимоги працівників поліції припинити адміністративне правопорушення не реагував, поводив себе агресивно та зухвало, кидався у бійку, хапав працівників поліції за формений одяг, чим вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції при виконання ним службових обов'язків, (протокол серії ВАВ № 581485 від 12.12.2024р.).
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.185 КУпАП України злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2025 року справи про притягнення ОСОБА_1 за ст.ст. 173, 185 КУпАП об'єднані в одне провадження.
20.01.2025 року від адвоката Семенка Б.М. надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Семенко Б.М. просили закрити провадження по адміністративній справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку..
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка. по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р.. заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р.. заява №36673/04).
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказами на доведення вини у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. 173, 185 КУпАП.
Ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що провадження в даній справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, тому що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 173,185 КУпАП.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, обов'язок доказування в справах про правопорушення лежить на посадовій особі, яку уповноважено складати адміністративні матеріали.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 173, 185 КУпАП, так як працівниками поліції не надано до суду належних та допустимих доказів, щодо вчинення останнім дрібного хуліганства та злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського.
В матеріалах справи відсутні будь-які свідки та поняті, які можуть підтвердити або спростувати факт, що вчиненням ОСОБА_1 хуліганських дій.
На підтвердження доводів, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 581486 від 12.12.2024р. та протокол серії ВАВ № 581486 від 12.12.2024р. до матеріалів справи долучено диски, які судом було досліджено.
Попри те, відеозаписи інспектора поліції не можуть бути використані як беззаперечний доказ у даному провадженні за ст.ст.173,185 КУпАП, оскільки у відповідності п.п.4,5 Розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року за №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Також, працівниками поліції в протоколі не вказано ні назву, ні модель, ні серійний номер пристрою, який застосовувався для відео зйомки, не зазначено номер та серію диску, що є явно недостатнім для повного і об'єктивного встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень за ст. ст.. 173,185 КУпАП.
Суд вважає, що СД- диск з відеозаписом який був долучений до матеріалів справи є неналежним доказом.
Відео файли були записані на невідомий пристрій, інформацію про який не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, та в інших матеріалах справи.
Аналогічно позицію до вищезазначеного висловив Верховний суд КАС по справі № 428/2769/17 від 24.01.2019 року, в якій суд зазначив, що жодної інформації про фіксацію правопорушення із застосуванням технічних засобів та про технічний засіб не містить, а тому це є грубим порушенням законодавства.
Таким чином суд приходить до висновку, що поліцейськими було порушено наказ МВС № 1026 від 18.12.2018 року Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до постанови Сьомого апеляційного суду від 02.07.2020 року, у справі № 686/4414/20. «Відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є належними доказами у справі, оскільки вони не відображають відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність».
Крім того, суд наголошує на тому, що відео фіксування правопорушення повинно відбуватися з моменту його виявлення і до його завершення. При цьому, переривати відео фіксування процесу розгляду справи не можна, оскільки це є підставою вважати відео та фото докази, як неналежні.
Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліції для забезпечення публічної безпеки порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання ПДР.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідні відеофайли не було підписано ЕЦП, тому відео надані до суду поліцейськими як докази, є неналежними.
Оскільки такі докази мають бути засвідчено електронним цифровим підписом (ЕЦП) особи, яка здійснювала запис (фото), чи особи, яка робила їх копію.
Таку ж позицію висловив Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 5 квітня 2021 року у справі № 591/6739/20 «відео докази порушення водіями правил дорожнього руху (ПДР), має бути засвідчено електронним цифровим підписом (ЕЦП)».
Щодо рапорту поліцейських, суд вважає, що рапорт поліцейського не є беззаперечним доказом, оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП, такий рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом учинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173, ст. 185 КУпАП.
Таку ж позицію висловив Верховний Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а. Верховний Суд, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Документи, які було долучено до матеріалів адміністративної справи, суд вважає не належними та не допустимими доказами, оскільки під час їх дослідження судом не було встановлено факту вчинення певного діяння ОСОБА_1 та наявність в діянні останнього, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Зазначенні дії позбавляють суд можливості постановити законне та обґрунтоване рішення.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги те, що суд розглядає справу про вчинення адміністративного правопорушення в межах і на підставі протоколу, складеного уповноваженими органами, будь-які докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відсутні, сам по собі протокол не є доказом адміністративного правопорушення, тому провадження в справах про адміністративне правопорушення за ст.ст. 173, 185 КУпАП підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, дослідивши всі зібрані докази, що містяться у справі, керуючись ст..ст. 173,185, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.ст. 173,185 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя Матвєєва Ю.О.
27 січня 2025 року