Справа № 296/11654/24
1-кс/296/4661/24
Іменем України
25 грудня 2024 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна,-
Слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 12.12.2024 під час обшуку автомобіля марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: Житомирська область, Звягельський район, с. Сусли, вул. Центральна, 47.
В обґрунтування поданого клопотання слідча вказала, що у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060000000543 від 31.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, однак не пізніше 12.12.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , переслідуючи корисливий мотив, діючи в умовах воєнного стану, вступили у попередню змову групою осіб, з метою таємного викрадення чужого майна, а саме 200 літрів дизельного палива з лінійної виробничо-диспетчерської станції (далі ЛВДС) "Новоград-Волинський" АТ "Укртранснафта", код ЄДРПОУ: 31570412, що розташована за адресою: Житомирська область, Звягельський район, с. Майстрова Воля, вул. Наливна станція, 1а.
Для реалізації спільного злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, у невстановлений слідством день, час та місці, однак не пізніше 12.12.2024, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що іншим шляхом окрім як шляхом наливу до паливного баку транспортного засобу, неможливо викрасти дизельне паливо в силу заходів безпеки на ЛВДС "Новоград-Волинський" АТ "Укртранснафта", залучив для злочинної діяльності у ролі пособника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Зокрема ОСОБА_7 для реалізації спільного злочинного умислу мав сприяти таємному викраденню дизельного палива шляхом його придбання безпосередньо після викрадення співучасниками.
Реалізуючи спільний злочинний умисел направлений на таємне викрадення дизельного палива, 12.12.2024 о 08 год. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які являються працівниками ЛВДС "Новоград-Волинський" АТ "Укртранснафта", діючи за попередньою змовою групою осіб, заступили на чергування до вказаної ЛВДС у якості зливальників-розливальників дизельного палива.
Цього ж дня ОСОБА_7 , виконуючи роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення, о 14 год. 04 хв. на автомобілі марки «DAF» моделі «XF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом у вигляді цистерни, реєстраційний номер якої НОМЕР_3 , використовуючи автомобіль як засіб для вчинення злочину, прибув до ЛВДС "Новоград-Волинський" АТ "Укртранснафта", що за адресою: Житомирська область, Звягельський район, с. Майстрова Воля, вул. Наливна станція, 1а.
У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в період часу з 14 год. 40 хв. по 14 год. 50 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , шляхом зливання дизельного палива з резервуара дизельного палива нафтової цистерни ЛВДС, використовуючи два відра ємністю по 10 літрів кожне, через фільтр грубої очистки стояка №5 острівця №3 автоналивного пункту та сервісний кульовий кран для стравлювання надлишкового тиску та зливу нафтопродукту, по черзі наповнили відра паливом, після чого перенесли та передали їх ОСОБА_6 , який у свою чергу перелив з відер дизельне паливо у кількості 102 літри до паливного баку зазначеного автомобіля. У подальшому злочинна діяльність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 була припинена шляхом їх затримання працівниками поліції на місці злочину.
Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 таємно викрали дизельне паливо належне АТ "Укртранснафта", вартістю 35,05 гривень за 1 літр, спричинивши такими діями для зазначеного акціонерного товариства матеріального збитку на суму 3575,10 гривень, однак з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Так, в ході досудового розслідування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КПК.
12.12.2024 на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира №296/10789/24 від 25.11.2024 проведено обшук в автомобілі марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: Житомирська область, Звягельський район, с. Сусли, вул. Центральна, 47. В ході обшуку було виявлено та вилучено наступне: дві банківські картки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ; автомобіль марки «Volkswagen» з д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно до реєстраційної картки транспортного засобу, марки «Volkswagen», державні номерні знаки НОМЕР_1 , сірого кольору, 2012 року випуску, право власності на рухоме майно належить ОСОБА_5 .
12.12.2024 слідчим у кримінальному провадженні вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, про що винесено відповідну постанову.
Слідчий просить накласти арешт на вказані банківськи карти та автомобіль з метою збереження речових доказів.
Від слідчої ОСОБА_3 20.12.2024р. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Представник власника майна ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи шляхом отримання телефонограми 18.12.2024р.
Дослідивши матеріали клопотання наданні органом досудового розслідування, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Приписами ч.1 ст.170 КПК України визначено, зокрема, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Приписами ч. 3 ст. 170 КПК України зазачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як визначено приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Ухвалою суду від 25.11.2024р. у справі № 296/10789/24 клопотання старшої слідчої СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 задоволено частково. Надано дозвіл на обшук автомобіля марки: "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення злочину, відшукання знарядь та засобів його вчинення, а саме: записів з приводу вчинення злочину, зокрема: кількість викраденого дизельного пального; осіб, яким збувається пальне, що можуть міститися в зошитах, записниках, блокнотах, окремих аркушах паперу, а так само на мобільних телефонах, комп'ютерах, ноутбуках, планшетах та носіях інформації, квитанції про отримання та переказ грошових коштів, банківські картки, мобільні телефони, які використовувались фігурантами кримінального провадження. У задоволенні решти вимог клопотання, відмовити.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчий просить накласти арешт на майно, вилучене 12.12.2024 під час обшуку автомобіля марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: Житомирська область, Звягельський район, с. Сусли, вул. Центральна, 47, а саме на: дві банківські картки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ; автомобіль марки «Volkswagen» з д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою слідчого від 12.12.2024р. зазначене вище майно визнано речовим доказом.
Судом встановлено, що в ухвалі суду від 25.11.2024р. у справі № 296/10789/24 про проведення обшуку відсутній дозвіл на вилучення транспортних засобів.
Разом з тим, слідчим не надано доказів на підтвердження того, що автомобіль марки «Volkswagen» з д.н.з. НОМЕР_1 , мість ознаки речового доказу відповідно до приписів ст. 98 КПК України у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відносно накладення арешту на дві банківські картки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , слідчий суддя зазначає наступне.
Зі змісту ч. 10 ст. 170 КПК України слідує, що арешт може бути накладено на кошти (безготівкові), які знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, а також на видаткові операції.
Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Статтею 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
У відповідності до ст.29 Закону України «Про платіжні послуги», надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
Згідно ч.1 ст.63 Закону України «Про платіжні послуги», для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей) банки мають право відкривати своїм клієнтам такі банківські рахунки: вкладний (депозитний) рахунок; поточний рахунок; рахунок умовного зберігання (ескроу); кореспондентський рахунок; розрахунковий рахунок.
У статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено зміст наступних понять:
- платіжний інструмент - персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції;
- платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки;
- платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;
- платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;
Аналізуючи наведені приписи законодавства, слідчий суддя зазначає, що грошові кошти фізичної особи (клієнта банку) в банківській установі зберігаються на відповідному банківському рахунку, з якого і здійснюються відповідні платіжні операції. Натомість платіжна картка слугує лише інструментом (засобом) здійснення платіжної операції.
Наведений висновок узгоджується із змістом ч.10 ст.170 КПК України в частині можливості накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках, або інших фінансових установах, видаткові операції.
Таким чином, накладення арешту в спосіб, зазначений органом досудового розслідування, на банківські картки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , не відповідає приписам ст.170 КПК України, та не сприятиме досягненню завдань такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на відсутність доказів того, що вказане майно підпадає під ознаки ст. 98 КПК України та існують ризики визначені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, відсутні правові підстави для накладення арешту на нього.
Керуючись ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, -
В задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду на протязі 5 днів з часу її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1